стиль

Стаття присвячена проблематиці стилістичного визначення об’єктів львівської архітектури 1990—2000-х років. Опрацювавши досвід подібних спроб у вітчизняних наукових публікаціях наводяться власні аргументи щодо коректної термінології для даного типу об’єктів. Важлива роль також приділена пануючому в той час у професійних колах світогляду, оскільки він дає можливість визначити, яких цінностей у проектуванні вони дотримувались – модерністських чи постмодерних.

ндивідуальність в творчості є однією з головних засад. Не зважаючи на це  розуміння необхідності дослідження є недостатнім. Дана категорія поєднує в собі, як теорію так і практику. Зважаючи та складність смислової природи індивідуальності її можна окреслити через інші архітектурно-смислові поняття і субстанції – норму, масштаб, стиль тип, ідентичність, межу, метод. 

Розглянено життєвий і творчий шлях львівських скульпторів кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Проаналізовано їх монументально-декоративні і дизайнерські твори, виокремлено формально-стильові прийоми.

Досліджено зовнішні просторово-композиційні властивості будівель залізничних вокзалів різного часу на території історичних Галичини і Тиролю. Виявляються спільні ознаки і тенденції їхнього формування під впливом ідеологічних та політичних чинників.

Праця належить до одного із важливих напрямів квантитативних досліджень мови та мовлення – вивчення інформаційно-статистичних властивостей тексту. Розраховано довжину речення та слова у творах Р. Іваничука. Отримані результати зіставлено з аналогічними показниками в українській прозі.