РЕСУРСИ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЧИННИК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Автори:
1
Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра адміністративного та фінансового менеджменту

Здійснено теоретичний аналіз змісту ресурсної концепції стресу, визначено важливість прикладного застосування цього підходу в галузі вітчизняного публічного управління, який може стати підґрунтям для вирішення проблем підвищення рівня стресостійкості державних службовців. Для цього наведено модель професійного стресу, що запропонував Дж. Грінберг, яка дає можливість зрозуміти важливість особистісних характеристик працівника для конструктивного вирішення стресових ситуацій. Розкрито також зміст поняття “копінгу” як своєрідного типу подолання стресової ситуації, стратегії поведінки. Розглянуто базову класифікацію копінг-стратегій, яку запропонували Р. Лазарус та Фолкман, а також низку конкретних стратегій копінгу, що характеризують базові класифікаційні групи. В ході аналізування результатів власних емпіричних досліджень встановлено, що забезпечення високого рівня стресостійкості державних службовців – результат вдалого поєднання наявних особистих ресурсів фахівця на етапі його працевлаштування із постійним саморозвитком, навчанням, набуттям досвіду тощо. 

1. Герасіна С. В. (2016). Методи підтримки працездатності і стресостійкості ділової людини. Наука і освіта, № 2–3, С. 115–119.

2. Гоулман Д. (2018). Емоційний інтелект: пер з англ. С.-Л. Гуменецької. Харків: Віват, 512 с.

3. Гринберг Дж. (2002). Управление стрессом. Санкт-Петербург, 496 с.

4. Зелінська Я. Ц. (2014). Ресурсний підхід до аналізу стратегій подолання стресу. Ринок праці та зайнятість населення, № 4. Available at: http://ipk.edu.ua/journal/2011-4.pdf#page=38

5. Зливков В. Л., Лукомська С. О., Федан О. В. (2016). Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ: Педагогічна думка, 219 с.

6. Карамушка Л. М., Куриця Д. І. (2013). Психологічні чинники професійного стресу у держслужбовців. Теорія і практика управління соціальними системами, № 1, С. 112–125.

7. Купер Кэри Л., Дэйв Филлип Дж., О’Драйсколл Майкл П. (2007). Организационный стресс. Теории, исследования и практическое применение: пер. с англ. Харьков: Гуманитарный центр, 336 с.

8. Лазарус Р. С. (1970). Теория стресса и психофизиологические исследования. Эмоциональный стресс: под ред. Л. Леви. Ленинград: Медицина, 209 с. 

9. Липовська Н. А. (2010). Особливості управління стресами в професійній діяльності державних службовців. Публічне адміністрування: теорія та практика. Available at: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2010- 01/10lnadds.pdf.

10. Пэйн Р., Купер К. (2008). Эмоции и работа. Теории, исследования и методы применения: пер. с англ. Харьков: Гуманитарный центр, 544 с.

11. Селье Г. (1979). Стресс без дистресса. Москва: Прогресс.

12. Статистика стресу. Available at: http://www.lossofsoul.com/STRESS/statistics-ua.htm

13. Федосова Л. (2014). Копінг-стратегії: як подолати життєві труднощі? ПерсонаL, № 6. Available at: http://www.persona-l.pp.ua/rubrics/poznavatelno/kopng-strateg-yak-podola...

14. Штепа О. (2020). Ресурсна насиченість особистості. Проблеми сучасної психології, Вип. 47, С. 231–252.

15. Stevan E. Hobfoll (1989). Conservation of Resources: A New Attempt at Conceptualizing Stress. American Psychologist, No. 44 (3), рр. 513–524. DOI: 10.1037/0003-066X.44.3.513.