Проблема ісихії у візантійській естетиці аскетизму
Досліджено вчення про ісихію в його сутнісних зв’язках із візантійською естетикою аскетизму. Автор аналізує теоестетичні смисли ісихастської доктрини, згідно з якою досягнення стану безмовності постає суттєвим чинником преображення чуттів людини та сприяє спогляданню нею Абсолютної Краси. У статті використано методи узагальнення, систематизації та герменевтичного аналізу культури ісихазму. Автор стверджує перспективу для подальшого вивчення аскетико-естетичної традиції християнського Сходу.