Дизайн костюмів Ендрю Настурціо та Алессі Урбані в театрі університету Райєрсона вніс інноваційний, креативний та унікальний підхід в побудову дії вистави і архітектури сценічного простору, де саме театральні костюми у виставі «Пенелопіада» стали фактором їх творення.
В статті висвітлені ідеї архітектурної реконструкції та технічного оновлення нового приміщення Школи виконавських мистецтв для потреб у викладанні, виробництві та виконанні у знайденому просторі-підвалі Студентського навчального центру Університету Райєрсона з використанням сучасних мистецьких технологій та просторів для Київського Академічного Театру на Подолі, одного з провідних драматичних театрів в Україні, який отримав будинок із найсучаснішим ігровим майданчиком. Однак зовнішній вигляд і фасад театру викликали суттєві публічні суперечки.
Мистецтво Кізлера не базувалося на теорії форми, кольору та засобів; його мистецтво не було політичним інструментом для коментування стану суспільства, і він не вважав його мистецтвом продуктом наукового процесу, результатом, який містив абсолютну істину. Він вважав, що його мистецтво відкриває істину, яку наука не може побачити, і ця правда є ключем до “стрижневого” існування. Він вважав, що на його процес і його ритуал напали оманливі вірування інших.
Проаналізовано розвиток архітектурно-театральнихі дей Ф. Кізлера та їх ній влив на українську і світову архітектурна практику
Розглянуто досвід використання мотивів архітектури “садовихкі мнат” XVIII–XIX ст. під час створення сценографії до вистави “Дружина із села” в Університеті Сан Дієго, 2010.
Проаналізовано діяльність культурно-мистецьких установ Львова, що з’явилися наприкінці XVIII і XIX століть та їхній вплив на соціально-економічний розвиток міста.