медіація

Стаття присвячена поняттю та правовому регулюванню інституту медіації в Україні. Автори зауважують, що на сьогодні медіація є oдними з найефективніших способів вирішення конфліктів, адже саме рішення прийняте за результатами переговорів чи взаємної згоди сторін відображають справжні інтереси сторін. Сучасна медіація є одним з методів позасудового неформального врегулювання спорів, таких як арбітраж, примирення, третейські суди, експертна оцінка.

У статті проаналізовано принципи медіації як альтернативного способу захисту прав людини і громадянина вказані у Законі України «Про медіацію», розкрити їх взаємозв’язок й взаємообумовленість. Методика дослідження включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків. Під час дослідження використовувались методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний.

Розглянуто проблематику становлення та розвитку інституту медіації в Польщі, процес інституціалізації процесу медіації в Польщі з виокремленням та характеристикою окремих періодів. Запропоновано авторський підхід до періодизації цього процесу. Проаналізовано особливості функціонування інституту медіації в Польщі в сучасних умовах, зосереджено увагу на діяльності конкретних інституцій, які надають послуги з медіації, зокрема розглянуто діяльність Польського центру медіації, регіональних центрів з медіації.

У статті розкрито особливості здійснення медіації в Україні. Висвітлено підходи до визначення сутності поняття «медіація». Виокремлено та систематизовано основні принципи здійснення медіації при реалізації зовнішньоекономічних контрактів. Сформовано комплексну типологію видів медіації за сукупністю характерних ознак. Побудовано технологію здійснення медіації при реалізації зовнішньоекономічних контрактів. Охарактеризовано основні функції медіації.

Проаналізовано медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів у господарському судочинстві. Проаналізовано різні погляди науковців на визначення медіації та
правовий статус медіатора. З’ясовано проблеми правового забезпечення в Україні цієї позасудової процедури врегулювання господарських спорів та з урахуванням зарубіжного досвіду обґрунтовано шляхи їх подолання.

Наголошено на необхідності впровадження примирних процедур, позасудових та досудових способів врегулювання спорів, які дозволять знизити навантаження на суддів і підвищити якість здійснення правосуддя. Пропонується широке впровадження процедури медіації як механізму реалізації положень законів, що передбачають можливість примирення сторін. Аналізується медіація як спосіб врегулювання сімейно-правового спору. Автор визначає поняття та види сімейно-правового спору.

Досліджено правову природу медіації як альтернативного способу вирішення спорів. Виокремлено перспективи застосування медіації під час вирішення саме сімейно-правових спорів. Автори дають визначення сімейно-правового спору, виокремлюють його особливості. Зазначено, що процедура медіації стає популярнішою й використовується між суб’єктами галузевих правовідносин, тому, власне, й необхідно встановити теоретико-правову природу нового для українського законодавства інституту медіації