Стаття продовжує цикл публікацій автора, присвячених вивченню лексико-семантичних особливостей української гірничої термінології. У ній розглянуто проблему синонімії, зокрема зосереджено увагу на синонімічних відношеннях між термінами гірництва.
The article continues the author’s publications cycle devoted to the study of the lexico-semantical peculiarities of Ukrainian mining terminology. The problem of synonymy is outlined in the article, in particular the synonymical relations among the terms of mining branch are emphasised.
Кінець ХХ – поч. ХХІ ст. відзначений потужним розвитком термінологічної науки в Україні. У цей період з’явилася низка досліджень, присвячених вивченню різних галузевих термінологій. Проблеми синонімії в термінології вивчили такі вчені, як І. Кочан, Л. Симоненко, Т. Кияк, Н. Овчаренко, Г. Онуфрієнко, Н. Яценко та ін. На жаль, лексико-семантичні основи української гірничої термінології сучасні лінгвісти досліджують рідше.
Актуальність розвідки зумовлено необхідністю вивчення лексико-семантичного аспекту української гірничої терміносистеми.
Метою статті є аналіз малодослідженої в українській лінгвістиці галузевої термінології гірництва, зокрема явища синонімії.
Досягнення мети уможливлено розв’язанням таких завдань:
1) визначити причини виникнення синонімії в гірничій термінології;
2) з’ясувати характер синонімічних відношень між термінами досліджуваної терміносистеми;
3) визначити можливі модифікації синонімічних пар;
4) виявити спільні та відмінні риси синонімії загальновживаної та термінологічної лексики.
Відповідно до мети й завдань розвідки у праці застосовано описовий і порівняльно-історичний методи, що найповніше сприяє вивченню синонімів.
Проблему природи терміна-синоніма (синонімії) в сучасній науці про мову досі не можна вважати остаточно розв’язаною, про що, зокрема, свідчать сучасні пошуки та прогрес у порушенні цієї проблеми як вітчизняними, так і зарубіжними лінгвістами. Н. А. Цимбал зазначила, що, «незважаючи на значні досягнення у дослідженні проблеми синонімії в сучасній лінгвістиці, немає єдиного загальноприйнятого визначення і розуміння цього явища. Синоніми визначаються як слова, які мають тотожне значення, і як слова, які мають близьке значення... Ідеальні синоніми повинні мати ідентичний семний склад та бути повністю взаємозамінюваними в контексті» [1, с. 46].
Наявність розгалуженої синонімії в термінології гірництва викликана певними чинниками. Вона є наслідком безперервного розвитку гірничої науки та її практичного втілення – гірничої термінології.
З подальшою класифікацією узагальнених наукових понять з’являтимуться відповідні синонімічні ряди термінів, тому явище синонімії функціює в гірничій термінологічній системі на будь-якому етапі її розвитку. Це пояснює той факт, що гірнича термінологія є складником мови, її підсистемою й розвивається за тими ж законами, що й словниковий склад мови. Проте термінологія встановлює додаткові вимоги до термінів і визначень понять відповідно до міжнародних правил, зокрема щодо однозначного розуміння термінів і текстів.
Саме з розвитком гірничої науки виникла низка найменувань як власне українських (каменоломня, каменярня, копальня, розріз, рудник і под.), так і запозичених (кар’єр, шахта тощо), що призвело до розширення синонімічного ряду.
Попри те, що однією з вимог до властивостей терміна є однозначність, уживання спеціальних назв у текстах переконує, що друга назва необхідна:
а) для наукового означення поняття і тлумачення назв терміна (особливо чужомовного походження);
б) для найточнішого висловлення думки, особливо коли межа між поняттями нечітко окреслена;
в) для уникнення повторів того самого слова чи словосполуки.
Цілком поділяємо думку Ю.С. Степанова, що «коли основою омонімії як найбільш завершеного розщеплення лексичного значення наявних термінів є метафоризація і метонімізація, то синонімія як один з виявів синтезу лексичних значень ґрунтується, з одного боку, на основі прямих значень слів, поширених у різних реґіонах, та запозичень, а з іншого – за рахунок полісемізації слів. У науковій літературі розрізняють синоніми за денотатом (певне ім’я) і сигніфікатом (знак). Перший різновид синонімів виражає різні поняття про той самий предмет, а другий – одне поняття про різні предмети» [2, с. 30].
Між термінами однієї тематичної групи, які мають близьку семантику, виникають синонімічні відношення. Наприклад, терміни лава, камера перебувають у синонімічних зв’язках (на основі узагальненого значення «очисна виробка»). Залежно від кількості термінів, що перебувають у синонімічних зв’язках, узагальнена семантика може мати різну масштабність. Наприклад, термін лава стосується лише довгих виробок, а термін камера – коротких виробок.
Результати дослідження гірничої термінології дали змогу визначити близько 250 пар термінів-синонімів (чи 500 синонімічних термінів), 200 синонімічних рядів.
Під час опису й виділення термінологічних синонімів ми виходили не так з тієї питомої ваги, що за статистичними підрахунками припадає на частку синонімів, як з того, яка семантична вага термінологічних синонімів, яке їхнє місце в цій системі, їхнє функційне навантаження.
Критерієм синонімічності є насамперед збіг обсягів значень терміна, а також можливість використання його для номінації всіх предметів, що становлять обсяг значень терміна.
Аналіз української гірничої термінології, зроблений згідно з традиційною класифікацією [89; 105; 179], уможливив виділити такі синонімічні відношення:
1. Відношення синонімічної семантичної тотожності, тобто терміни, що мають повний збіг за значенням і вживанням. Наприклад: аморфний – безформний, насос – помпа тощо.
Синоніми цього типу (семантичної тотожності) у гірничій терміносистемі посідають значне місце. Характерним для цього типу синонімів є однозначність, що вказує на власне значення терміна, а це дає змогу говорити про денотативну спрямованість цих синонімів. Вони конкретні, інформативні, стилістично нейтральні, легко піддаються уніфікації, стандартизації, тобто задовольняють вимоги, які традиційно висувають до терміна.
2. Відношення семантичної близькості (традиційно відносні синоніми), «семантична подібність яких не поширюється на всі значення» [3, с. 407].
В аналізованій гірничій терміносистемі досить широко вживані слова, які лише в контексті вступають у відношення семантичної близькості, подібності, тотожності. Термінологічні синоніми цього типу не мають однакової термінованості, їхня денотативна спрямованість широка й визначається лише через контекст, семантичну дистрибуцію, що відбивається також і на їхньому функціюванні в терміносистемі. Наприклад, між термінами транспорт і транспортна галузь можуть виникати відношення семантичної близькості, і лише за певних умов, за наявності семантичного оточення, виявляється їхня подібність. Проаналізуємо також, наприклад, такі пари синонімів: машина – автомашина, машина – автомобіль, машина – мотор. Поза контекстом денотативна спрямованість терміна машина чітко не визначена і вказує на його багатозначність. Зміст цього терміна може бути розкритий лише в певному семантичному оточенні. Синоніми такого типу, на нашу думку, мають розпливчасту, «завуальовану» денотативність. Як свідчить аналіз, синоніми з широкою «завуальованою» денотативністю вживають досить часто, особливо в умовах, де необхідно уникнути тавтології.
3. Відношення стилістичної відмінності.
Розширення функції терміна може відбуватися за допомогою приєднання до відомого терміна елементів стилістичних, конотативних відтінків. Так, термін машина (нім. Wager) колись мав значення «підвода». З винаходом нових засобів пересування цей термін утратив своє первісне значення й у термінології сьогодення асоціюється зі значенням «автомобіль», «машина». У сучасній термінології термін машина здебільшого вживають як складову частину багатьох термінів, у яких конкретне його значення розкривається завдяки набору якісних терміноелементів, елементів з конотативними відтінками. Наприклад: автотранспорт, врубмашина, гідротранспорт. Як справедливо зазначив А.Р. Медведєв, уживання таких «стилістичних синонімів пов’язане з необхідністю дохідливого викладу наукової інформації і вимогою досить повного розкриття значення терміна за допомогою добре відомих і всім зрозумілих загальновживаних слів» [4, с. 6].
Уніфікація термінологічних систем вимагає відбору того терміна, який найбільше відповідає позначуваному поняттю. Так, «ще на початку ХХ ст. як відповідником до російського «этаж» у літературній мові послуговувалися словами осад, осада, поверх, а іноді й етаж. Нині лексеми етаж у літературній мові немає, а осад і осада вживаються як архаїзми, в офіційній сфері маємо іменник поверх» [5, с. 27].
Причини виникнення синонімії в гірничій термінології пояснюють насамперед паралельним використанням власне українських та іншомовних термінів, підбором одночасно кількох відповідників до запозиченого з іншої мови терміна, збереженням застарілих назв гірничих реалій, функціюванням місцевих назв тощо. На основі зробленого аналізу, дотримуючись традиційного в термінознавстві поділу [6; 7; 8], виділили такі групи термінів-синонімів за походженням:
1) власне українські терміни: дзеркало ковзання – поверхня ковзання; довкілля – навколишнє середовище; завади – перешкоди; займання – загоряння; котуни – окатини, окатки, обкотиші тощо;
2) терміни-іншомовні запозичення: літотипи (від грец. lutos – камінь + франц. tupe, від грец. tupes – форма, зразок) – інгредієнти (від латин. ingre-dientis – той, що входить) та ін.;
3) власне українські та іншомовні запозичення: водозабір – водозабірник – каптаж (франц. captage, від латин. capto – хапаю, ловлю); давач, відчутник – генератор (від латин. generatio – родоначальник); заслінка, засувка – шабер (від нім. Schieber – заслінка); повітряний міст – кросинг(англ. accrossing, від cross – пересікати, переходити); насос – помпа (італ. pompa – насос) і под.;
4) іншомовні запозичення – професійно-просторічні терміни: галіт – бахмутка (діалектна назва) тощо;
5) стара українська назва (архаїзм) – сучасна назва: кривавець(кривавник) (стара українська назва) – сердолік (грец. vaplioy) кривавник; ропа (стара українська назва) – нафта; іскрівець (стара українська назва) – колчедан; підмінка (стара українська назва) – псевдоморфізм; очисні споруди – аеротенки, аерофільтри, барки, біофільтри, жировловлювачі, масловловлювачі, мастиловловлювачі, нафтовловлювачі, оливовловлювачі, пісковловлювачі, септики тощо.
Як зазначено вище, синоніми в термінології – це терміни, що належать до того ж самого денотата, але мають відмінності в понятійному плані, «розрізняються за будовою (прості слова, композити, словосполучення), етимологією (власне українські, запозичені), семантичними особливостями елементів, ступенем новизни (застарілі слова), сферою вжитку та поширеністю (літературні, діалектні)» [9, с. 39].
Залежно від цього в гірничій термінології виділяємо різні модифікації синонімічних пар, спираючись насамперед на традиційну класифікацію, загальноприйняту в термінознавстві [10; 11]:
1. Лексичні синоніми – терміни-слова, співвідносні за значенням: спуск – бремсберг; тафони – котли видування;
2. Морфемні синоніми, які диференціюють характеристику позначуваного ними поняття (процесу) щодо тривалості та різняться афіксами, хоч позначають одне чи тотожні поняття: видобування – добування тощо.
Такі синоніми різняться префіксами, наявністю (відсутністю) суфіксів, способами написання, але поняття, які вони позначають, є незмінними.
3. Морфолого-синтаксичні синоніми, що утворюються внаслідок різних скорочень: автоматизована система управління – АСУ; вибухова речовина – ВР; відділ капітального ремонту – ВКР; державний стандарт – ДСТ; лінія електропередачі – ЛЕП і под. Повне значення короткої форми терміна звичайно відновлюють у контексті.
4. Правописні синоніми: аеродокс – ердокс; давін – девін; танк – тенк; хімія – хемія; шкребок – скребок тощо.
5. Синтаксичні синоніми: зона цементування – зона вторинного збагачення; граничний опір кріплення – гранична тримальна здатність; кластична дайка – кластична жила; кластична структура – уламкова структура; польовий скат – польова виробка.
У сучасній гірничій термінології переважають синтаксичні синоніми–конструкції, що співвідносяться за будовою і збігаються за значенням. Це викликано необхідністю номінації складних понять, уточненням об’єктів і понять, відкриттям нових сторін досліджуваних явищ. На основі традиційного групування термінів-синонімів у гірничій терміносистемі виділено три групи синтаксичних синонімів:
1. Синонімічна відповідність «слово-словосполука»: батискаф – глибоководний океанографічний апарат; каолін – біла глина, гірська порода білого кольору; магнетит – магнітний залізняк тощо.
Отже, синонімами в гірничій термінології виступають іноді й терміни, що мають різне знакове вираження, пор.: до терміна-однослова копер синонімом виступає термін-словосполука бурова вежка; до терміна бергшляг – стріляння порід; вугілля – вугілля викопне; геосинкліналь – геосинклінальний пояс і под.
2. Синонімічна відповідність «повна форма – коротка форма»: буровий майстер – буровик; кварцдим – частий димовик та ін.
3. Синонімічна відповідність «словосполука – словосполука»: буріння похиле – буріння з нахилом; науково-технічний прогрес – прогрес науки й техніки; нікелеві сплави – сплави нікеля тощо.
Однак у мовному вживанні багатослівні терміни незручні через свою громіздкість. І, що особливо важливо, уживання повної форми суперечить принципові мовної економії, згідно з яким у мові реалізуються лише деякі мовні форми, що оптимізують комунікацію, тому в текстах з’являються короткі варіанти терміна, усічені форми, абревіатури, а також явища еліпсиса, коли замість повної форми терміна вживається один з його складників, семантично співвідносних з поняттям, що виражає термін, тобто діє «закон скорочення надлишкової частини комунікативного повідомлення» [12, с. 105], пор.: антиклінальна складка – антикліналь; архейська ера – архей; аспіраційний прилад – аспіратор; біогенні гірські породи – біоліти і под.
Це пояснюють прагненням короткості терміна як особливого виду мовного знака. Учені, які вивчають термінологію, виділили три найпоширеніші мовні засоби утворення короткої форми терміна, що притаманні й гірничій терміносистемі:
1. Лексичне скорочення, що здійснюють заміною словосполуки словом, співвіднесеним за основою з одним із компонентів словосполуки: бутовий камінь – бут; вимірювальний прилад – вимірювач; працівник рудника – рудокоп і т.ін.
2. Скорочення засобами словотвору: багерний зумпф – багер-зумпф; газове сховище – газосховище; капітальний ремонт – капремонт; контактний блок – блок-контакт тощо.
3. Скорочення засобами символіки (абревіації): автоматизована система керування нафтовидобувною промисловістю – аск-нафта; автоматична система управління підприємством – АСУП та ін. [10; 13].
Проаналізовані випадки, безсумнівно, не охоплюють усього розмаїття термінознавчих проблем, проте на прикладі зазначених лексем можна скласти доволі чітке уявлення про те, як діяти тоді, коли постає потреба вибирати з кількох запропонованих термінів.
В. П. Даниленко звернула увагу на те, що є ще один структурний тип термінів – символо-слова. Це «особливий комбінований структурний тип термінологічної номінації, у склад якої, поряд з мовними знаками, входять символи (літери, цифри, графічні знаки...)» [14, с. 37], наприклад: α-частинка, β-частинка, уран-235 та ін. Такі види позначень економні й зручні у використанні.
Українська гірнича термінологія широко застосовує несловесні форми. У гірничій терміносистемі це явище є найповніше вмотивованим і цілком відповідає природі терміна. Наприклад, доречним є відображення понять символами-дублетами (літерами різних алфавітів, цифрами, знаками: автоматизована система – АС; автоматична система керування – АСК; детонаційний шнур – ДШ; V = S/t; етан – C2H2; етилен – C2H4 і под.).
Б. П. Михайлишин зазначив, що «окремі позначення настільки вузькоспеціальні, що насамперед літери, а також небуквені символи (F – руйнівне навантаження, µ – коефіцієнт Пуассона, ∆а – абсолютна деформація тощо) стають зрозумілими хіба що у конкретному вузькогалузевому тексті» [15, с. 155].
Основним недоліком таких синонімічних рядів є те, що лексико-семантичне значення може пояснювати лише словесний дублет (за умови, що символічне зображення терміна специфічне для певного кола науковців і рідко вживане загалом). Але попри всі суперечності вони є безпосередньо рівноправними компонентами в термінолексиці й не шкодять прагненню термінознавства до точності та виразності номінативно-понятійних відношень, а, навпаки, виступаючи абсолютними відповідниками, дають змогу більшому розширенню функційної діяльності наукової мови.
Як свідчать дослідження таких мовознавців, як Н. А. Буре [16], С. І. Іванищев [17], Л. К. Лазарева [18], О. К. Саматова [19] та ін., які вивчали термінологію гірничої справи російської мови, синонімія для гірничої термінології є явищем природним. Групи синонімів як мінімальні парадигми слів, що входять «звичайно у більш складну лексико-семантичну парадигму (парадигматичне поле)» [9, с. 12], тісно пов’язані з власне гіпонімічними відношеннями передусім у плані багатозначних термінів. Здебільшого вони мають ієрархізовані ступені семантичного узагальнення наукових понять.
Особливе місце в гірничій терміносистемі має дефініційна синонімія – явище збігу значень терміна та його дефініції, «при цьому термін виражає поняття, але поняття виражене й визначенням терміна» [10, с. 57]. У гірничій терміносистемі, наприклад, дефініційними синонімами є терміни: датчик – «виносний вимірювальний перетворювач» [20, с. 106]; гідриди – «поєднання водню з іншими хімічними елементами» [20, с. 82] тощо. Істотні ознаки в цих термінах задані у визначенні терміна й одночасно виражені семантикою терміна під час використання його в межах терміносистеми своєї предметної галузі.
Слушною є думка Б.М. Головіна про те, що «критерієм розрізнення термінів-синонімів та дефініційних синонімів може бути аналіз семантико-граматичної структури словосполуки: якщо у структурі словосполуки є слова, що називають усі суттєві ознаки поняття, що термінується, й сама словосполука багатослівна й складно організована, значить словосполука, що розглядається – дефініційний синонім» [10, с. 58]. Проте зазначимо, що визначити межу дефініційного синоніма можна не завжди.
Хоч традиційно синонімію в термінології вважають негативним явищем, проте проведене дослідження доводить, що в гірничій терміносистемі вона досить поширена.
У перспективі дослідження – подальше вивчення семантичних особливостей термінології гірництва.
1. Цимбал Н. Сучасна українська термінологія органічної хімії / Наталія Цимбал. – Умань: РВЦ «Софія», 2007. – 135 с. 2. Степанов Ю. С. Основы общего языкознания: учеб. пособие для студентов филол. специальностей пед. ин-тов / Ю. С. Степанов. – изд. 2-е, перераб. – М.: Просвещение, 1975. – 271 с. 3. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. – М.: Сов. энциклопедия, 1966. – 608 с. 4. Медведев А. Р. Объективные основания стилистической дифференциации французской научно-технической речи: автореф. дис. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.05 «Романские языки» / Андрей Романович Медведев. – К., 1974. – 26 с. 5. Борисюк І. Явище синонімії в термінології / Іван Борисюк // Дивослово. – 2000. – № 4. – С. 27–28. 6. Даниленко В. П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания / В. П. Даниленко. – М.: Наука, 1977. – 246 с. 7. Лепеха Т. В. Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості судово-медичної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Таїсія Василівна Лепеха. – Дніпропетровськ, 2000. – 19 с. 8. Симоненко Л. О. Формування української біологічної термінології / Л. О. Симоненко / АН УРСР. Ін-т мовознавства; відп. ред. М. М. Пещак. – К.: Наук. думка, 1991. – 152 с. 9. Овчаренко Н. І. Способи номінації і словотворення у сучасній українській мінералогічній термінології: дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Наталія Іванівна Овчаренко. – Донецьк, 1996. – 218 с. 10. Головин Б. Н. Лингвистические основы учения о терминах: учеб. пособие для филол. спец. вузов / Б. Н. Головин, Р. Ю. Кобрин. – М.: Высш. шк., 1987. – 104 с. 11. Козак Л. В. Українська електротехнічна термінологія (словотвірний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Людмила Володимирівна Козак. – К., 2002. – 19 с. 12. Божно Л. Научно-техническая терминология как один из объектов изучения закономерностей развития языка / Л. Божно // Филологические науки. – 1971. – № 5. – С. 102–108. 13. Даниленко В. П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов / В. П. Даниленко // Исследование по русской терминологии. – М.: Наука, 1971. – С. 7–67. 14. Даниленко В. П. О терминологическом словообразовании / Даниленко В. П. // Вопросы языкознания. – 1973. – № 4. – С. 62–67. 15. Михайлишин Б. Несловесні позначення та їх роль у термінотворенні / Богдан Михайлишин // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т укр. мови, Комітет наук. термінології; ред. кол.: Симоненко (відп. ред.) та ін. – К., 1998. – С. 155. 16. Буре Н. А. Структурная характеристика терминов горного дела в современном русском языке / Н. А. Буре // Актуальные вопросы лексикологии и грамматики русского языка как иностранного. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1987. – С. 99–105. 17. Иванищев С.И. Источники лексики русских горняков (заимствования из общерусского языка и диалектов) / С. И. Иванищев // Лексика русского языка: респ. сб. / отв. ред. В. Д. Бондалетов. – Рязань, 1979. – С. 7–12. 18. Лазарева Л. К. Лексико-синтаксические связи между компонентами терминосочетаний: (на материале рус. терминологии горн. дела): автореф. дис. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Л. К. Лазарева. – К., 1986. – 23, [1] с. 19. Саматова Е. К. Иноязычные заимствования в специальной лексике горнозаводского производства Среднего Урала XVIII века / Е. К. Саматова // Проблемы функционального описания языковых единиц: тез. докл. межвуз. конф. – Свердловск, 1990. – С. 111–112. 20. Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / [за заг. ред. В.С. Білецького]. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001–2004. – Т. І–ІІІ.