Координати художнього світу Ігоря Павлюка

Досліджено один із головних мотивів творчого доробку лауреата Народної Шевченківської премії Ігоря Павлюка — мотив шляху духовної самоідентифікації ліричного героя та сліду як результату свідомого морального вибору. Емоційно- психологічний портрет світовідчуття нашого сучасника-протагоніста знайшов відображення в романі-медитації у віршах «Паломник» та ліричній збірці «Перевізник мрій» Ігоря Павлюка. Зі складових мотиву шляху (простір і час) акцентовано внутрішню мотивацію екзистенційного самопізнання через спілкування з Іншим, неприйняття суспільних стереотипів конформізму в пошуку сенсу життя.

Наголошено на квазіпопулярність мотиву сліду в літературі. Поет шукає золотий перетин між земним і потойбічним, намагається утримати крихку гармонію між досконалістю природи і любов’ю до людей, але, осмислюючи «сліди» людської цивілізації, доходить висновку: гнила епоха тримається на нашій крові й печерному страхові. Досліджено метафоричну щільність відображення внутрішніх станів ліричного героя, процес поляризації потреб тіла і душі, прагнення межової зустрічі Бога-поета з «олюдненим» дияволом. У системі координат художнього світу Ігоря Павлюка вертикаль слугує духовним опертям у сутінках втрат як особистісного, так і суспільного характеру. Семантична палітра представлена золотим, синім, білим, кривавим і чорним, відбиваючи кольори національного прапора й невідворотність трагізму жертовної любові. Узагальнено засоби художнього осмислення поліфонічності душі сучасника із низьким больовим порогом у розбалансованому світі.

Проаналізовано стильові домінанти, прийоми творення чуттєвого образу, особли- вості поєднання народнопоетичної традиції та новаторства в творчості поета, проведено компаративні паралелі з координатами художніх світів всесвітньо відомих письменни- ків Тараса Шевченка, Джорджа Байрона, Жозе Сарамаґо, Шеймаса Хіні, Чингіза Айтматова, Йосипа Бродського в осягненні творчого поступу Ігоря Павлюка.