геологічна будова літосфери акваторії і геофізичні методи;
гіпотеза розвитку гарячих зон Землі.
15.12.2015 - Професор ;
11.02.2004 - Докторгеологічних наук,спеціальність:Геофізика;
09.06.1999 - Старший науковий співробітник ;
31.10.1984 - Кандидатгеолого-мінералогічних наук,спеціальність:Петрологія;
з 08.07.2013 - Головний науковий співробітник, Відділ петромагнетизму і морської геофізики, Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України;
Володимир Коболев — видатний український геофізик, дослідник геологічної будови літосфери акваторій геофізичними методами, розробник гіпотези гарячих поясів Землі. Народився 31 серпня 1949 р. у сім’ї службовців в м. Ківерці Волинської області. У 1968 р. з відзнакою закінчив Київський геологорозвідувальний технікум, працював техніком-оператором Київської геофізичної комплексної експедиції Міністерства геології УРСР, після чого став студентом геологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1973 р. — аспірант, викладач кафедри геофізики. З 1981 р. працює в Інституті геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України. За сумісництвом з 2007 р. є професором кафедри геофізики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. У своїх дослідженнях Володимир Павлович показав рифтогенну зумовленість палеомагнітних екваторів і вкорінення вздовж тектонічно ослабленої зони рифтогенів глибинних мультимагматогенів мантійних діапірів або плюмів та поставив питання про первісну протерозойську рифтогену подільність, загальну як для океанічної, так і континентальної земної кори. Автор 245 наукових праць, 13 колективних монографій та 1 авторського патенту на винахід. З середини вісімдесятих років В.?П.?Коболев бере активну участь у морських геофізичних дослідженнях Атлантичного океану, зокрема континентальної окраїни західної Африки (шельф Гвінейської республіки). Є учасником трьох спеціалізованих геолого-геофізичних експедицій, за результатами яких вперше для регіону Західної Африки було створено геолого-геофізичний атлас економічної зони Гвінейської республіки. Учасник численних експедицій на науково-дослідних суднах «Академік Вернадський», «Михайло Ломоносов», «Професор Водяницький», «Професор Колесников», «Володимир Паршин», «Київ». Понад 150 його наукових праць присвячені океанографічним дослідженням Світового океану. У 2006 р. вийшла друком монографія «Горячие пояса Земли» (у співавторстві з Ю. П. Оровецьким), в якій викладено нову, розроблену авторами, оригінальну геотектонічну гіпотезу. Показано, що ротаційний ріфтогенез — один із провідних механізмів розвитку Землі. В. П. Коболев вперше застосував плюм-тектонічну модель для з’ясування геодинамічної еволюції Чорноморського регіону від пізнього палеозою до антропогену, яка органічно вписується в концепцію походження і розвитку Середземноморського складчастого пояса в цілому. В останні роки значну увагу приділяє вивченню газо-грязьового вулканізму дна Чорного моря. Отримав принципово нові результати в галузі теоретичних розробок механізму формування газогідратних покладів. У співавторстві з В. А. Корчиним та П. А. Буртним розробив методологію та технологію побудови термобаричних моделей з метою прогнозування глибинного розподілу мінеральної речовини літосфери. Володимир Павлович — заступник головного редактора журналу «Геологія і корисні копалини Світового океану», член редколегій наукових видань «Геофізичний журнал» (Київ) та «Геодинаміка» (Львів).