культура

Розглянуто зміст і структуру науково-методологічної культури сфери публічності як засвоєння, розуміння та практичного впровадження її суб'єктами передового досвіду успішної діяльності з модернізації суспільства. Розкрито раціональну й ціннісну складові зазначеної культури та низку її соціально важливих функцій. Обґрунтовано необхідність використання науково-методологічної культури як дієвого чинника протистояння різним формам псевдокультури та забезпечення соціального розвитку.

Культурно-розважальні програми займають важливу нішу на телебаченні. Більшість молоді віддає перевагу саме такому жанру. Тому щоб зацікавити аудиторію такою передачею, слід докласти великих зусиль при створенні розважального сюжету. Оскільки розважальні телепередачі набувають популярності, кожне шоу має бути індивідуальним та відрізнятися одне від одного.

Зазначено, що суто позитивістське розуміння злочину є недостатнім для його
всебічного дослідження, вивчення цього феномену повинно виходити за межі права на
соціально-філософський рівень. Проаналізовано злочин як соціальне явище. Наго-
лошено на кореляції розвитку права та еволюції злочинної поведінки, обґрунтовано
взаємний вплив зазначених процесів. Розглянуто роль свободи волі людини при виборі
моделі поведінки. Зазначено, що призначення кримінальної відповідальності за злочин
пов’язано із наявністю в особи свобідної волі на момент вчинення діяння.

Розглянуто дії радянського тоталітарного режиму на західноукраїнських землях у другій половині ХХ ст. щодо збереження і використання пам’яток архітектури регіону. Звернено увагу на стан збереження пам’яток архітектури, переданих владою в користування закладам охорони здоров’я

Проаналізовано процес виникнення та становлення міста Сколе. Визначено рівень впливу власників міста Сколе на планувальну структуру, оборонну, торговельну, ремісничу, адміністративну, репрезентативну, духовно-релігійну, культурно-освітню функції. Розглянуто колонізаційні процеси, які відбувались на Сколівщині

Передумови виникнення сучасних критеріїв у естетиці по відношенню до архітектури на тлі кризи у мистецтві в першій половині ХХ століття. Категорії «краси» та «корисності» в архітектури, як  місці синтезу мистецтва та інженерних наук. Дефініція «традиційної», «академічної» та «сучасної» архітектури

Серед вітчизняних педагогів XX століття особливе місце займає видатний педагог- новатор А. С. Макаренко, його теоретична і практична діяльність. В статті досліджено актуальні проблеми діалектики взаємозв’язку і взаємовідносин колективу й особистості, наголошено на тому, що хоча А. Макаренко вважав, що колектив виконує основну роль у вихованні , але важливе місце він відводив особистості. У навчально-виховному процесі А. Макаренко велику увагу звертав на сутність організації і дисципліни, виховання кращих духовних, культурних і моральних якостей особистості.

У статті проаналізовано особливості розвитку світового освітнього простору як успішної трансформації традиційної освітньої системи у гуманізований простір культури освіти в нових глобалізаційних, конкурентних умовах. Теоретично обґрунтовано різносторонній вплив світового освітнього простору на створення нової освітньої та культурної реальності, в якій відбувається самореалізація особистості, розширення діалогу культур та збереження національно-культурних особливостей.

На основі особового архівного фонду М. Демковича-Добрянського та його опублікованих робіт простежено ставлення автора до подій у радянській Україні 1950–1980-х рр. М. Демкович-Добрянський (1905–2003) – відомий історик, очільник української редакції радіо “Свобода” (1956–1972), публіцист та громадсько-політичний діяч, член Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО) та голова Союзу українців у Великій Британії (СУВБ). Архів фондоутворювача зберігається у відділі рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника (фонд № 298).

Визначено сучасну парадигму розвитку музеїв як основних презентаторів історико-культурної спадщини, наведено провідні тенденції в середовищі європейських музеїв, окреслено основні проблеми щодо інтерпретації фондів музеїв. Велику увагу звернено на аналіз негативних тенденцій у розвитку культурного сектору. Розглянуто роль музею як ефективного інструменту для формування іміджу «відкритого суспільства», його здатності до інтеграції громадськості до інтелектуального європейського і світового співтовариства.