За допомогою алгоритму, створеного на основі припущення про те, що ступінь взаємної кореляції між записами повторних подій на одній і тій самій станції зменшується експоненціально із збільшенням відстані між їхніми джерелами, було визначено взаємне розташування вогнищ двох груп повторних землетрусів мукачівської серії 2005–2006 рр., які у кожній із цих груп утворили майже плоску поверхню.
Три групи повторних подій було виявлено в мукачівській серії землетрусів 2005–2006 років. Після релокації з використанням уточнених відносних вступів і станційних поправок їхні вогнища розташувалися у майже вертикальній площині вздовж азимуту ~120°, яка приблизно збіглася з площиною скиду визначеного для землетрусів єдиного механізму вогнища. Ці результати узгоджуються з даними як щодо деяких інших місцевих механізмів вогнища, так і щодо режиму розтягу в земній корі епіцентральної зони землетрусів і значного горизонтального градієнту вертикальних рухів земної поверхні у цій зоні.
Представлено результати побудови механізмів вогнищ для подій зі схожими хвильовими формами: 06.01.2012р. (φ=48.5309˚, λ=23.8365˚, h=5.1км), 10.01.2012р. (φ=48.5367˚, λ=238378˚, h=5.7км). Механізми побудовано графічним методом, використовуючи повні записи із станцій і протоколи про ці події. Визначено спектральні параметри вогнищ землетрусів.
На основі припущення про те, що коефіцієнти взаємної кореляції між хвильовими формами повторних землетрусів на одній і тій самій станції залежать лише від відстані між їхніми вогнищами і спадають експоненціально з її збільшенням, було розроблено алогритм і програму для визначення взаємного розташування вогнищ.