інформація

Порушено питання інформаційного забезпечення науково-дослідного процесу. Інформацію розглянуто як стратегічний ресурс розвитку науки. Подано визначення понять «інформація», «науково-технічна інформація», «інформаційні ресурси», «інформаційно-пошукова система» тощо. Розглянуто теоретико-методологічні засади організації наукових досліджень, які пов’язані з інформаційними процесами, зокрема пошуку, збирання та накопичення матеріалу та, відповідно, аналізу, обробки та узагальнення наукової інформації з теми наукового дослідження.

Розкрито поняття інформаційної війни, форми і види інформаційних війн, їх дію проти України. На конкретних прикладах висвітлено дію інформації та пропаганди на різні сфери та верстви українського суспільства, протидію їх наступу.

Анотація. Один із головних пріоритетів Української держави є створення політичних, економічних, соціальних і правових умов для реалізації відносин у сфері праці. Правове регулювання відносин у сфері праці має тісний міжгалузевий зв’язок, що дозволяє у значній мірі регулювати соціально-трудові відносини. Однак, залишається проблемою відсутність належної і достовірної інформації зі сторони органів публічного управління щодо зайнятості і працевлаштування населення економічно-активного віку.

В статті розглянуто питання, що пов’язані з адміністративно-правовою природою інформаційної безпеки населення України та її забезпеченням в умовах кризи у сфері економіки, зменшення соціального захисту населення, зростання зовнішньої загрози від інших країн та ведення інформаційної війни проти України окремими країнами. Варто зазначити, що своєчасними щодо цього є заходи української влади, спрямовані на захист держави, її територіальної цілісності і безпеки населення країни.

У сучасних Інтернет-ЗМІ  до називної, інформаційної, апеляційної, рекламної функцій заголовка долучається функція пошуку; часто заголовок виявляється єдиним прочитаним елементом публікації.   Заголовки новин створюють своєрідну медійну картину світу. 

Стаття присвячена висвітленню одного з найважливіших конституційних прав людини – права на інформацію, реалізація якого необхідна для забезпечення основних умов життєдіяльності людини.
Метою статті є аналіз нормативного забезпечення права на інформацію в Україні та формулювання пропозицій щодо його вдосконалення.
Під час дослідження використано загальнонаукові (функціональний, аксіологічний, порівняльний, логічні тощо) та спеціально-юридичні методи (тлумачення юридичних норм, функціонально-правовий, порівняльно-правовий та ін.).

Проаналізовано проблему охорони авторських прав у цифровому середовищі,
оскільки захист авторських прав не обмежується захистом друкованих видань. Новітні
технології дали нові цифрові засоби для зберігання та передавання інформації, до яких
потрібно застосовувати законодавчі акти, щоб сприяти їх захисту.
Значна частина наукових видань основана на змісті, який визначають науковці
щодо використання авторських прав без оплати. Саме цей зміст “викуповується”
системою вищої освіти та стає предметом власності бібліотек та навчальних закладів.

Проаналізовано стан правового регулювання розміщення інформації у соціальних
мережах державними службовцями. Зазначено, що соціальні мережі перетворилися на
стандартний канал соціальних комунікацій між людьми. Державні службовці
використовують соціальні мережі як один з найпотужніших інструментів у комунікації з
громадянами та між собою, а також як майданчик для обмірковування важливих
суспільно-політичних питань та дискусій. Така ситуація вимагає належного правового
регулювання поведінки відповідних осіб у соціальних мережах. Проте законодавство

На­ве­де­но схе­ми і мо­де­лі для під­трим­ки прийнят­тя рі­шень для лік­ві­да­ції заг­роз під час над­зви­чайних си­ту­ацій в ієрар­хіч­них сис­те­мах. По­бу­до­ва схем і мо­де­лей від­бу­ва­лась на під­ста­ві ін­фор­ма­ційних і сис­тем­них тех­но­ло­гій (на під­ста­ві кон­цеп­ції іден­ти­фі­ка­ції).

Досліджено правове регулювання суспільних відносин у мережі Інтернет. Про- аналізовано законодавче регулювання Інтернету як особливого інформаційного простору та як технологічної мережі. Охарактеризовано різні підходи та класифікаційні особливості правового регулювання Інтернету як технологічної мережі та як особливого середовища, в якому здійснюються комунікативні відносини. Визначено провідну роль держави у регулюванні мережі Інтернет та встановленні законодавчого забезпечення, відзначено важливість саморегулювальних відносин. Зроблено відповідні висновки та надано рекомендації.