За результатами дослідження творчої спадщини всесвітньовідомих архітектора і сценографа Ф.Кізлера і сценографа і архітектора Є.Лисика були виявлені деякі спільні риси в творенні ними архітектури і сценографії. Головною з яких виявилося бажання митців надавати своїм формальним творам архітектурно-сценографічного мистецтва якостей безмежності в часі і просторі.
Дизайн костюмів Ендрю Настурціо та Алессі Урбані в театрі університету Райєрсона вніс інноваційний, креативний та унікальний підхід в побудову дії вистави і архітектури сценічного простору, де саме театральні костюми у виставі «Пенелопіада» стали фактором їх творення.
В статті висвітлені ідеї архітектурної реконструкції та технічного оновлення нового приміщення Школи виконавських мистецтв для потреб у викладанні, виробництві та виконанні у знайденому просторі-підвалі Студентського навчального центру Університету Райєрсона з використанням сучасних мистецьких технологій та просторів для Київського Академічного Театру на Подолі, одного з провідних драматичних театрів в Україні, який отримав будинок із найсучаснішим ігровим майданчиком. Однак зовнішній вигляд і фасад театру викликали суттєві публічні суперечки.
Розглянуто досвід використання мотивів архітектури “садовихкі мнат” XVIII–XIX ст. під час створення сценографії до вистави “Дружина із села” в Університеті Сан Дієго, 2010.
Проаналізовано діяльність культурно-мистецьких установ Львова, що з’явилися наприкінці XVIII і XIX століть та їхній вплив на соціально-економічний розвиток міста.