риторика

Динамічні зміни сьогодення знаходять свій прояв в перерозподілі ролей суб’єкта і об’єкта комунікації в контексті зростання їхніх професійних знань. Тому в умовах сучасної інформаційної культури освітня парадигма трансформації інформації також істотно видозмінюється. Зовнішнє вираження професійної культури юриста проявляється в його риторико-комунікативній культурі. У ній також відображається весь соціокультурний досвід, який поєднує в собі складові спеціалізованого і буденного

З’ясовано  вплив  філософсько-правових  ідей  періоду  Нового  часу,  основних
тенденцій  розвитку  логіки  та  риторики  на  формування  теорії  юридичної  аргументації. 
Наголошено  на  визначальному  впливу  раціоналізму  як  нової  наукової  парадигми  на
формування  нових  підходів  в  аргументації.  Проаналізовано  зміну  співвідношення
логіки  та  риторики  у  філософському  знанні  та  їх  вплив  на  процес  аргументування. 
Охарактеризовано  філософські  та  філософсько-правові  концепції,  що  здійснили

У статті проаналізовано труднощі й проблеми перекладу українською мовою з латинської риторичних термінів, вжитих і пояснених у трактаті «Про риторичне мистецтво» Теофана Прокоповича (1707 р.), з огляду на сучасні тенденції впорядкування науково-технічної термінології. На основі проведеного дослідження, а також розгляду сучасних тенденцій в українському науковому стилі зроблено висновок щодо схожості багатьох явищ і процесів у науковій мові XVIII ст. і в сучасних умовах.

Схарактеризовано історію зародження теорії юридичної аргументації в філософії
Давньої Греції, розкриваються передумови та причини її появи та розвиту.
Проаналізовано софістику та її вплив на практику юридичної аргументації в античному
судочинстві, внесок Платона та Аристотеля на формування загальних теоретичних
основ аргументації, зокрема, у логіці та риториці, а також їх подальший розвиток та
вдосконалення у римському праві (на основі поглядів Цицерона та Сенеки Старшого).

Досліджено меми як експресивний риторичний ресурс у мас-медійних репрезентаціях російсько-української гібридної війни. Об’єктом розгляду є гасла й мікроцитати із 88 дискурсу російської пропаганди, що слугують для легітимації зовнішньої агресії та окупаційної політики РФ. Віддзеркалені в українському контрдискурсі як інтертекстуальний матеріал, вони використовуються у функції критичних мішеней-референцій для деконструкції фейків та знешкодження маніпулятивних програм. Загалом мережі меметичних знаків підпорядковані завданням символічної ідентифікації сторін конфлікту та їхніх завдань.

На основі аналізу творчої спадщини видатного римського оратора, філософа, політичного діяча, насамперед окремих його судових промов, з’ясовано особливості
риторичної аргументації, яку він застосовував з метою доказування й переконування опонентів у судових засіданнях, акцентовано на тому, що визначальні теоретичні положення, спрямовані на розвиток ораторського мистецтва, обґрунтовані у трактатах Цицерона, побудованих на глибокому знанні й переосмисленні доробку мислителів Античності, водночас ґрунтувалися на узагальненні власного практичного досвіду.