Стаття присвячена проблемі захисту та забезпечення безпеки свідка у кримінальному провадженні, а також вивченню досвіду окремих зарубіжних країн у вирішенні зазначеної проблеми в кримінальному процесі. Зокрема, для визначення сутності свідка як суб’єкта кримінального процесу та як носія доказової інформації в кримінальному провадженні наводиться теоретичний аналіз наукових позицій окремих вчених процесуалістів стосовно мети та підстав захисту та забезпечення безпеки свідка, а також аналізуються норми чинного в Україні кримінального процесуального законодавства, які закріплюють норми забезпечення захисту та безпеки свідка як учасника, який бере участь у кримінальному провадженні. Окремо наведено аналіз позитивного для України досвіду деяких зарубіжних держав в побудові системи захисту та забезпечення безпеки свідків в кримінальному процесі.
Встановлено, що ключовою особливістю процесуального статусу свідка, яка відрізняє його від інших учасників кримінального провадження, зокрема потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, є наявність статутного обов'язку надати незалежні безсторонні свідчення по суті кримінального провадження. Однак цей обов’язок свідка держава повинна підтверджувати відповідними гарантіями його безпеки.
Юридичний статус свідка є системою нормативно-регулюючих норм кримінального процесу щодо прав, обов'язків та обмежень відповідальності особи, яка виступає як свідок, для максимально реалізації цією особою суспільно значущої функції – реалізації завдань кримінального судочинства. Однак для реалізації цієї функції держава в певних випадках змушена (вважаємо, що держава зобов’язана) брати на себе обов’язок захисту свідка.
Констатовано, що використання міжнародного досвіду є неоціненним для нагальної необхідності вдосконалення інститут імунітету свідка та його захисту в Україні. Адже, на даний момент в Україні не існує як такої системи захисту свідків, хіба що співробітники національної поліції та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Також, ще в 1993 році був прийнятий закон, який стосується захисту свідків, але він реально не діє і вже безнадійно застарів, його слід або оновити, або ж замінити на новий. Висловлено пропозицію про необхідність створення в Україні схожої за незалежністю до НАБУ служби із захисту свідків. Це допомогло б уникнути конкуренції серед правоохоронних відомств та не допустити брак довіри до них.
1.Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy. [Criminal Procedure Code of Ukraine]. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi. 2.Zakon Ukrainy «Pro zabezpechennia bezpeky osib, yaki berut uchast u kryminalnomu sudochynstvi» [Law of Ukraine "On Ensuring the Safety of Persons Participating in Criminal Proceedings"]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/378212#Text. 3. Makbraid Dzh.(2010). Yevropeiska konventsiia z prav liudyny ta kryminalnyi protses [European Convention on Human Rights and Criminal Procedure].K. : K.I.S., 2010. 576 p. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod vid 04.11.1950. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 1998. № 13; 2006. № 32. P. 270. 4. Boiarov V.I. (1999). Pro deiaki problemy zakhystu okremykh uchasnykiv kryminalnoho sudochynstva. [About some problems of protection of separate participants of criminal proceedings]. Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy. № 5. P. 35–37. 5. Brusnytsыn L.V. (1996). Kak obezopasyt lyts, sodeistvuiushchykh uholovnomu.[How to secure criminals]. Rossyiskaia yustytsyia. № 9. P. 48–49. 6. Hryhorev F.H. (2006). Pravo svydetelia y druhykh uchastnykov uholovnoho sudoproyzvodstva na obespechenye ykh bezopasnosty. [The right of a witness and other participants in criminal proceedings to ensure their safety]. Vestnyk Moskovskoho unyversyteta. Seryia 11 «Pravo». № 3. P. 91–103. 7. Dusheiko H.O. (2004). Problemy pravovoho zabezpechennia bezpeky osib, yaki berut uchast u kryminalnomu sudochynstvi. [Problems of legal security of persons involved in criminal proceedings]. Visnyk Zaporizkoho yurydychnoho instytutu. Zaporizhzhia, № 2. P. 209–218. 8. Veselskyi V.K. (1999). Pytannia zakhystu osib, yaki maiut informatsiiu pro zlochynnu diialnist.[Issues of protection of persons who have information about criminal activity]. Pravo Ukrainy. № 7. P. 58–61. 9. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy. [Criminal Procedure Code of Ukraine]. (2012). Naukovo-praktychnyi komentar : u 2 t. / [Ie.M. Blazhivskyi, Yu.M. Hroshevyi, Yu.M. Domin ta in.] ; za zah. red. V.Ia. Tatsiia, V.P. Pshonky, A.V. Portnova. Kh. T. 2. 664 p. 10. Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime [Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime]. United Nations Office on Drugs and Crime. New York : UNITED NATIONS. (2008). 112 p. Federal Rules of Evidence. (2015). URL: https://www.law.cornell.edu/rules/fre. 11. Barannik R.V. (2002). Pravo osoby na svobodu vid samovykryttia, vykryttia chleniv yii simi chy blyzkykh rodychiv u kryminalnomu protsesi Ukrainy [The right of a person to freedom from self-disclosure, exposing members of his family or close relatives in the criminal process of Ukraine]: dys. … kand. yuryd. nauk. Zaporizhzhia. 235p. 12. Belkova O.V. (2005). Pravovyi status svidka u kryminalnomu protsesi Ukrainy [Legal status of a witness in the criminal process of Ukraine]: dys. … kand.. yuryd. nauk / O.V. Belkova. Kh. 215p. 13. Maryniv V.I. (1997). Pryntsyp nedotorkanosti osoby ta yoho normatyvnyi zmist. Materialy naukovopraktychnoi konferentsii “Teoretychni ta praktychni pytannia realizatsii Konstytutsii Ukrainy: Problemy, dosvid, perspektyvy”. [The principle of inviolability of the person and its normative content. Proceedings of the scientific-practical conference "Theoretical and practical issues of implementation of the Constitution of Ukraine: Problems, experience, prospects."]. Kyiv. Kharkiv: Pravo, 212p. 14. Bastrыkyn A.Y.(1986). Vzaymodeistvye sovetskoho uholovno-protsessualnoho y mezhdunarodnoho prava.[Interaction of Soviet criminal procedure and international law]. L.: Yzdatelstvo Lenynhradskoho unta, 136 p.