Український переклад Віталія Мудракова за виданням: Stefan, P. (2018). Sehen lernen. Nietzsche, Tramp und die neusten Medien. In Kotzur, M. (Hrsg). Wenn Argumente scheitern. Aufklärung in Zeiten des Populismus, 33-52. Münster: Mentis.
Лист Анрі Берґсона до Рихарда Кронера написаний у листопаді 1910 року. Перекладений українською мовою вперше. У листі Берґсон проливає яскраве світло на крихітні й зазвичай непомітні, але вельми важливі деталі, свого вчення про істину та концепти, зокрема концептотворення.
Вперше перекладено лист Анрі Берґсона до Рихарда Кронера, в якому французький філософ розкриває суть концептотворення.
Розглянуто актуальні питання методології пізнання наукових теорій. Досліджено наукові теорії сучасного правознавства, їх структуру. Обґрунтовано розвиток право- знавчих теорій у загальній структурі наукових теорій. Звернено увагу на організацію правознавства як науки. Розглянуто проблему вартісної свободи науки, яка нас цікавитиме з різних аспектів і стосуватиметься. Автор стверджує, що кожна наука корис- тується інструментарієм логіки. Отож загальна наукова теорія намагається відповісти на важливий аспект запитання “що таке наука?”.
У рецензованій монографії йдеться про людину як розумну та свідому істоту, про її знання та цінності, свободу та свідомість, які є проявами прагнення людиною буття. Основний спосіб буття людини у світі – це буття особистістю. Сьогодні існує небезпека нівелювання особистісного початку людського буття, коли науки про людину все більше натуралізуються, нейролізуються та комп’ютеризуються. Така нівеляція веде до пост-гуманізму та пост-людства. Це з одного боку. З іншого боку, істина також є одним із визначників буття особистістю. Істина облагороджує особистість.
У статті про диво автор коротко розглядає історію філософії дива, в якій диво постає як прояв значення буття та істини в явленості даного світу. Автор також з’ясовує етимологію слова «диво» й доходить висновку, що диво пов’язане з дієсловом дивитися, здатністю людини сприймати нове та небачене у старому та побаченому. Автор виділяє такі тлумачення дива, як гносеологічно-епістемологічне, онтологічне та теологічне.
Розкрито питання становлення категорії поетичного образу в архітектурно- предметному середовищі.
Розглянуто проблеми теорії пізнавального процесу, що пов’язана не лише із встановленням істини, а із наявністю неоднакових підходів до методології філософсько- правової науки. Порушено питання про зворотну силу процесу пізнання, етичного пізнання, яке має морально-ціннісні критерії, які варто обговорювати для вироблення в пізнанні інтегративної методології.
Актуалізовано одвічні потреби стремління до встановлення істини засобами правової комунікації. Чи досяжна ця мета на основі принципів її побудови – далеко не риторичне питання. Саме метаантропологічний підхід підказує шлях до розв’язання цієї дилеми.
На підставі спадщини українських мислителів 60-х рр. ХІХ ст. — 70-х рр. ХХ ст. розкрито інноваційні особливості історичної пам’яті стосовно обміркованих ідей. Автор зазначає, що у контексті (між)релігійних комунікацій, міждисциплінарного простору такі особливості у системі духовної культури взаємообумовлюються. Суперечності й гармонізація у виниклих процесах є об’єктивними, закономірними, бо історична пам’ять є однією із запорук у розвиткові духовно-культурної спадщини.