legal argumentation

Аргументовано, що діючі правові норми тісно пов'язані і є послідовними, тобто набувають властивість узгодженості, яке законодавчо вводиться в закон. Встановлено, що позитивне право - це не що інше, як система правових норм, що діють в суспільстві. Законодавчий орган при встановленні нових правових норм обов'язково координує їх з уже діючими. Незалежно від цього, ізольовані від інших аналогічних правових норм єдиного порядку, правові норми не можуть бути реалізовані поза системою регулювання, і їх внутрішній потенціал не буде затребуваний.

Стаття присвячена розгляду специфіки правової аргументації у відстоюванні української
 національної системи.
Визначено, що сучасне вчення про правову аргументацію виникло в результаті узагаль- нення й систематизації прийомів і методів ведення полеміки, які були поширені в Стародавній Греції. Безумовно, уміння переконувати людей, наводити логічні аргументи проти своїх опонентів, підкріплювати їх фактами, впливати не тільки на розум, а й на почуття і емоції слухачів, стало надзвичайно важливим.

У статті досліджено проблематику аргументативної практики у юридичній діяльності. Акцент зроблено на вивченні вимог до мовців як суб’єктів судового процесу. З’ясовано фактори, які впливають на ефективність аргументування, а саме: комунікативні навички та здібності, знання, уявлення, ціннісна система мовця, емоційний та психологічний стан, соціальний статус та роль у суспільстві. Вказано на вплив цих чинників на визначення тактики та стратегії аргументування та відбору аргументів.

У статті досліджено питання становлення вітчизняної юридичної аргументації на засадах правової традиції. Акцент зроблено на проблемі відходу від радянської правової спадщини. Визначено основні чинники, які вплинули на відтермінування процесу становлення юридичної аргументації саме в Україні. З’ясовано вплив юридичного позитивізму на формування її особливостей, формулювання принципів права. Вивчено позитивні та негативні фактори впливу на стаChornobayновлення теорії юридичної аргументації на початку існування незалежної української держави.

З’ясовуються особливості засадничих принципів юридичної аргументації, що впливають на сфери їх застосування.
Окремий акцент зроблено на походженні різних принципів юридичної аргументації. Базові принципи аналогічні загальнонауковим, але видозмінені задля задоволення потреб юридичної аргументації. Ці принципи мають морально-етичну основу, що спричиняє певну свободу їх інтерпретації та застосування, але у той же час існують критерії, які визначають ступінь реалізації цих принципів в кожному окремому випадку.

Поширення діалектичного підходу до юридичної аргументації засвідчує доконаний факт послаблення юридично-позитивістського сприйняття у загальноприйнятій доктрині права на користь природно-правової концепції праворозуміння. У зв’язку з цим розглянуто філософсько-правові теорії суб’єктивізму, ірраціоналізму та волюнтаристського лібералізму, які розкривають сутнісний зміст юридичної аргументації у сучасному праві. З позиції суб’єктивізму важливою є первинність природних прав людини, а закон є лише формалізованим вираженням цих прав, або нормативною моделлю поведінки.

З’ясовано  вплив  філософсько-правових  ідей  періоду  Нового  часу,  основних
тенденцій  розвитку  логіки  та  риторики  на  формування  теорії  юридичної  аргументації. 
Наголошено  на  визначальному  впливу  раціоналізму  як  нової  наукової  парадигми  на
формування  нових  підходів  в  аргументації.  Проаналізовано  зміну  співвідношення
логіки  та  риторики  у  філософському  знанні  та  їх  вплив  на  процес  аргументування. 
Охарактеризовано  філософські  та  філософсько-правові  концепції,  що  здійснили

The article describes the history of the origin of the theory of legal argument in the philosophy of Ancient Greece, reveals the preconditions and reasons for its appearance and development. The analysis of sophistry and its influence on the practice of legal argumentation in ancient legal proceedings, the contribution of Plato and Aristotle to the formation of general theoretical foundations of reasoning, in particular, in logic and rhetoric, as well as their further development and perfection in Roman law (based on the views of Cicero and Seneca of the Elder).

Specialists in industry of communicative linguistics, logic, eristic consider that proof (evidence) as a logical and methodological form of scientific cognition in the broadest sense is the process of establishing objective truth through practical and theoretical actions and tools. In a narrow interpretation, bringing called reasoning that establishes the truth of certain allegations by pointing to other allegations, the truth of which is already proven.