права людини

Анотація. У даній статті проаналізовано сучасні міжнародно-правові інструменти захисту прав і свобод людини під час повномасштабної війни на території України. Досліджено ключові міжнародні документи, такі як: Загальна декларація прав людини, Європейська конвенція з прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, та роль міжнародних судових органів у гарантуванні правосуддя та захисті прав людини та громадянина.

В статті здійснено комплексний аналіз механізму функціонування конституційного правопорядку в умовах воєнного стану, зокрема тих засобів та способів за допомогою яких він може захистити конституційні цінності, права та ідентичність від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також запропоновано практичні рекомендації запобігання можливої інволюції конституціо- налізму в післявоєнний період.

У статті окреслено та проаналізовано активну діяльність релігійних організацій у сфері захисту основоположних прав людини.

У статті обґрунтовано положення про доцільність вважати правову ідентичність як особливу форму соціальної ідентичності та розкрито її сутність як юридичної категорії.

У статті здійснено теоретико-правове дослідження релігійних організацій як учасників дискурсу концепції прав людини, з’ясування особливостей сприйняття ними прав людини в історичному контексті. Доведено, що внесок західних і східних релігійних організацій у розвиток концепції прав людини не є гомологічним. Теорія прав людини є надбанням західної цивілізації, і природно, що західні релігійні організації (як католицькі, так і протестантські) розвивають свої вчення про права людини в цій культурній парадигмі.

У статті обґрунтувано ролі релігійних організацій у захисті екологічних прав людини, проаналізовано їх діяльність та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави.

У статті висвітлено методологічні засади та аспекти дослідження сфери прав людини. Підкреслено, що при формуванні системи методів для дослідження прав людини існує необхідність врахування таких елементів як галузь юридичної науки та її специфічний термінологічний апарат, покоління, до якого належить обране право, територія, на якій здійснюється реалізація права тощо.

 У Кримінальному процесуальному кодексі України виділяють слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії. Саме до негласних розшуковий дії належить – втручання у приватне спілкування. Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Стаття присвячена проблемі визначення поняття, змісту та межі втручання у приватне життя у кримінально процесуальному праві. Значна увага приділяється правовій регламентації видів втручання у приватне життя та їх особливості.

У статті виявлено тенденцій розвитку правових стандартів як міжнародно-правової категорії, визначено зміст цих стандартів та їх класифікацію. З’ясовано, що стандарт у правовому контексті, насамперед слід з’ясувати: чи стандарт – це окрема правова категорія, що закріплює права, свободи та обов’язки; чи стандарт – це правова категорія, що визначає висхідну точку для розвитку норм, але при цьому не породжує чітких прав, свобод та обов’язків.

У статті здійснено аналіз місця та ролі міжнародних інституцій у процесі правосуддя пе- рехідного періоду. Визначено, що концепція правосуддя перехідного періоду є системою механізмів та інструментів, що запроваджуються у певній країні, яка перебуває в стані переходу від збройного конфлікту до пост-конфліктного періоду або від тоталітарного до демократичного режиму.