Темою статті є складні випадки нормування щодо вжитку флексій -а (-я) та -у (-ю) в іменниках ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини й сучасний стан довідково-лексикографічних видань.
Ключові слова: граматична категорія, родовий відмінок, флексія, закінчення.
The paper deals with complicated cases of norms application concerning the usage of ‘-а (-я)’ and ‘-у (-ю)’ flexions in the singular second-declension masculine nouns in the genetive case, as well as with the contemporary state of art in reference and lexicographic literature.
Keywords: grammar category, genetive case, flexion, ending.
Темою статті є складні випадки нормування щодо вжитку флексій -а (-я) та -у (-ю) в іменниках ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини. Згідно з лінґвометодичними положеннями Л. Щерби, розглядаючи граматичні явища, треба ураховувати семантичний аспект з огляду на те, як ця граматична категорія відображає те чи инше поняття [1, с. 334]. Про явище варіятивности в підручниках побічно зауважено, що окремі іменники мають закінчення -а (-я) чи -у (-ю) залежно від значення або наголосу без зміни значення.
Розсліди лінґвістів (О. Синявського, С. Смаль-Стоцького, В. Юносової та ин.) свідчать про зміну співвідношення між флексіями родового відмінку однини іменників чоловічого роду. Віддавна закінчення -а (-я) мали як назви істот, так і назви предметів та явищ. Закінчення -у (-ю) набували речовинні й абстрактні іменники. Та вже в XV–XVII ст. друга форма переважає й починає активно витискати флексію -а (-я). Лише в XX ст. було унормовано положення про те, що закінчення -а (-я) властиві іменникам на позначання назв істот, міст, одиниць виміру, механізмів і їх деталей, окремих предметів тощо, а закінчення -у (-ю) зазвичай притаманні іменникам на позначання збірности, речовини, матеріялу, абстрактних понять, процесів тощо, та й тут маємо низку винятків і розбіжностей. Саме правильне вживання останніх є найбільшим каменем спотикання для мовників, а для пересічних громадян, школярів та студентів і поготів.
Важко не погодитися з проф. І. Ющуком, який відзначаючи логічну структуру української мови, толерантно зауважив, що на сьогодні слабко впорядкованим є лише відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду, де бувають варіянти й вагання стосовно вживання закінчень. Однак нині цей безлад щодо вживання флексій набув загрозливих обширів. Теле- й радіоетер часто-густо повідомляє про новини із Парижу, Лондону тощо, але чомусь із Курська, Гомеля, часопис «Український адвокат» № 12, 2007 р. привітав колеґ З днем адвокату, написи уздовж колії двозначно застерігають «Бережись потягу!». У харківському метрі: «Вихід до тролейбусу, автобусу», «При виході з вагону, не забувайте свої речі», «до єдиного центу», «до вашого джипу», «В ефірі телеканала СТБ», «Центр доступа до СУГ (справа від дома)», «секція цигуна й пілатеса».
По радіо «Ера-FM» не раз лунала оповістка про історію м. Запоріжжя — «Після будівництва Дніпрогеса», згодом «Поклав квіти до пам’ятного знаку», навіть уявити важко таку процедуру, оскільки це слово із кінцевим -у позначає звуковий, світловий, або инший віртуальний знак, далі астролог В. Заблоцький розводився «щодо знаку зодіака Козерогу» — усе з точністю навпаки. 30.01.09 «До єдиного метру». 02.08.09 у висиланні «Православний світ» «До міста Луцьку». 11.01.09 політолог В. Ковтун — «У заявах Ю. Тимошенко й В. Ющенко», по цих словах грамотна людина має розуміти, що йшлося про двох жінок. Це найтиповіша плутанина з українськими прізвищами на -о та на приголосний. Прикро, коли їх носії — чоловіки, стають жінками. «Бій Віталія Кличко, виступ Омельченко, депутата Шкіль», 10.02.09 відник Лукін надав слово «Політологові Небоженко» et cetera. 09.02.09 нардеп М. Катеринчук переймався «якістю бензина». 02.03.09 від відника програми з братами Капрановими ми почули: «одного відсотку», тоді ж очільник МЗС заспокоїв: «Ми не втратили й сантиметру». 20.02.09 національне радіо рекламує медпрепарат і його «вплив на діяльність м’язу», а «Ера-FM» — ліки від «запалення нерву», тоді ж на телешоу «Свобода на Інтері» нардеп Папієв «дорватися до станку». 31.03.09 в черговому зверненні Президента «від Парижа до Пекіну». 07.04.09 ТСН «1+1» «сектора дошкільних закладів», т. с. 25.05.09 військовий експерт Бадрак «будівля корвету». 18.03.10 «Я так думаю» міністр освіти і науки (!) Д. Табачник: «Кожного року жодного документу, саме головне впізнаваємость диплому, знаходиться бал атестату», 07.05.10 він же на ТРК «Україна» «позиція Європарламента». Національне радіо 29.06.09 дід Стас, читаючи казочку: «з підйомного крану». 18.04.10 С. Горлова, відник програми «Слово» (!): «Щодо третього компоненту». Загальний мовний рівень перекладів фільмів і радіоетеру висвітлено у вельми повчальній праці Р. Мацюка [2].
Левову частку таких неоковирностей можна списати на елементарну неграмотність тих чи тих мовців. Та біда-проблема в тому — що вони читають, чим користуються?
На окрему увагу заслуговує грубезний Російсько-український словник [7], у ньому: аграрного сектора; альта, баса, дисканта й т. с. баритона й -ну, тенора й -ру; березняка, дубняка, грушняка, сливняка й т. с. вишняку, сосняку; анусу, а [4; 5] -са; аргумента, а [3–6; 8; 10] -ту; аутрайту, а [4; 5] -та; афганця (вітер); бактріану, а [4; 6] -на; [7, с. 57] боєкомплекту, а [7, с. 609] нормокомплекта; [7, с. 60] бордюра, а [7, с. 373] -ру, у [3–6; 10] лише -ру; буклету, а [4–6; 10] -та; буфета (перекусна) й -ту (меблі), а [3–6; 8] усе навпаки; гаку, а [4–6; 10] -ка; ганга (гурт); дизайна, а [4–6; 8; 10] -ну; звуку, а [3–6; 8–10] -ка й -ку; інтегралу, а [3–6; 10] -ла; картинга, а [4–6; 10] -гу; квінтета, а [3–6] -ту; кетча, а [4] -ку; кисляка, а [3; 4; 6] -ку; [7, с. 409] контрнаступа, а [7, с. 552] наступу; [7, с. 449] лібералізму, а [7, с. 560] націонал-лібералізма; лімбу, а [4–6; 10] -ба; ляпанця, а [4; 6] -цю; манускрипта, а [3–6; 9] -ту; молокоміру, а [4; 5] -ра; намета (алюр); нежиті, а [5] -ті й -тю, лише -тю [3; 4; 6; 8]; [7, с. 31] нута, нагуда, а [7, с. 611] -ту, -ду; [7, с. 633] оберту, а [7, с. 841] пів-оберта; осокору, а [3; 4; 6; 8] -ра; офшора, а [4] -ру; паба (заклад); пепіна (сорт); [7, с. 83] віку, а [7, с. 741] первовіка; першодрука, а [3–5] -ку; поруба, а в [4; 5] -бу; порядку й т. с. ‑ка; посіва й т.с. -ву; [7, с. 447] пралісу, а [7, с. 741] -са; препринту, а [6] -та; проливу?; рум’янця, а [3; 6] -цю.; хот-догу, а [6] -га; файла, а [4; 10] -лу; футбола, а [3; 4; 6; 8] -лу; холодця, а [3; 6; 8] -цю; хоумленда (резервація); юза й -зу (волок), а [4-6] лише -за; ящура (хвороба), а [3; 6; 8] -ру; ящура (гра) [5].
Далі подано матеріял лише декількох фахових навчально-довідкових видань, котрі теж «освятили» рекомендаційно-дозвільними грифами Міносвіти: анґара [4-7; 10], а [3] -ру; аніса [4; 7], але джонатану, дюшесу, кальвілю, ренклоду [5; 7; 9], а [6] анісу; анонса [5; 7; 8], а [4; 6] -су; атола [5; 7; 10], а [4; 6] -лу; атрибута [4-7; 10], а [3] -ту; бестселера [4; 5; 7], а [6; 8] -ру; бліндажа, гаража [4–10], а [3] -жу; бутика [4; 5; 7], а [6] -ку; бювета [6; 7], а [4; 5; 10] -ту; варіанта [4–7; 10; 11], а [3] -ту; вестерна [4; 5], а [6; 7] -ну; вестибюля [4–7; 10], а [3] -лю; гурта й -ту [4-7], а [3; 8; 9; 11] лише -ту; денарію [4; 7], а [6] -рія; джихада [5], а [4] -ду; драйва [4; 5; 7], а [6] -ву; дрелі [5], а [6–8; 10] дриля; дрібняка [6], а [10] -ку; звіринця [3; 5; 7], а [4; 6] -цю; йогурту [3; 4; 6; 7], а [5] -та; кіноварі [7; 10], а [3–5; 8] -ру й -рі; кіоска [7; 10], а [3–6] -ку; коментарю [3; 4] а [5-7; 10] -ря; коридора [4; 5; 7], а [3; 6; 9] -ру; крекера [5; 7], а [4] -ру; кременю [5; 7], а [3; 4; 6] -ня й -ню; крикета [4; 5; 7], а [3; 6] ‑ту; куплета [5; 7], а [3; 4] -ту; мадригала [4; 5; 7], а [6] -лу; маскарону [4; 5; 7], а [6] -на; негатива [5; 7], а [4; 6] -ва й -ву; лише ноумена й феномена [7; 10], а [4; 8], феномену й -на (людина); палісадника [4–7; 10], а [3] -ку; панегірика [4–7], а [3] -ку; параграфа [5; 7; 10], а [3] -фу (а фраґмент тексту, як абзацу); парадокса [4; 5; 7; 8; 10], а [3; 6] -су; паркана й ‑ну [4; 6–9], лише -на [5], а [3] лише -ну; папоротника [5]; пасквіля [4-8; 10], а [3] -лю; позитива й ‑ву [6], а [3–5; 7; 10] лише -ва; роя й рою [4-8] лише рою [3; 9; 10]; лише сектора [4; 5; 7; 8; 10], а [3; 6] -ра й -ру; спектра [4–8; 10], а [3] -ру; уривка [3–7; 10], а [9] -ку; чагарю [6], а [3–5; 7; 8] -ря; штахетника, але штахету [4–6] чи варто продовжувати?
Ось лише дещиця, що стосується всіх видань, хоча уважні користувачі потвердять, що це — лише верхівка айсберга. ЧОМУ: аулу, адже хутора, висілка; бар’єра, адже бордюру, парапету; берега, адже краю; борщику, душку, схилку, штахетнику, адже барвіночка, відрізка, відтинка, вітрика, звучка, ліска, майданчика, ставка, точка (із суф. -к-) хоча борщу, духу, схилу, штахету, барвінку, відрізу, відтину, вітру, звуку, лісу, майдану, ставу, (без суф. -к-); борщівника, маточника, мудрика, ранника, щербача (рослини), адже барвінку, коров’яку, кураю, ромену; бунта (зв’язка), адже стосу; вігвама, адже дому, намету, чуму; водограю, адже фонтана; гандропа, ґнота, каната, мотуза, провода, троса, шнура, адже дроту, кабелю, шпагату; гарнітура, адже комплекту; догмата, адже канону; йодля, адже фальцету; кексу, короваю, адже буханця, книша, калача, торта, хліба; колонтитула, адже напису; лозунґа, адже девізу, заклику; ноктюрна, адже експромту, етюду, концерту, маршу, хоралу, хору; опуху, адже чиряка, ячменя; оповзня, адже зсуву, оповзу; офсайда (положення); падуба, адже чагарнику; паласиту, адже боліда, метеора, метеорита; паралакса, перицентра, періастра, адже апогею, перигелію, перигею; паса (ремінь), а у грі -су; пергаменту, адже папера й -ру; плюмажу, адже султана; погреба, адже льоху, підвалу; потиличника, прочухана, адже ляпасу, удару; пригору, адже горба, пагорба; розчерку, адже закрутка; сувою, адже верчика, згортка, пакунка, сувертка; таблоїда, адже журналу, часопису; хворостняка, адже хмизу; фортрану, адже бейсика, паскаля; фугасу, адже снаряда; фюзеляжу, адже корпуса; штабеля, адже стосу.
Чому лише акта, бюлетеня (документ), але наказу, протоколу, рапорту; афганця, а де -цю (вітер); букета (збірне); бункера, а якщо споруда, як корпусу?; вигуку (частина мови); глянцгольда (золото); дембеля (екс-вояк), а процес?; італіка, а де -ку (шрифт); казимира, адже казинету; номера (помешкання); паладіуму (статуя); регістра, (низка клавіш); скелета (сукуп кісток); телефону, факсу (апарат); фактора, чинника, адже це абстрактні поняття. Міста у [4]: Кавказу, Броду, Гарту, але Гая; Водобуду хоча Вітрогона.
Полемічними, як на сьогодні, видаються арґументи знаних науковців (С. Караванський, Ю. Шевельов й ин.) щодо поділу міст на українські й чужі; щоправда без уточнення, які саме чужі — азійські, американські, африканські, европейські?! Для прикладу Києва, Львова, Харкова й ин., але Тамбову, Берліну, Таллінну й ин. Як вислід — матимемо з однаковим закінченням міста й держави Риму, Алжиру, Тунісу; країни й острова Занзібару; міста й річки Кабулу; міста й території Кавказу; міста й гір Каракоруму; міста й провінції Квебеку; міста й заточини Кембриджу та инші?
Логічно й доцільно було б лишити усталений стан — міста, окрім тих, які мають другий складник із закінченням -у (-ю): броду, десанту, лиману — Кам’яного Броду, Красного Десанту (Лиману) й под., лишити із -а (-я), а всі инші (окрім Дінця, Дніпра, Іртиша, Сиваша, Хопра й под. із наголосом на останньому складі) із закінченням -у (-ю).
Дивовижа, але підручники для шкіл, вишів (із відповідними грифами Міносвіти) і навіть академічний правопис (!) подають написання складених назв-топонімів лише із закінченням -у (-ю) — Кривого Рогу, Веселого Подолу, Часового Яру іґноруючи ті, що мають закінчення -а (-я): Білого Колодязя (Рукава), Ближнього Хутора, Бобрового Кута, Великого Дирчина, Верхнього Токмака, Старого Бикова (Салтова) й безліч инших.
Важко погодитися з формами на -а (-я), попри наголошений останній склад, оскільки всі вони є назвами речовини, збірних й абстрактних понять: вівса, карука, коментаря, ланцюга, стусана, штовхана, штурхана, ляща (удару), ривка, стрибка, табуна, тягаря, чагаря, хребта, хвоща (падиволоса), адже борщу, гуляшу, кулешу, куражу, латачу, падежу (загибелі), пастернаку, сургучу, тютюну, чагарнику, шантажу, шашлику, щавлю, ясаку.
З огляду на повернення до питомих українських відповідників, низка варіянтів лише змінять рід, (як уже маємо негенезису, залу, оазису, тезису, філіалу, а генези, зали, оази, тези, філії) або їх буде заступлено: автомобіля=автівки, аеродрому=летовища; аконіту=тої; аналізу=аналізи; арсеналу=гарматні; аукціону=авкції; багра=очепи, остей; балансу=рівноваги; басейну=сточища; ;бензину=бензини; бігунка=коліщати; блока=воротила; болта=шруби; бочонка=кухви; браку=вибірок, покидьків; брезенту=таші; буйка=сучки; бурану=хуртовини, хуґи, віхоли, завірюхи, шквирі, хуртечі, хвижі, хвищі; важка, виска=стрімниці; вентиля=кляпи; взводу=чоти; відзвуку=луни; відсвіту=сяйва; відстою=оденок; відчаю=розпуки; візиту=візити, відвідин; вінегрету=вінеґрети; войлоку=повсти; волейболу=відбиванки; галстука=краватки; гарнізону=залоги; гару=горілого, ;пригари, згарища; горизонту=виднокола, крайнеба; гравію=жорстви, ріні; графину=карафи; гужа=звяги; дебіту=видатности; девізу, лозунгу=гасла; димоходу=димниці; диска=кружала; дроселя=навитки; дурману (бот.)=дондари; елемента=живла; заводу=виробні; ;загару=засмаги; зазору=гулянки, суточок, шпари; заклинка=заплішки; застою=зупинки; зговору=змови; зносу=спрацьовання; зоба=вола; зонда=пробки; зрачка=зіньки, зрівки, ;ріниці, чоловічка; ізюму=родзинок; інею=п(з,н)аморозі; інжиру=смокви, фіґи; інтервалу=проміжки; катета=прямки; каната=кодоли; каравану, обозу=валки; кар’єру=копні; картону=тектури; кернера=керна; кіоску(а)=ятки; класу=класи; клапана=хлипавки, кляпки, хлипака; клімату=підсоння; котка=шпулі; крана=підойми; кривошипа=корби; кришталика=сочки; купола=бані; кургану=могили; курсиву=письмівки; лимона=цитрини; люнета=ціви, рури; магазину=крамниці; масштабу=мірила; маятника=вага(д)ла; методу=методи; моргу=трупарні, покійницької; моху=імшеді; навику=навички; навісу=повітки, повіті, шопи, накриття, оборогу; наждаку=точила, шмерґелю; нальоту, шару=суги; насипу=наспи; насоса=помпи, смока; нівеліра=рівнила; номера=числа; нотаріуса=нотаря; обов’язку=повинности; обшлага=вилоги; опіуму=опію; паруса=вітрила, чайми, жагеля; пересипу=переспи; перешийку=вузини, перешийки; підвіса=підчіпки; підноса=таці, тареля, стябла; підодіяльника=пішви; підшипника=вальниці; посіву=сівби; потоку=течі; преса=давила; пригорода=передмістя; приходу=парафії; промаху=похибки; прототипу=праподоби; психозу=психози; пунктиру=точкованої лінії, точковання, крапчаку; растра=сіткованки; редуктора=гайки; ;резерву=резерви; ремонту=направи; рентґену=Х-променів; реостата=опірниці; розряду=виснажування; руля=правила, стерна, керма; ряду=низки, вервечки; салюту=сальви; свинцю=олива; світлофора=бекети; синтаксису=синтакси; станію=Цини; танцівника=танцюри; тилу=затилля; трауру=жалоби; троса=линви; туберкульозу=сухот; фарфору=порцеляни; фасаду=чола; фільтра=цідила; фланця=крисів; фокуса=(в)огнища; фонтана=водограю; фону=тла; ;фронту (хвилі)=чола; фута=стопи; центру (міста)=середмістя; циліндру=вібла; чемодана=валізи; шаблона=модла; шампіньйона=печериці; шлаку=жужелі; шланга=кишки; шплінта=заволічки; штепселя=втички, притички; штурвала=керма; якоря=1) мор. кітви, кітвиця, котви; 2) ел. витворця; ярлика=налички.
Тенденцію до подальшого розширення царини вжитку закінчення -у (-ю) за рахунок -а (-я) в іменниках II відміни однини чоловічого роду на приголосний, яка протягом усього часу функціювання української літературної мови в XX ст. стало мала місце як в усному мовленні й у мові красного письменства, так і в нормативних наукових виданнях. Останнє з помітних розширень семантичних царин уживання форм на -у (-ю) й досі лишається одним із найскладніших і найменш послідовних положень чинного правопису.
Отже, процес нормування флексій -а (-я) та -у (-ю) в зазначених іменниках триває. Нагальною є потреба диференціювати смислові відтінки слів (зокрема термінів) за допомогою заналізованого граматичного явища. Ці животрепетні питання розглядала 10-та Міжнародна наукова конференція «Проблеми української термінології СловоСвіт 2008» і в підсумковій ухвалі-зверненні до Президента України зазначила: а) створити Комітет захисту української мови, на який покласти обов’язки реального захисту української мови від неґативних впливів та забезпечення її розвитку в усіх царинах діяльности суспільства, бо захист державної мови рівнозначний захистові самої держави; б) запровадити мовні інспекції при обласних, міських та районних адміністраціях для контролю якости інформаційно-рекламної продукції; в) відновити діяльність Правописної комісії.