Лексико-семантична категорія широкозначності та її вияв в українській технічній термінології

2012;
: сс. 115 - 119
Authors:
1
National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute"

В анотованій статті схарактеризовано широкозначність як лексико-семантичну категорію мови та акцентовано її реалізацію в українській технічній термінології. Проаналізовано погляди українських та зарубіжних науковців на явище еврисемії, визначено його типологію та специфіку, з’ясовано важливість розмежування еврисемії та полісемії особливо в лексикографічній практиці. Розглянуто вияв еврисемії в технічній термінології на рівні однозначного терміна та багатозначного слова, що має у своїй семантичній структурі термінологічне значення.

Ключові слова: українська мова, технічна термінологія, семантика, евросемія, категорійна евросемія, відносна евросемія.

In the given study eurosemy as lexico-semantic language category was characterized and its realization in Ukrainian technical terminology was emphasized. The scientific points of view of Ukrainian and foreign scholars about eurosemy phenomena was analyzed as well as its typology and peculiarities were defined. We found the significance of delimitation of eurosemy and polysemy especially in lexicographical practice. We considered the identification of eurosemy in technical terminology at the level of monosemantic and polysemantic word that has a terminological meaning in its semantic structure.

Keywords: Ukrainian language, technical terminology, semantics, eurosemy, categorical eurosemy, comparatively eurosemy.

Широкозначність, або еврисемія, як різновид лексичної семантики, у якій наявний високий ступінь узагальненості, була й залишається предметом уваги мовознавців, починаючи з 50-х років минулого століття. За понад п’ятдесятирічну історію дослідження було розглянуто й схарактеризовано сутність і особливості явища еврисемії, шляхи розвитку, визначені критерії розмежування широкозначності й полісемії, запропоновані параметри характеристики широкозначних слів тощо. З’ясовуючи особливості застосування терміна «полісемія», Н. Амосова вперше звертає увагу на змішування двох схожих між собою, але принципово різних лексичних явищ: дійсної багатозначності, тобто наявності в слова прямого й переносного значень, і широти значення слова. Сутність цього явища, зазначає Н. Амосова, полягає в тому, що «…деякі слова в будь-якій мові за своєю понятійною віднесеністю пов’язані з поняттям досить широкого обсягу, що має високий ступінь узагальненості, але в контексті ці слова конкретизуються таким чином, що через свою предметну віднесеність набувають більш вузького обсягу змісту» [1, с. 162].

Досліджуючи причини появи в мові слів із широкими значеннями, науковці стверджують, що їх існування є результатом абстрагуючої діяльності людського мислення, яке полягає у створенні більш широких абстракцій та узагальнень. Мовним вираженням абстракції узагальнення є розширення значення деяких слів [2–4]. Виходячи з того, що кожне значення слова складається із сукупності елементарних значень, семантичних ознак або сем, А. Ленца пов’язує широкозначність із усуненням диференційних, видових сем, необов’язкових для передання інформації або зрозумілих з контексту. Залишаючись після усунення диференційних сем, архисема дозволяє слову співвідноситися із широким та різноманітним колом референтів, що є одним з основних параметрів широкозначності. Слово набуває можливості вживатися в найрізноманітніших контекстах [4]. Семантичні процеси такого роду, стверджує В. Гак, є в усіх мовах, де відбувається зміна назв або зміна значень слова, у яких відображаються загальні закони людського мислення [5, с. 144–145].

С. Дімова та С. Терещенко, залежно від ступеня узагальнення, виокремлюють два типи широкого значення слова. В основі першого типу значення лежить родове поняття, слово з таким значенням співвідноситься із чітко окресленим колом предметів, об’єднаних в один клас на підставі суттєвої ознаки родового характеру, наприклад: дерево, меблі, одяг, тварина, людина. Широке значення таких слів називають узагальнено-родовим або відносно широким значенням. Межею розширення є другий тип значення – категорійно-широке. На думку С. Дімової, слова з таким значенням співвідносяться з дуже широким класом денотатів, причому цей клас має відкритий характер. Понятійним компонентом такого значення виступає поняття-категорія, що відображає найсуттєвіші властивості й ознаки явищ об’єктивної дійсності, зокрема такі слова, як спосіб, кваліфікація [2, с. 123–124]. С. Терещенко категорійно-широкими називає значення слів, які виражають поняття «предметності» для іменників, «непроцесуальної ознаки предмета» для прикметників, «дії» чи «стану» для дієслів, наприклад, іменник річ («предметність»), дієслова бути («стан»), робити – («дія») та ін. У структурі такого значення, вважає дослідниця, наявна лише одна інтегральна сема [6, с. 8].

Найсуттєвішою характеристикою лексичного змісту слів цієї категорії є наявність у семантичній структурі широкої понятійної основи. Мовлячи інакше, особливий характер широкого значення визначається тим, що в його основі лежить максимально узагальнена та абстрагована ознака, яка співвідноситься з поняттям-категорію й має, таким чином, категорійний характер. На підставі цього слово стає семантично сумісним зі всіма предметами або явищами, що мають цю ознаку [2; 4; 7]. Крім того, важливими для визначення специфічних рис слів широкої семантики дослідники вважають і такі характеристики: 1) наявність гіперо-гіпонімічних відношень між широкозначним словом й іншими словами єдиної лексико-семантичної групи; 2) синсемантизм, який є наслідком малоінформативності, узагальненості змісту слова; 3) поліфункційність, тобто здатність деяких слів широкої семантики використовуватися і як службове, і як самостійне слово (французьке дієслово avoir – мати); 4) перевага сигніфікативної віднесеності над денотативною. Співвіднесеність понятійного та денотативного компонентів визначає специфіку слів широкої семантики. Змінний характер денотативної співвіднесеності в широкого значення не дозволяє їй стати провідним, домінуючим компонентом у його складі. Навпаки, провідним компонентом є понятійний компонент. Наприклад, англійський іменник thing (річ): на перший план у його значенні виступає не співвіднесеність із якимсь конкретним предметом, а співвіднесеність із загальним поняттям предметності (все, що існує або мислиться існуючим) [2, с. 126–128]; 5) багатий та різноманітний дистрибутивний діапазон – здатність сполучатися з іншими словами в контексті. Так, А. Ленца вважає, що широкозначне дієслово виражає той чи інший смисл і виконує синтаксичну функцію лише в поєднанні з іншими лексичними одиницями, у результаті чого утворює автосемантичні структури й бере участь у комунікації; 6) висока частота уживання, що доведено в результаті статистичного дослідження французької лексики [4, с. 27–49].

Розглядаючи особливості еврисемії, науковці порівнюють її з полісемією, визначаючи спільні та диференційні риси цих семантичних явищ, а також вказують на те, що розмежування полісемії та еврисемії має неабияке значення в лексикографічній практиці під час подання в словнику семантичної будови слова. Принциповою відмінністю між полісемією та еврисемією є те, що багатозначне слово позначає два чи кілька різних понять, а слово із широким значенням завжди позначає одне поняття, але воно настільки широке, що охоплює низку понять [7, с. 11]. Спільною рисою полісемії та еврисемії, що може утруднити диференціацію цих явищ, є наявність у слова широкої семантики та у багатозначного слова поліденотативності, здатності позначати найрізноманітніші предмети та явища світу. Однак, за спостереженнями науковців, поліденотативність полісеманта та еврисеманта має різний характер. Зокрема А. Ленца завважує, що полісемант здатний закріплювати у своїй семантичній структурі декілька понять і відноситися до різних денотатів, тобто він багатопонятійний та поліденотативний, а еврисемант характеризується однопонятійністю й поліденотативністю, тобто здатністю закріплювати у своїй структурі лише одне поняття, широке за обсягом й бідне за змістом, яке охоплює в мовленні низку понять, що не входять до його змістової структури [4]. Порівнюючи полісемію та еврисемію, А. Ленца вказує на відкритий характер їх семантичної структури, тобто на здатність появи нових значень. Але нові значення полісеманта пов’язані між собою логіко-асоціативними зв’язками, вони утворюють певним чином організовану ієрархію, члени якої підпорядковані один одному. А смислові варіанти широкозначного слова пов’язані функційно: вони є контекстуально зумовленими й становлять собою вживання відповідного слова, тобто смислові варіанти еврисеманта семантично не пов’язані [4, с. 7]. Науковці зазначають, що основна відмінність слів широкої семантики від багатозначних слів полягає в тому, що явище широкозначності пов’язане із процесами абстракції й узагальнення, а полісемія є результатом окремих метафоричних і метонімних процесів [1, с. 7]. При цьому семантичні зрушення значень полісеманта приводять до утворення нового значення, а зрушення предметної співвіднесеності еврисеманта під час його уживання не приводить до появи переносного, образного значення [1, с. 162].

Важливим є не лише розмежування широкозначності й багатозначності на рівні різних слів, а й на рівні значень окремого слова. Відносячи до розряду широкозначних слів одиниці типу англійських дієслів to be, to have та російського дієслова быть, В. Плоткін та Л. Гросул стверджують, що широкозначному слову притаманне лише одне значення [3, с. 83]. Таку ж точку зору висловлює й В. Татаринов, досліджуючи еврисемію в термінології: «… еврисемію відрізняє моносемний характер терміна» [8, с. 347]. Однак, на думку С. Дімової, широкозначне слово в чистому вигляді (як слово тільки з одним широким значенням) не зустрічається, так само як і не всі значення слова можуть бути кваліфіковані як широкі. На прикладі мовних фактів, зокрема семантичної структури англійського багатозначного слова way, де широкозначним є лише одне значення (спосіб), дослідниця доводить, що широкозначність супроводжує багатозначність, перетинається з нею [2, с. 130–131]. А. Ленца зазначає, що все ж таки низка дослідників описують широкозначність та багатозначність як лексико-семантичні явища, які співіснують у межах семантичної структури одного й того ж слова. Широкозначність – це якісна характеристика певного лексико-семантичного варіанта слова, а багатозначність – кількісна характеристика слова [4, с. 4].

Широкозначність досліджується не тільки як загальномовне явище, а і як явище, властиве науковій мові та її термінології [8–12]. Як стверджує Н. Кудрявцева, широкозначні лексеми через свою неспецифічність, нейтральність є невід’ємною належністю будь-якої субмови, тобто вони властиві всім типам мовлення [11, с. 65] і науковому зокрема. В. Колобаєв, досліджуючи вживання слів широкої семантики типу material, system, product, process, зазначає, що вони, використовуючись у певному науковому контексті, можуть заміщувати доволі довгі термінологічні словосполучення і, таким чином, виступати як лексичний засіб компресії наукового тексту. З іншого боку, слова широкої семантики слугують свого роду організаторами тексту, зокрема такі одиниці, як Methods, Results, Discussions [10, с. 47–49]. Вивчаючи вияв широкозначності в термінології, В. Татаринов визначає це явище як: « … здатність терміна відноситися до невизначеної кількості денотатів. Процес еврисемії можна розглядати як процес десемантизації слова до його моносемної структури, при цьому моносема, що збереглася, набуває у вищому ступені абстрактного характеру. … Еврисемії зазнають звичайно загальнонаукові та загальнотехнічні терміни» [8, с. 347]. Еврисемії зазнають і загальнолінгвістичні терміни, вказує В. Антимирова. До семного складу таких одиниць входить лише одна сема узагальненого, неспеціального характеру: наука, розділ науки, частина мови, слово, елемент, система, метод тощо. Як приклад широкозначного терміна в лінгвістичній термінології дослідниця наводить одиницю знак – показник, виразник певного мовного значення, і далі демонструє, як відбувається конкретизація значення цього еврисеманта в результаті утворення термінів-словосполучень: знак демаркаційний – ритмомелодійні властивості певної мови, а також поява певної фонеми або певної диференційної ознаки в певній точці мовленнєвого відрізку; знак переносу – дефіс, що вживається для розділення слова на частини при перенесенні його з одного рядка на інший [9, с. 19–20].

Розгляньмо явище широкозначності у сфері української технічної термінології. Нами було виявлено спеціальні технічні назви, що мають широке значення, тобто здатні відноситися до кількох денотатів: апарат, механізм, машина, прилад, пристрій, деталь, корпус та ін. Пристрій – «пристосування, обладнання, за допомогою якого виконується яка-небудь робота або спрощується, полегшується певний виробничий процес» [13], машина – «механізм або сукупність механізмів, що здійснюють певні доцільні рухи для перетворення енергії, виконання робіт або збирання, обробки і використання інформації» [14], деталь – «складова частина чого-небудь, напр. машини, пристрою, механізму» [14], корпус – «основна частина машини, механізму» [14], «апарат – прилад, пристрій для виконання якої-небудь роботи» [15]. У семантичній структурі цих термінів наявна інтегральна сема узагальненого характеру, зокрема для терміна прилад – це сема «пристосування», машина – сема «механізм», деталь та корпус – сема «частина». Ці одиниці здатні позначати велику кількість різноманітних спеціальних предметів, призначених для виконання певних дій, операцій у різних сферах техніки. Продемонструвати це можна, виявивши технічні терміни-словосполучення, які конкретизують значення еврисеманта: апарат Морзе – «телеграфний апарат, що передає сигнали за допомогою азбуки Морзе», дифузійний апарат – «апарат для добування розчинних речовин із подрібненої сировини методом дифузії», спускний апарат – «космічний літальний апарат, призначений для спуску з гальмуванням і посадки на поверхню Землі або іншого космічного об’єкта», терковий апарат – «пристрій, за допомогою якого вилущують насіння з головок конюшини, льону і т. ін.» [15]. Означені терміни мають загальнотехнічний характер і належать до типу слів (термінів), що мають категорійно-родове або відносно широке значення. За нашими спостереженнями, в українській технічній термінології наявні й спеціальні назви, що мають категорійно широке значення й також позначають загальнотехнічні поняття: засіб, об’єкт, система, характеристика, модель, обладнання тощо. Засіб – «механізми, пристрої і т. ін., необхідні для здійснення чого-небудь, для якоїсь діяльності» [13], система – «тип конструкції, пристрою» [13], характеристика – «опис, оцінка й аналіз відмітних особливостей, властивостей, переваг і недоліків будь-якого об’єкта: двигуна, машини, верстата і т. ін.» [16], обладнання – «сукупність механізмів, приладів, пристроїв і т. ін., необхідних для чого-небудь; спорядження» [13]. Конкретизація цих широких значень відбувається в технічних текстах, де вони, вживаючись у певному оточенні, уточнюються за допомогою семантики інших слів: «Загальна кількість енергії замкнутої матеріальної системи є величиною постійною, змінюються тільки різні види цієї енергії при взаємних перетвореннях». «Локальні комп’ютерні мережі – це системи розподіленої обробки даних і, на відміну від глобальних та регіональних комп’ютерних мереж, охоплюють невеликі території всередині окремих контор, банків, бірж, ВНЗ, установ, науково-дослідних організацій тощо» [17, с. 31, 52].

Дослідивши значення технічних термінів, ми виявили два типи еврисемії: відносно широкі й категорійно широкі значення. Розглянемо, як виявляється широкозначність на рівні одного слова або терміна. Серед одиниць, що позначають спеціальні загальнотехнічні поняття широкого значення, ми виявили як однозначні терміни, так і багатозначні слова, у семантичній структурі яких одне, кілька або всі значення є широкими. Наприклад, терміни машина, пристрій мають одне широке значення, через це їх можна вважати термінами-еврисемантами. Термін характеристика, крім одного широкого значення, вказаного вище, має більш вузьке, конкретизоване значення: «Діаграма або графік, які показують зміну параметрів якогось процесу, циклу або математичної залежності, наприклад, роботи двигуна внутрішнього згоряння, пружини» [16]. Наявні також слова, всі значення яких є широкими, зокрема об’єкт: «1. філос. Пізнавана дійсність, що існує поза свідомістю людини і незалежно від неї. 2. Явище, предмет, особа, що на них спрямовано певну діяльність, увагу и т. ін. // Предмет наукового і т. ін. дослідження, спеціальної зацікавленості, компетенції. 3. спец. Певна одиниця (споруда, підприємство, ділянка місцевості і т. ін.) господарського чи оборонного значення» [13]. Таким чином, широкозначним термін у чистому вигляді (як термін з одним широким значенням) є не завжди, тому власне терміни «широкозначне слово», «широкозначний термін», «еврисемант» можна вжити далеко не в усіх випадках. Якщо серед значень полісеманта одне чи кілька є широкими, доречно назвати цю одиницю «слово із широким значенням».

Отже, широке значення являє собою особливий тип лексичного значення, що є результатом абстрагуючої діяльності людського мислення. Головними характеристиками, які зумовлюють специфіку цього типу значення, є широка понятійна віднесеність, а також здатність відноситися до невизначеної кількості денотатів. Широкозначність притаманна не лише загальновживаним словам, а й термінам, зокрема технічним, у семантичній структурі яких вона може бути характеристикою як окремого терміна, так і одного (термінологічного) значення певного слова. Термін із широким значенням синсемантичний, оскільки конкретизувати своє значення він може тільки в сполученні з іншими одиницями в науково-технічному контексті.

1. Амосова Н. Н. К вопросу о лексическом значении слова / Н. Н. Амосова // Вестник Ленин-град. ун-та. Серия истории, языка и литературы. – 1957. – Вып. 1. – № 2. – С. 152–169. 2. Димова С. Н. К проблеме широкого значения слова (на материале существительного «way») / С. Н. Димова // Учен. зап. Моск. гос. пед. ун-та. – 1971. – Т. 416. – Вып. 1. – С. 120–135. 3. Плоткин В. Я. Широкозначность как лексико-семантическая категорія / В. Я. Плоткин, Л. Я. Гросул // Теоретические проблемы семантики и ее отражение в одноязычных словарах. – Кишинев : Штиинца, 1982. – С. 81–86. 4. Ленца А. Л. Широкозначность глагола и контекст / А. Л. Ленца. – Кишинев : Штиинца, 1987. – 100 с. 5. Гак В. Г. К проблеме общих семантических законов / В. Г. Гак // Общее и романское языкознание: [сб. ст.]. / [отв. ред. Ю. С. Степанов]. – М., 1972. – С. 144–157. 6. Терещенко С. С. Лексико-семантична парадигма широкозначних слів української мови : автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Терещенко Світлана Сергіївна. – Д., 2008. – 18 с. 7. Колобаев В. К. О некоторых смежных явлениях в области лексики: (К вопросу о соотношении полисемии и широкозначности слова) / В. К. Колобаев // Иностранные языки в школе. – 1983. – № 1. – С. 11–13. 8. Татаринов В. А. Общее терминоведение : энцикл. словарь / В. А. Татаринов. – М. : Моск. лицей, 2006. – 528 с. 9. Антимирова В. В. Лексико-семантические и деривационные характеристики русской лингвистической терминологии : автореф. дис. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Антимирова Виктория Викторовна. – Краснодар, 2011. – 24 с. 10. Колобаев В. К. Функционирование слов широкой семантики в научной литературе / Колобаев В. К. // Вопросы анализа специального текста: [Межвуз. тем. научн. сб. ] / [отв. ред. Салищев В. А.]. – Уфа, 1982. – С. 47–50. 11. Кудрявцева Н. П. Особенности дистрибуции субстантивной лексики в разговорном и техническом субъязыке / Н. П. Кудрявцева // Теория и практика лингвистического описания разговорной речи. – Горький, 1989. – С. 62–69. 12. Неженець Е. В. Варіантність російських термінів юриспруденції в системному та комунікативно-прагматичному аспектах : автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.02 «Російська мова» / Неженець Елеонора Володимирівна. – Д., 2003. – 20 с. 13. Великий тлумачний словник сучасної української мови: (з дод. і доп.) / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь, 2007. – 1719 с. 14. Сучасний словник іншомовних слів / [уклад. Л. І. Нечволод]. – Х. : ПП «Торсінг плюс», 2007. – 768 с. 15. Словник української мови: у 20 т. / [гол. наук. ред. В. М. Русанівський]. – К. : Наук. думка, 2010. – Т. 1. 16. Російсько-український словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури : навч. посіб. / [уклад. Є. А. Антонович, Я. В. Василишин, В. А. Шпільчак]. – Л. : Світ, 2001. – 240 с. 17. Гомон А. М. Оброблення наукової інформації : навч.-метод. посіб. [для студ. І курсу] / А. М. Гомон, О. М. Кримець. – Х. : НТУ «ХПІ». – 2008. – 82 с.

Кримець О. Лексико-семантична категорія широкозначності та її вияв в українській технічній термінології / Оксана Кримець // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2012. – № 733. – С. 115–119.