Пропозиції до проєкту найновішої редакції українського правопису

2000;
: сс. 47–50
1
Професор кафедри інформаційних систем і стандартизації Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв
Authors: 
Людмила Пшенична

УкрНДІ ССІ, м. Київ

У зв’язку з опублікуванням “Проєкту найновішої редакції українського правопису” (Київ, Наукова думка, 1999, 340 с,) до Національної правописної комісії від УкрНДІССІ надіслано пропозиції, сформульовані на основі погодженого з Інститутом української мови НАНУ державного стандарту України (ДСТУ 3966-2000) “Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять”.

 

Пропозиція 1

§ 25, п.1 (cтор. 30)

 

Після п.1 (cтор. 30) треба додати:

 

увач   

увачк‑(а) Суфікс ‑увач вживаємо в іменниках чоловічого роду, що означають виконавця певної дії: завідувач, командувач, дописувач, а суфікс ‑увачк‑(а) — в іменниках, що означають виконавицю дії: завідувачка, дописувачка.

 

Пропозиція 2

§ 25, п. 5 (стор.31)

 

Через те, що деякі правила п.5 сформульовано не точно (наприклад, напружити  напруження, удосконалити — удосконалення суперечить 3‑му абзацові, падання, витягнення — 5‑му абзацові) абзаци 3—5 треба подати:

 

Суфікс ‑енн‑(я) [‑єнн‑(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів, що мають суфікси, відмінні від ‑ати (‑яти) чи наголошеного ‑іти (‑їти): напружити — напруження, тягнути — тягнення, витягнути — витягнення, розколоти — розколення, нести — несення, відвезти — відвезення, випекти — випечення, гоїти — гоєння.

Суфікс ‑анн‑(я) [‑янн‑(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із суфіксом ‑ати (‑яти): гукати — гукання, гуляти — гуляння, вигукувати — вигукування, спаковувати — спаковування.

Суфікс ‑інн‑(я) [‑їнн‑(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із наголошеним суфіксом ‑іти (‑їти): горіти — горіння, гноїти — гноїння, хотіти —хотіння

Примітка. Іменники, утворені від дієслів із наголошеним ‑ити можуть мати суфікси ‑інн‑(я) та/або ‑енн‑(я): ходити — ходіння, ходження; носити — носіння, ношення, гонити — гоніння, хрестити — хрещення.

 

До п. 5 (стор.31) треба додати:

 

ованн‑(я),

‑уванн‑(я),

овуванн‑(я)    Суфікс ‑ованн‑(я) вживаємо у віддієслівних іменниках, що означають наслідок дії: спростовання, угруповання, устатковання, риштовання на відміну від іменників на ‑уванн‑(я) та ‑овуванн‑(я), що означають дію: спростовування, угруповування, устатковування, риштування чи подію: спростування, угрупування, устаткування, обриштування.

 

Пропозиція 3

§ 25, п. 11 (стор. 33)

 

Останній абзац п. 11 треба викласти:

 

Суфікс ‑овк‑(а)  вживаємо у деяких  іменниках, що означають назви предметів головка, духовка, циновка, а також наслідок дії: штамповка, зарисовка на відміну від іменників, що означають дію: штампування, зарисовування чи подію: виштампування, зарисування.

Суфікс ‑к‑(а)  вживаємо в іменниках жіночого роду, що означають предмети: пилка, річка, ложка, ніжка та у віддієслівних іменниках, що означають наслідок дії: оцінка, розробка, посадка на  відміну від іменників, що означають дію: оцінювання, розробляння, садження чи подію: оцінення, розроблення, посадження.

Примітка. Від іменників з суфіксом ‑овк‑(а), ‑к‑(а), а також ‑ок прикметники утворюють переважно за допомогою суфікса ‑ов‑(ий): головковий, циновковий, виставковий, посадковий, замковий, станковий.

 

Пропозиція 4

§ 26, п. 2, (cтор. 36)

 

Сказане у п. 2 — стосується одного прикладу страшенний, через це п. 2 треба викласти:

2. Прикметникові суфікси ‑анн‑(ий)енн‑(ий) вживаємо:

а) у прикметниках для підкреслювання більшої, ніж звичайна чи найбільшої міри якости: страшенний, височенний, важенний, глибоченний, здоровенний;

б) у віддієслівних прикметниках, що означають пасивні дійові властивості об’єктів (здатність піддаватися спрямованій на них дії): (не)здійсненний, (не)здоланний, (не)впізнанний, (не)зліченний, (не)скінченний. Такі прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від пасивних дієприкметників, утворених за допомогою суфіксів ‑ан‑(ий)ен‑(ий): (не)здійснений , (не)здоланий, (не)впізнаний, (не)злічений, (не)скінчений.

 

У зв’язку з цим треба скоригувати § 23, п. 2 (стор. 26):

 

2. Буквосполуки ‑нн‑ пишемо:

а) у наголошеному суфіксі ‑енн‑(ий) прикметників, які вказують на більшу, ніж звичайну, чи найбільшу міру якости: височенний, здоровенний, страшенний, численний та в прикметнику старанний;

б) у наголошених суфіксах ‑енн‑(ий), ‑анн‑(ий) прикметників, що означають пасивні дійові властивості об’єктів (здатність піддаватися спрямованій на них дії): (не)здійсненний, (не)здоланний, (не)впізнанний, (не)зліченний, (не)скінченний;

в) у прикметниках на ‑енн‑(ий), ‑янн‑(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, мерзенний, огненний, окаянний; священний, спасенний, а також божественний.

Буквосполука ‑нн‑ зберігається в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездоланність, нездоланно, численність, численно тощо.

 

Пропозиція 5

§ 26 (cтор. 36)

 

Після п.8 (cтор. 36) треба додати:

 

‑уч‑(ий), ‑ач‑(ий),

‑юч‑(ий), ‑яч‑(ий)      

9. Суфікси ‑уч‑(ий), ‑ач‑(ий), а після м’яких приголосних ‑юч‑(ий), ‑яч‑(ий), вживаємо у віддієслівних прикметниках, що означають активні дійові властивості суб’єкта і яких утворюють, додаючи відповідний суфікс до кореня дієслова безпосередньо: співучий, плавучий, квітучий, балакучий на відміну від активних дієприкметників, що означають стан, зумовлений перебуванням суб’єкта в дії, і яких утворюють від основи дієслова третьої особи множини теперішнього часу: співаючий, плаваючий, квітуючий, балакаючий.

Трапляються випадки, коли прикметникові форми збігаються з дієприкметниковими: живучий, лежачий, сидячий.

 

альн‑(ий),

ильн‑(ий)

10. Суфікс ‑альн‑(ий), ‑ильн‑(ий) вживаємо у віддієслівних прикметниках, що  означають активні дійові властивості суб’єктів (призначених або здатних виконувати дію) і яких утворюють від основи інфінітива недоконаного виду: рятувальний, вимірювальний, холодильний, живильний, на відміну від дієприкметників на ‑чий, що означають стан суб’єкта, який перебуває в активній дії (див. § 92, п.1).

 

івн‑(ий),

овн‑(ий)

11. Суфікс ‑івн‑(ий) вживаємо у віддієслівних прикметниках, що  означають активні дійові властивості суб’єктів (здатних виконувати дію) і яких утворюють від основи інфінітива  недоконаного виду на -уватирятівний, гальмівний, керівний, панівний, на відміну від активних дієприкметників на ‑чий, що означають стан суб’єкта, який перебуває в активній дії (див. § 92, п.1).

Суфікс ‑овн‑(ий) вживаємо у віддієслівних прикметниках, що означають пасивні дійові властивості об’єктів (здатних піддаватся спрямованій на них дії) і яких утворюють від основи інфінітива доконаного виду на -увати(не)вгамовний, (не)спростовний, (не)застосовний, (не)з'ясовний(не)виліковний, (не)спрогнозовний, на відміну від пасивних дієприкметників на ‑ован‑(ий), що означають стан об’єкта, спричинений срямованою на них дією ((не)лікований, (не)прогнозований тощо, див. § 92, п.2).

 

Пропозиція 6

§ 32, примітка 1, (стор. 45)

 

У прикладі вільно конвертований дієприкметник конвертований треба замінити на прикметник сконвертовний (якого утворюємо від інфінітива доконаного виду, див. пропоз. 5, п. 11), що означає пасивну дійову властивість валюти, а не стан, зумовлений перебуванням у дії, для означання якого слугують дієприкметники: конвертований і сконвертований.

 

Пропозиція 7

§ 92, п. 1, а), (стор.146)

 

У зв'язку з тим, що українська мова має більшу схильність, ніж російська, вживати прикметники і дієприкметники за своїм прямим призначенням, а вживання дієприкметників у значенні прикметників та іменників є калькування російськомовного способу мислення, бо українська мова має значно багатші, ніж російська, засоби творення віддієслівних прикметників та іменників, тому у вживанні дієприкметників у значенні прикметників та іменників немає ніякої потреби. Таке вживання лише збіднює українську мову і привчає до російськомовного способу мислення, тому § 92, п. 1, а), (стор.146) треба викласти:

1. Активного стану:

а) теперішнього часу на ‑чий (‑а, ‑е): живучий, лежачий, стоячий, сидячий, які утворюємо від основи дієслова третьої особи множини теперішнього часу і вживаємо лише на позначення стану суб’єкта, що перебуває в активній дії на відміну від віддієслівних прикметників, що означають активні дійові властивості (керівний, а не керуючий; вимірювальний, а не вимірюючий; див. § 26, п.п. 9 ‑ 11) та іменників, що означають виконавця дії (керівник,  а не керуючий; командувач,  а не командуючий; див. § 25, п. 1).

 

Пропозиція 8

§ 100, п. 1, примітка 1, (стор.154)

 

Пропонуємо з прикладів примітки 1 вилучити слово ієрарх, оскільки в науково‑технічній термінології державних стандартів України вживаються такі застандартовані терміни: єрархія, полієрархія, моноєрархія, єрархічна структура, єрархічна класифікація, єрархічне планування, єрархічна комп’ютерна мережа та ин.

Пшенична Л. Пропозиції до проєкту найновішої редакції українського правопису / Людмила Пшенична, Виталь Моргунюк // Вісник Держ. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» : матер. 6-ї Міжн. наук. конф. СловоСвіт 2000. – 2000. – № 402. – С. 47–50.