У статті проаналізовано множинність підходів до розуміння поняття “правосуддя” з теоретико-правової, філософсько-правової та соціологічно-правової точок зору. Зазначається, що правосуддя та судочинство – не тотожні категорії, оскільки правосуддя є ширшим поняттям, аніж судочинство, і включає останнє. Водночас судочинство не завжди гарантує винесення правосудного рішення. Тому поняття правосуддя та судочинство – не тотожні, адже не будь-яке рішення суду є правосудним. Зазначається, що кінцевою метою правосуддя є відновлення справедливості, яка, хоч і є суб’єктивною категорією, все ж повинна відповідати вимогам розумності та чесності. Під судочинством слід розуміти діяльність суду загалом, тоді як правосуддя – це здійснення судової діяльності задля досягнення конкретної мети, а саме: відновлення справедливості, захист прав та свобод, вирішення конфліктів тощо. Ряд науковців зазначають, що правосуддя – це лише стадія здійснення судочинства. Множинність підходів науковців свідчить про неоднозначне тлумачення правосуддя, що обумовлює необхідність подальшого вивчення його природи та сутності. Можливість судової влади повною мірою якісно виконувати свої функції щодо забезпечення правосуддя залежить від її можливості впливати на роботу виконавчої та законодавчої гілок влади.
Відзначено, що першопричиною виникнення процесуальних правовідносин є соціальний конфлікт. У процесі судового розгляду такий конфлікт набуває юридичного оформлення, проте не втрачає свого соціального забарвлення. Таким чином, для конфлікту, який є предметом судового розгляду, характерною є подвійна природа: соціальна, і водночас правова. Соціально-нормативна природа є характерною і для учасників судових правовідносин: з однієї сторони, їх характеризує конкретний процесуальний статус, з іншої – соціальний.
Визначено, що під час процесуальної діяльності судом здійснюється казуальне або нормативне тлумачення норм права. Висвітлено ознаки судового тлумачення, такі як здійснення його певним суб’єктом, інтелектуально-вольова складова, здійснення тлумачення безпосередньо під час вирішення справи по суті.
1. Avdeyenko N.I. (1969). Mekhanizm i predely reguliruyushchego vozdeystviya grazhdanskogo protsessual'nogo prava [The Mechanism and Limits of the Regulatory Impact of Civil Procedural Law]. L.: Izd-vo Leningr. Un-ta. 72 p. 2. Alekseyev S.S. (1982). Obshchaya teoriya prava [General Theory of Law]: v 2-kh t. M.: Yurid. lit.. T.ÍÍ. 360 p. 3. Bihun V. (2009). Filosofsʹko-pravove osmyslennya pravosuddya (shchodo rozmezhuvannya ponyatʹ “sudochynstvo” i “pravosuddya”) [Philosophical and Legal Understanding of Justice (on the Distinction Between the Concepts of "Justice" and " Judicial Activity"). Visnyk Lʹvivsʹkoho universytetu. Seriya yuryd. Vyp.48. Pp.21-27. 4. Vodnik V.D. (2010). Sotsiolohichni aspekty doslidzhennya sudovoyi diyalʹnosti v umovakh sudovoyi reformy v Ukrayini [Sociological Aspects of the Study of Judicial Activity in the Context of Judicial Reform in Ukraine]. Visnyk Natsionalʹnoyi yurydychnoyi akademiyi Ukrayiny imeni Yaroslava Mudroho. №6. Pp.237-246. 5. Voskobitova L.A. (2004). Mekhanizm realizatsii sudebnoy vlasti posredstvom ugolovnogo sudoproizvodstva [The Mechanism of the Implementation of the Judiciary Through Criminal Proceedings]: avtoref. dis. na soisk. uchen. step. d-ra yurid. nauk. M. 56 p. 6. Gromoshina N.A. (2004). Uproshcheniya protsessa: vse li sdelano pravil'no? [Simplifying the Process: Is Everything Done Right? ]. Nauchnyye trudi MGYUA. LEX RUSSICA. №1. P.181-186. 7. Husarov K.V. (2010). Perehlyad sudovykh rishenʹ v apelyatsiynomu ta kasatsiynomu poryadkakh [Review of Court Decisions in the Appellate and Cassation Procedures]: a monograph. H .: Right.. 352 p. 8. Zagaynova S.K. (2007). Sudebnyye akty v grazhdanskom i arbitrazhnom protsesse [Judicial Acts in Civil and Arbitration Proceedings]. M .: Walters Kluver. 400 p. 9. Konstytutsiya Ukrayiny [The Constitution of Ukraine] vid 28.06.1996 № 254k-96 VR. Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text. 10. Lutsʹkyy I.M. (2005). Spravedlyvistʹ yak filosofsʹko-pravova zasada ukrayinsʹkoho derzhavotvorennya [Justice as a Philosophical and Legal Basis of Ukrainian Statehood]: Avtoref. dys…kand. yuryd. nauk. Natsionalʹna akademiya vnutrishnikh sprav Ukrayiny. K. 17 p. 11. Navrotsʹkyy V.O. (1997). Zlochyny Proty pravosuddya [Crimes Against Justice]: Lektsiyi dlya studentiv yurydychnykh fakulʹtetiv. Lʹvivsʹkyy derzhavnyy universytet im. I.Franka. Yurydychnyy fakulʹtet. Lʹviv. 48 p. 12. Paleshnyk S.I. (2014). Sudove tlumachennya norm prava [Judicial Interpretation of the Law]. Naukovyy visnyk Uzhhorodsʹkoho natsionalʹnoho universytetu. Seriya pravo. Vypusk 28. Tom 1. Pp.34-37. 13. Pigolkin A.S. (1962). Tolkovaniye normativnykh aktov v SSSR [13. Pigolkin A.S. Interpretation of Normative Acts in the USSR]. M.: Gosyurizdat. 166 p. 14. Sirenko V. (2010). Deyaki problemy reformuvannya sudovoyi vlady v Ukrayini [Some Problems of Reforming the Judiciary in Ukraine]. Pravo Ukrayiny. №5. Pp.4-13. 15. Yurydychna entsyklopediya [Legal Encyclopedia]: v 6 t. Redkol.: YU.S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. (1998). K.: “Ukr. entsykl.”. 736 p.