У статті досліджується історичне підґрунтя утворення сучасної площі Вічевої та визначення відповідно до історичних даних її ролі у сучасній структурі міста Львова. Також предметом зацікавлення є містобудівний аналіз, що був проведений на рівні дипломного проектування для напрацювання архітектурних пропозицій та рекомендацій.
На основі порівняльного аналізу простежено трансформацію поняття спадщини у модерному та постмодерному дискурсі. Виявлено зв’язок між ексклюзивною та інклюзивною моделями розуміння історичної вартості архітектурного об’єкту в контексті розуміння естетики містобудівного середовища
У дослідженні розглянуто чинники традиції та новаторства в архітектурі української церкви. Вони слугують підґрунтям для виявлення, усвідомлення та ідентифікації феномену національної ідентичності у формотворенні образу українського храму-церкви як взірця творчої думки і спадщини українців.
У статті проаналізовано особливості розвитку світового освітнього простору як успішної трансформації традиційної освітньої системи у гуманізований простір культури освіти в нових глобалізаційних, конкурентних умовах. Теоретично обґрунтовано різносторонній вплив світового освітнього простору на створення нової освітньої та культурної реальності, в якій відбувається самореалізація особистості, розширення діалогу культур та збереження національно-культурних особливостей.
Висвітлено громадську, науково-педагогічну, архітектурно-будівельну та підприємницьку спадщину Івана Левинського, яка мала видатні наслідки для розвитку Львова як прогресивного європейського міста і зробила великий вплив на розвиток Галичини, національної культури та економіки України. З’ясовано, що І.
Розкрито ставлення до офіційної політики в сфері культури та її наслідків станом на кінець 2013 р. Акцент зосереджено на офіційних даних та думках інтелектуалів та експертів українського громадського суспільства.
Уточнено понятійно-категоріальний апарат із проблематики дослідження. Проаналізовано історичні аспекти становлення європейської цивілізації та культурної спадщини. Досліджено роль культурної дипломатії у вираженні національної ідентичності. Підкреслено важливість постійного та взаємного діалогу національних культур для політичного, економічного та культурного зближення народів Європи та світу. Розглянуто діяльність України щодо оновлення Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Розглянуто тему походження, характеру і місії сучасної культурної спадщини. Спадщина є важливим джерелом для інших сфер — культури, політики, економіки. Чи може вона бути тільки джерелом? Спробуємо довести, що не тільки. Ставиться питання — чи може культура, політика чи націоналізм у сучасну епоху існувати без спадщини?