Розкрито ставлення до офіційної політики в сфері культури та її наслідків станом на кінець 2013 р. Акцент зосереджено на офіційних даних та думках інтелектуалів та експертів українського громадського суспільства.
Розглянуто специфіку образу Голодомору 1932–1933 років у історичній пам’яті українського народу. Стверджується, що цей образ є переважно віктимним, що зумовлено особливостями дотеперішнього дискурсу у вітчизняній науковій і публіцистичній літературі та в суспільстві загалом. Такий стан речей автор вважає небезпечним для розвитку української нації та держави, оскільки віктимність є демотиваційним чинником, породжує фаталізм, пасивність, зневіру.