Соціальна комунікація як інтердисциплінарна область: погляди Юзефа Подгурецьки

2017;
: с. 154-165
1
ВНЗ Інститут реклами

Метою дослідження було обрано визначення ролі й місця теоретичних поглядів Юзефа Подгурецьки в загальній теорії соціальних комунікацій.

Запропонувавши аналіз соціальної комунікації, Ю. Подгурецьки так і не довів свого логічного посилання щодо її інтердисциплінарного характеру, а залишився на позиціях психолога, який фрагментарно (несистемно) обговорює ідеї когнітивного дисбалансу, інтраверсії, екстраверсії, емпатії, інгратіації, трансгресії, маккіавелізму тощо.

Проведене дослідження підвело нас до висновків, що дослідник Ю. Подгурецьки декларує інтердисциплінарний характер соціальної комунікації, але доводить свою декларацію, звертаючись до психологічних термінів і понять (наприклад, дослідник вважає визначальними факторами соціальної комунікації поняття спілкування і комунікація; пропонує виокремити такі детермінанти соціальної комунікації, як: регулятивні функції свідомості; когнітивна рівновага; процеси асиміляції і контрасту; установки як елементи структури свідомості та ін.); Ю. Подгурецьки у своїх аргументах на користь доведення думки про інтердисциплінарний характер вивчення соціальної комунікації звертається до теорій, авторами яких є провідні психологи світу (наприклад, Леон Фестингер – автор теорії когнітивного дисбалансу;  Ф. Хайдер, який створив продуктивні теорії стабільності установок, зміни установок і міжособистісного сприйняття, запропонувавши аналіз соціальної комунікації, Ю. Подгурецьки так і не довів свого логічного посилання щодо її інтердисциплінарного характеру, а залишився на позиціях психолога, а більше – педагога-дидакта, який фрагментарно (несистемно) обговорює ідеї когнітивного дисбалансу, інтраверсії, екстраверсії, емпатії, інгратіації, трансгресії, маккіавелізму тощо;

Перспективи подальших досліджень полягають у тому, щоб глибше й детальніше проаналізувати праці Ю. Подгурецьки, написані ним в останні 5–10 років, що, на наш погляд, дасть можливість або підтвердити, або спростувати наші висновки.

1. Горовий В. Соціальні інформаційні комунікації, їх наповнення і ресурс / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; наук. ред. Л. А. Дубровіна. – К., 2010. – 230 с.

2. Дридзе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. – М.: Наука, 1984.

3. Дридзе Т. М. Социальная коммуникация как текстовая деятельность в семиосоциопсихологии // Общественные науки и современность. – 1996. – № 3.

4. Ільганаєва В. Соціальна комунікація як об’єкт теоретизації / В. Ільганаєва // Філософія людського спілкування: філософія, психологія, соціальна комунікація. – 2009. – №1. – С. 60–67.

5. Ільганаєва В. Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку / В. Ільганаєва. – К.: Ред. журн. “Бібліот. вісник”, 1996. – 253 с.

6. Ільганаєва В. О. Теорія соціальних комунікацій на шляху фундаменталізації медіа-знання / В. Ільганаєва // Соціальні ко­мунікації: результати досліджень–2013 : кол. монографія. – У 3-х т. – Т. 1 : Теорія та історія со­ціальних комунікацій [наук. ред. О. М. Холод]. – К.: КНУКіМ, 2014. – С. 5–44.

7. Курбан О. В. Со­ціальні комунікації в роботах українських дослідників [Електронний ресурс] / О.В. Курбан // Інфор­маційне суспільство. – Вип. 11. – 2010. – січень–червень. – Режим доступу:  http:// elibrary.kubg.edu.ua/ 1044/1/O.Kurban_SKRUD_GI.pdf (дата звернення – 30.01.2017).

8. Курбан О.В. Соціальна комунікація в системі сучасного наукового знання [Електронний ресурс] / О. В. Курбан // Інформаційне суспільство. – № 10. – 2009. – С. 64–66; також див.: Режим доступу: http://elibrary.kubg.edu.ua/ 1045/1/O.Kurban_SKSSNZ_GI.pdf (дата звернення – 31.01.2017).
9. Подгурецки Ю. Социальная коммуникация / Ю. Подгурецки. – М.: Гелиос АРВ, 2006. – 160 с.
10. Почепцов Г.Г. Соціальні комунікації і нові комунікативні технології / Почепцов Г.Г. // Комунікація. – 2010. – № 1. – С. 19–26.

11. Почепцов Г. Социокоммуникации и социосистемы [Електронний ресурс] / Г. Почепцов. – Режим доступу: http://psyfactor.org/lib/socio8.htm (дата звернення: 8.06.2016). – Назва є екрану.

12. Різун В.В. До питання про соціальнокомунікаційний підхід у науці / Різун В. В. // Комунікація. – 2010. – № 1. – С. 35–36. 13.

Різун В. В. Начерки до ме­тодології досліджень соціальних комунікацій / Різун В.В. // Світ соціальних комунікацій. – 2011. –
Т. 1. – с. 7, 10.

14. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации / Соколов А.В. – СПб. : Издательство Михайлова, 2002. – 449 с.

15. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: учеб. пособ. / А. В. Соколов. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002. – с. 450.
19. Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность) : словарь-справочник [авт.-сост. В. А. Ильганаева]. – Харьков : КП “Городская типография”, 2009. – С. 296–297.

16. Холод О. М. Соціальні комунікації : соціо- та психолінгвістичний аналіз : навч. посіб. / Холод О. М. – Львів : ПАІС, 2011. – С. 35.

17. Холод О. М. Специфіка тлумачення терміна “соціальні комунікації” // Журналістика в піарі та піар у журналістиці / Упорядн. В. Ф. Іванов, О. С. Дудко. – К.: “Грамота”, 2010. – С. 278–279.

18. Холод О. М. Соціальні комунікації як поняття в науковій галузі “Соціальні комунікації” / О. М. Холод // Інмутація суспільства в гіпермаркеті свідомості: у 3-х т. – Т. 3: Інмутація сучасного суспільства: монографія. – К. : КиМУ, 2012. – С. 213–222.

19. Холод О. М. Трансгресивна тенденція розвитку соціальних комунікацій у теорії Валентини Ільганаєвої /
О. М. Холод // Держава та регіони. Сер: Соціальні комунікації. – № 1. – 2017. – (у друці).
20. Шарков Ф. И. Истоки и парадигмы исследований социальной коммуникации / Ф. И. Шарков // Социологические исследования. – 2001. – № 8. – С. 52–61.

21. Яблоновська Н. В. Термін “Соціальні комунікації”, або що є спільного між мережами підземного міського господарства та журналістикою? // Журналістика в піарі та піар у журналістиці / Упорядн. В. Ф. Іванов,
О. С. Дудко. – К.: “Грамота”, 2010. – С. 185–187.

22. Festinger L. A Theory of Cognitive Dissonance, 1957.

23. Koncepcja transgresyjna człowieka : analiza psychologiczna, PWN, Warszawa, 1987, s. 50–67, 77, 140–142.

24. Machiavelli N. Ksiaze, Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, Wroclaw, 1979, s. 46–47.
25. Olszewska-Kondratowicz A. Studia Psychologiczne, t. 15, 1975, s. 85–87, 94–95. 26. Osobowocz a spoleczne zachowanie sie ludzi, red. J. Reykowski, KiW, Warszawa, 1980, s. 296, 417. 27. Sillamy N. Slownik psychologii, Katowice, 1995, s. 68.