Транслітераційні манівці

1998;
: сс. 134–135
Authors: 
Олекса Біланюк , Святослав Трофименко

США

Можна було сподіватися, що після офіційного затвердження транслітерації латинських фонем "G" і "H" українськими "Ґ" і "Г" Держстандартом України в 1996 році, нам вже не доведеться зустрічати транслітерації спотвореної змішанням українських та російських фонем. На жаль така надія не оправдилась. Помимо того, що на попередніх термінологічних конференціях було з'ясовано, що латинські фонеми "G" і "H" слід транслітерувати українськими "Ґ" та "Г", в Україні до сьогодні, від вершин науки до посполитих громадян, панує болюча плутанина у транслітерації "G" і "H" на українське і навпаки.

Як приклад можна навести транслітерацію імен та прізвищ деяких іноземних членів НАНУ у найновішому довіднику з 1997 року. На сторінках 110–121 знаходимо там:

 

Hans

транслітеровано як

Ханс

має бути

Ганс

Green

-"-

Грін

-"-

Ґрін

Haas

-"-

Хаас

-"-

Гаас

Haber

-"-

Хабер

-"-

Габер

 

 

Це лише деякі з там присутніх "прогріхів". Що гірше, ще більше тих самих разючих помилок (чи то через іґнорацію, чи може як продовження навмисної русифікації?) зустрічаємо в зовсім недавно виданому довіднику "Хто є хто в Україні".

Не менш сумними є приклади транслітерації, що її вживає мовна школа "Міжнародний Дім" у Львові. Прізвище засновників школи "Heycraft" там передано українською азбукою як "Хейкрафт" (треба "Гейкрафт"), а назву системи навчання "Headway" транслітерують "Хедвей" (треба "Гедвей).

На англійській стороні візитки визначного львівського вченого подано "Dragomanov street", тоді коли на зворотній українській стороні бачимо "вул. Драгоманова" (треба було писати "Drahomanov"). Таку невігласну плутанину можна зустріти майже на кожному кроці і то не лиш в областях України, де переважає російська мова, але і в Галичині, де можна було сподіватися кращого розуміння справи. Так, наприклад, на поштовій печатці назва міста Рогатин подана латинкою як "Rogatyn" (треба "Rohatyn").

Очевидно, що за колоніяльних часів інакше бути не могло. Але сьогодні ці фонемні милиці, що їх росіяни мусіли вживати у передачі англійського або німецького "h", передаючи цей звук або як "ґ" або як "х" - бо фонема "га" у російській мові відсутня - українцям не тільки зайві, але шкідливі. Також слід остаточно здати собі справу, що звуку "ха" у англійській мові взагалі нема, і що знання саме української (не російської!) мови дуже помічне у вивченні правильної вимови та правильної транслітерації як англійських так і німецьких слів! Ми наведемо приклади транслітераційних труднощів з англійської та німецької мов та їхні розв'язки в українській мові.

Біланюк О. Транслітераційні манівці / Олекса Біланюк, Саятослав Трофименко // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка» : Серія «Проблеми української термінології». – 1998. – № 336. – С. 134–135.