глибинна будова

Проведено аналіз внутрішньої будови земної кори Інгульського мегаблока Українського щита, встановлено закономірності та природу аномальної зміни глибинних параметрів поверхні складових частин кори, визначено ступінь її зрілості. Визначено сприятливі чинники на різних глибинних рівнях та поверхні фундаменту, які „відповідають“ за транспортування мантійних флюїдонасичених розплавів до поверхні та їхню просторову локалізацію на поверхні фундаменту.

На основі комплексного аналізу геолого-геофізичних даних побудована геодинамическая модель глибинної будови літосфери регіону Нефтегорськ землетрусу, що стався на острові Сахалін 28 травня 1995. Встановлено, що офіолітової комплекс, розташований під Сахаліном, фіксує положення давньої сейсмофокальной зони - позднемезозойской зони субдукції океанічної кори Охотського моря під структури Сахаліну. Триваючі зрушення уздовж субдукціонним зони призводять до безперервним землетрусів.

Побудовано тривимірну модель верхньої та середньої кори Корсунь–Новомиргородського плутону з використанням карт аномального магнітного поля масштабу 1:200 000, даних гравітаційного моделювання і ГСЗ. Головна особливість магнітної неоднорідності плутону–наявність джерел з оберненою намагніченістю порід, характерної для габро-анортозитового комплексу. Виявлено асиметрію у розподілі магнітних утворень плутону та глибинної будови кори відносно трансрегіональної зони розсуву Херсон–Смоленськ.

Природа аномалій підвищеної електропровідності на глибинах до 2,5 км визначається регіональними метасоматичними перетвореннями порід, що ведуть до утворення рудної мінералізації (уран, золото, алмази). Вперше для Кіровоградського рудного району побудована 2,5D-модель розподілу значень електроопору до глибини 100 км за результатами одномірної інверсії даних магнітотелуричного зондування. Створена та уточнена тривимірна геоелектрична модель земної кори і верхньої мантії Кіровоградського рудного району.

Представлені результати тривимірної геоелектричної моделі о. Зміїний і прилеглих горстових піднять Зміїноострівного і Вилківського. За попередніми оцінками отримані зони високої провідності на глибинах від 20 до 100 км з питомим електричним опором 25 Ом*м. Зроблено припущення, що зміни електричних параметрів в земній корі і верхній мантії обумовлені перерозподілом глибинних флюїдів.

В роботі приводяться результати кількісного аналізу зв’язку сейсмічності з глибинною будовою території. Максимальна кількість землетрусів розташована на ділянках підвищених горизонтальних градієнтів закладення підошви осадового та гранітного шарів. Також більшість землетрусів реєструється на ділянках з підвищеною потужністю гранітного та мінімальною потужністю осадового шару.

Статистичний аналіз даних про порушеність основних горизонтів земної кори в Дніпровсько-Донецькому авлакогені і даних про просторовий розподіл вуглеводнів (ВВ) дозволяє виділити ділянки підвищеної роздробленості найбільш сприятливі для пошуку ВВ.

У статті розглядаються деякі особливості глибинної структури центральної частини Альпійсько-Гімалайської складчастої системи, що містить регіональний пояс мегантиклінорія Великого Кавказу і суміжні території. Показано особливості зміни напрямків глибинних геодинамічних рухів від районів Західно-Туркменської депресії до району розташування Дзирульського „серединного масиву”.