ТЕРМІЧНИЙ АНАЛІЗ КАРБОН-, СИЛІЦІЙ- ТА НІТРОГЕНВМІСНИХ ОРГАНІЧНИХ ПЕРОКСИДІВ

1
Національний університет “Львівська політехніка”
2
Національний університет “Львівська політехніка”
3
Національний університет “Львівська політехніка”
4
Національний університет “Львівська політехніка”

Використання полімерних матеріалів вимагає постійного розширення асортименту пероксидних ініціаторів. Силіційвмісні пероксиди володіють підвищеною термічною стійкістю і застосовуються як високотемпературні ініціатори полімеризації. Нітрогенвмісні пероксиди використовуються як низькотемпературні ініціатори полімеризації. Питання термічної стійкості часто є вирішальним для практичного застосування цих сполук. Тому методом диференційно-термічного та термогравіметричного аналізу досліджено термоліз  Карбон-, Силіцій- та Нітрогенвмісних органічних пероксидів.

Зразки пероксидів ідентифікували за допомогою кріоскопії та елементного аналізу, проводили спектроскопічний аналіз (ІЧ-спектр на спектрофотометрі UR-20, УФ-спектр на - Specord UV-Vis, ЯМР1Н-спектр - на Tesla BS-567 A).

Чистоту пероксидів визначали методом рідинної хроматографії високого тиску. Вміст основного компоненту складав не менше 99,2 % масс для всіх досліджених сполук.

Термоліз пероксидів досліджували на дериватографі “Derivatograph – 1500D” системи Paulik- Paulik-Erday  в динамічному режимі за однакових для всіх сполук умов в повітрі та атмосфері інертного газу нітрогену. Основна увага була зосереджена на а температурі початку розкладу  досліджених пероксидів.

Встановлено, що в атмосфері нітрогену розклад пероксиду починається при вищих температурах, ніж у повітрі, і протікає повільніше. Очевидно, що кисень повітря приймає участь в процесі термодеструкції, що призводить до зниження температури початку розкладу та збільшення швидкості процесу. Розклад пероксидів в атмосфері нітрогену супроводжується меншими екзо(ендо)ефектами, ніж у повітрі, що свідчить про вплив природи середовища.

Виявлено обернено пропорційну залежність між температурою початку термолізу та відносним вмістом пероксидного кисню для пероксидів з однією пероксидною групою в молекулі. Рівняння цієї залежності (з коефіцієнтом кореляції  R = 0,9403) має вигляд:

Y=-7,992*X+193,6

Рівняння можна використовувати для оцінки можливості застосування та зберігання похідних пероксидних сполук.

1. Эмануэль Н. М. // Успехи химии органических перекисных соединений и аутоокисления. –
М.: Химия, 1969. 495 с. 2. Paulic F. A Complex Method in Thermal Analisis / F. Paulic, G. Paulic,
Z.Erdey // J. Analit. Chem. – 1958. – Vol. 160. №1. – P. 242. 3. Липскис А.Л., Квиклис А.В., Липс-
кине А.М., Мачюлис А.Н. // Выс. молек. соед. 1976. Т. 18. № 2. С. 426. 4. Severini F., Gallo G.// J.
Therm. Anal. 1985. Vol. 30. № 4. – P. 841. 5. Дибривный В. Н., Бутылина Н. А., Кочубей В. В.,
Герасимчук С. И., Ван-Чин-Сян Ю. Я.Физико-химические свойства некоторых азотсодержащих
пероксидов // ЖФХ. – 2004. – Т. 78. – № 8. – С. 1384. 6. Дибривный В. Н., Мельник Г. В., Ван-Чин-
Сян Ю. Я., Ювченко А. П. Термодинамические свойства четырех трифенилсилановых аце-
тиленовых пероксидов // ЖФХ. – 2006. – Т. 80. – № 3. – С. 408. 7. Buncel. E., Davies A. // J. Chem.
Soc. – 1958. – № 4. – Р. 1550. 8. Антоновский В. Л., Хурсан С. Л. // Физическая химия органических
пероксидов. – М: ИКЦ “Академкнига”, 2003. – 391 с. 9. Ювченко А. П., Дикусар Е. А., Жуковс-
кая Н. А., Мойсейчук К. Л. Синтез ацетиленовых кремнийсодержащих пероксидов через
пероксиацетилениды лития // ЖОХ. – 1993. – Т.63. – Вып. 1. – С. 143.