ЛЕКСИЧНА КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ВИЯВ МАЙСТЕРНОСТІ ЖУРНАЛІСТА

2019;
: pp. 149-154
1
Львівський національний університет імені Івана Франка

Розглянуто креативні підходи сучасних журналістів до розв’язання питання про грамотне впровадження до мови засобів масової інформації власне української лексики. Зазначено, що під впливом російської мови усталилися певні лексичні одиниці, структура яких не відповідає українським нормам творення слів. На конкретних прикладах продемонстровано, як сучасні журналісти застосовують такі норми творення лексичних одиниць, які властиві українській мові. У статті проаналізовано журналістський текст з погляду лексичної креативності журналіста. Вказано, що ознаки лексичної креативності – влучні слова та економія мовних засобів. Акцентовано на тому, що основним способом компресії є професійне використання словотвірних ресурсів. Зазначено, що вміння правильно дібрати містке слово є важливою рисою журналістської майстерності. Проаналізовано мас-медійні тексти з погляду уживання не лише повнозначних, а й службових слів. Наведено приклади, які доводять, що сьогодні журналісти активізують прийменники, сполучники, частки, які донедавна рідко використовувалися, бо були замінені скалькованими з російської мови структурами. Особливу увагу звернуто на нормативність уживання темпоральних, логічних та просторових прийменників і підкреслено, що прийменники мають певні відтінки значень і тому журналісти повинні ретельно добирати їх у кожній мовній ситуації. Це дослідження доводить, що новітня журналістика, намагаючись захопити увагу споживача, передбачає добір ефективних способів інформування. Чіткість, ефективність і привабливість є ознаками сучасного стилю мас-медіа. Дослідження також засвідчує, що журналіст може активно сприяти лінгвістичній кодифікації української мови.

1. Караванський С. Секрети української мови / С. Караванський. – Львів, 2009.

2. Фаріон І. Мовна норма: знищення, пошук, віднова / І. Фаріон. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 327 с.

3. Береза Т. Гарна мова – одним словом: словник вишуканої української мови / Т. Береза. – Львів : Апріорі, 2015. – 417 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2007.

5. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антоненко-Давидович. – К. : Cмолоскип, 1999. – 288 с.

6. Зубков М. Сучасна ділова мова за професійним спілкуванням / М. Зубков. – Х. : ВД “Школа”, 2004. – С. 50–53.

7. Терлак З. Проблема кодифікації синтаксичних норм // Збірник праць і матеріалів на пошану професора Івана Ковалика. – Л., 2003. – с. 168

. 8. Куньч З. Універсальний словник української мови / З. Й. Куньч. – Тернопіль : Навчальна книга–Богдан, 2005. – 848 с.

9. Новітній російсько-український словник / уклад.: Т. В. Ковальова, Л. П. Коврига. – Харків : Сінтекс, 2004. – 1168 с.