Структурне моделювання українських термінів металознавства

Пєтухова О. Структурне моделювання українських термінів металознавства / Ольга Пєтухова // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» – 2011. – № 709. – С. 43–46.

1
Запорізька державна інженерна академія

Статтю присвячено проблемам дослідження українських термінів металознавства. Зокрема, виявлено основні структурні моделі, визначено ступінь продуктивності окремих термінологічних структурних моделей, окреслено основні тенденції структурного моделювання на сучасному етапі.

Ключові слова: українська мова, структурна модель, термінологія, металознавство.

This article is devoted to the problems of researching on Ukrainian metallurgy terms. In particular, revealed the basic structural model, determined the degree of productivity of individual structural models of terminology, outlines the main trends of structural modeling on present level.

Keywords: Ukrainian language, structural model, terminology, metallurgy.

За останнє десятиліття в українському мовознавстві з’явилася низка фундаментальних праць, у яких досліджують як загальні теоретичні питання термінології, так і різні галузеві терміносистеми. Це праці А. Бурячка, В. Грещука, В. Даниленко, І. Кочан, Т. Панько, Л. Симоненко, Н. Родзевич, А. Хаютіна, П. Ходолєєвої та ін. Велике значення для вивчення одно- та багатослівних термінологічних конструкцій мають наукові розвідки авторів: С. Овсейчик (екологічна термінологія) [1, с. 219–222], Л. Козак (електротехнічна термінологія) [2, с. 250–253], Д. Шапран (термінологія маркетингу) [3, с. 153–157], Н. Ктитарова (термінологія металургійної промисловості) [4, с. 25–32], М. Шевченко (термінологія речового права) [6, с. 121–125], О. Медведь (синтаксична термінологія) [7, с. 82–86], С. Булик-Верхола (музична термінологія) [8, с. 121–124] та ін.

Стосовно української лексики металознавства, то в цій підсистемі сучасної української термінології є ще багато незаповнених прогалин. Поза увагою науковців залишилися питання структурної та граматичної організації словосполук аналізованої терміносистеми.

Основною метою статті є структурно-граматична характеристика малодослідженої в українському мовознавстві галузевої термінології металознавства.

Для досягнення поставленої мети необхідно: 1) виокремити та розглянути основні структурні моделі; 2) визначити ступінь їх продуктивності; 3) окреслити основні тенденції структурного моделювання українських термінів металознавства на сучасному етапі.

Актуальність статті зумовлена тим, що в ній зібрано й систематизовано малодосліджений пласт лексики – терміни металознавства, вивчено особливості їх структурної побудови. Джерельною базою слугує Словник термінів з металургії, металознавства та матеріалознавства [9], укладений на основі аналізу та обробки загальних та спеціальних словників [10–12], базових підручників та оригінальної літератури з металознавства і термічної обробки [13] й іншої довідкової літератури.

У сучасній терміносистемі металознавства відповідно до кількості залучення компонентів виокремлюються одно-, дво- та багатокомпонентні (до складу яких входить три і більше компонентів) терміни. Проведений аналіз термінів металознавства показав, що серед 2 000 терміноодиниць семантичне ядро досліджуваної лексики становлять терміни-словосполуки, які утворюються на базі однослівних термінів. Серед них найуживаніші, як і в інших галузевих терміносистемах, – іменники, які складають 30% від загальної кількості. Напр.: абера́ція, ана́ліз, анізотропі́я, ва́куум, ві́дпал, гартува́ння, двійни́к, за́родок, зва́рювання, коро́зія, напи́лення, трі́щина, хромува́ння та ін. Більшість стали основою для творення двокомпонентних (абера́ція хромати́чна, ві́дпал сфероідизу́ючий, за́родок кристаліза́ції, ва́куумне тра́влення, площина́ ко́взання, ширина́ шва) та багатокомпонентних металознавчих термінологічних конструкцій (зо́на заро́дження трі́щини, конста́нта шви́дкості реа́кції, ві́дпал у захисні́й атмосфе́рі, гартува́ння ступене́ве на мартенси́т, дифузі́йний пері́од при наси́ченні мета́лами і немета́лами). На панівну роль іменника неодноразово вказували лінгвісти, по-різному називаючи цю тенденцію – «номінативність», «іменний характер», «субстантивність наукового мовлення» [6, с. 122].

Двокомпонентні сполуки сучасної термінології металознавства найбільш уживані. З погляду вираження їхніх компонентів частинами мови можна виокремити такі моделі: прикметник + іменник (34%); іменник + іменник (13%); іменник + прикметник (9%).

Модель прикметник + іменник у свою чергу об’єднує терміносполуки, у яких обидва компоненти мають різний ступінь термінологічності: 1) складені терміни, де обидва слова мають термінологічний характер (вуглеце́ва сталь, га́зова коро́зія, гу́бчастий тита́н, дендри́тна структу́ра, дифузі́йне зва́рювання, кислотривка́ сталь, лива́рний сплав, термомехані́чна обро́бка, щіли́нна коро́зія); 2) складені терміни, у яких прикметник є терміном, а іменник – загальновживаною лексемою (гартівна́ вака́нсія, корозі́йна уто́ма, м’які́ пля́ми, цементи́тна сі́тка, шла́кова ва́та, шліфува́льна трі́щина). У цих моделях більшість атрибутів представлено відносними прикметниками, серед яких зустрічаються не лише прості, а й складні, напр.: а́льфа-стабілізу́ючий елеме́нт, дисперсі́йно-змі́цнюваний сплав, фі́зико-хімі́чна систе́ма, хі́міко-термі́чна обро́бка тощо.

Модель іменник + іменник може мати прийменникову й безприйменникову конструкції. Серед безприйменникових конструкцій найпоширеніша іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку (10%(ви́пуск чавуну́, двійни́к ві́дпалу, зависа́ння ши́хти, зо́на доло́му, крива́ наванта́ження, ріст зерна́, то́чка пла́влення).

Прийменникова конструкція моделі іменник + прийменник + іменник (3%) зустрічається не так часто (азотува́ння під ти́ском, борува́ння в електролі́тах, випро́бування на стиска́ння, гартува́ння на бейні́т, за́хист від коро́зії, охоло́дження на пові́трі, руйнува́ння від уто́мленості, хромува́ння в порошка́х).

Модель іменник + прикметник є продуктивнішою (ві́дпал субкрити́чний, газ іне́ртний, дефе́кт на́скрізний, дисоціа́ція термі́чна, злом інтеркристалі́тний, коро́зія інтеркристалі́тна, ста́ль напівспокі́йна, чаву́н фери́тний) тощо.

Багатокомпонентні (три-, чотири-, п’ятичленні) одиниці відзначаються строкатістю структури. Термінологічність словосполук досягається шляхом уточнення чи конкретизації значення, вираженого стрижневим іменником.

У межах тричленних словосполучень виділяються такі словотвірні моделі: 1) іменник + іменник + іменник (1,5%) (амліту́да напру́ги ци́клу, а́том до́мішки прони́кнення, зо́на заро́дження трі́щини, край сму́ги поглина́ння,  трива́лість вирі́внювання температу́ри, шар карбі́ду хро́му); 2) іменник + прикметник + іменник (2%(дестабіліза́ція залишко́вого аустені́ту, заванта́ження до́менної пе́чі, коефіціє́нт теплово́го розши́рення, сталь висо́кої прогарто́вуваності, ширина́ енергети́чної зо́ни); 3) прикметник + іменник + іменник (1,5%(вакансі́йний механі́зм дифу́зії, змі́шане руйнува́ння мета́лу, крити́чна шви́дкість гартува́ння, крити́чний ро́змір за́родка, миттє́ва шви́дкість охоло́дження, теорети́чна температу́ра кристаліза́ції); 4) прикметник + прикметник + іменник (1,5%(гексагона́льна щільноупако́вана структу́ра, залишко́ва магні́тна інду́кція, конта́ктна фрикці́йна уто́ма, примусо́ве пові́тряне охоло́дження, я́дерний магні́тний резона́нс). Поодинокими є термінологічні словосполуки моделі іменник + прикметник + прикметник (ана́ліз кі́лькісний фа́зовий, газ конверто́ваний приро́дний, зва́рювання вуглеце́ве дугове́). Аналізовані структурні моделі малопродуктивні.

Фіксуємо й прийменникові трикомпонентні моделі. Модель іменник + прийменник + прикметник + іменник (2%) є малопродуктивною (азотува́ння при підви́щеному ти́ску, випро́бування на уда́рну в’я́зкість, ві́дпал на ковки́й чаву́н, гартува́ння без полімо́рфного перетво́рення, гартува́ння у свинце́вій ва́нні, сталь для глибо́кої ви́тяжки). Значно рідше використовуються моделі: 1) іменник + іменник + прийменник + іменник (грани́ця мі́цності при круті́нні, зда́тність атмосфери до навуглецьо́вування, ко́лір мінли́вості при відпуска́нні, фронт трі́щини від уто́мленості); 2) іменник + прийменник + іменник + іменник (ві́дпал для зняття́ напру́жень, гартува́ння від температу́ри деформа́ції, деформа́ція на межі́ пли́нності, навуглецюва́ння в ро́зплавах со́лей); 3) прикметник + іменник + прийменник + іменник (відно́сне зву́ження при розри́ві, відно́сне подо́вження при розри́ві, неметале́ві вкра́плення в ста́лі); 4) іменник + прикметник + прийменник + іменник (гартува́ння ступене́ве на мартенси́т)Розглянуті моделі складають усього 1%.

Чотиричленні номінативні одиниці малопродуктивні в досліджуваній терміносистемі, складають 1,5% від загальної кількості й представлені такими словотвірними моделями: 1) прикметник + іменник + прикметник + іменник (вуглеце́ва сталь промисло́вого виробни́цтва, крити́чна температу́ра надпрові́дно́го перехо́ду, кори́сний об’є́м до́менної пе́чі); 2) іменник + прикметник + прикметник + іменник (дефе́кт ліні́йний кристалі́чної реші́тки, дефе́кт поліме́рних композиці́йних матеріа́лів, дефе́кт нульмі́рний кристалі́чної реші́тки, чутли́вість рентге́нівського фа́зового ана́лізу); 3) іменник + іменник + прикметник + іменник (калібрува́ння за́собу вимі́рювальної те́хніки, температу́ра кінця́ мартенси́тного перетво́рення, температу́ра поча́тку мартенси́тного перетво́рення); 4) прикметник + іменник + іменник + іменник (ефекти́вний коефіціє́нт концентра́ції напру́жень, теорети́чний коефіціє́нт концентра́ції напру́жень); 5) прикметник + іменник + прийменник + прикметник + іменник (корозі́йне випро́бування у приро́дних умо́вах, термі́чна обро́бка в кипля́чому ша́рі, термі́чна обро́бка в соляні́й ва́нні); 6) іменник + іменник + іменник + прийменник + іменник (шви́дкість ро́сту трі́щини від уто́мленості, гіпо́теза підсумо́вування пошко́джень від уто́мленості); 7) іменник + іменник + прийменник + прикметник + іменник (діагра́ма перетво́рення при безпере́рвному охоло́дженні, режи́м охоло́дження із крити́чною шви́дкістю, грани́ця витрива́лості при симетри́чному ци́клі); 8) іменник + іменник + прийменник + іменник + іменник (пара́метр поря́дку в тео́рії надпрові́дності); 9) іменник + іменник + іменник + іменник (коефіціє́нт зни́ження грани́ці витрива́лості) тощо.

Терміносполуки, до складу яких входять п’ять компонентів, в аналізованій терміносистемі репрезентовано поодинокими прикладами, оскільки вони мають конкретно ситуативний характер. Такі моделі представлені прийменниковими та безприйменниковими конструкціями (дифузі́йний пері́од при наси́ченні мета́лами і немета́лами, зва́рювання метале́вим електро́дом га́зове дугове́). Утворення таких багатокомпонентних конструкцій на позначення спеціальних понять зумовлюється здебільшого й тим, що з розвитком металознавства як науки виникають нові галузеві поняття, які важко термінологізувати компактним словосполученням.

Крім безпосередньо складних слів, в українській термінології металознавства є складноскорочені назви-абревіатури, утворені з початкових літер слів, які входять у вихідне словосполучення. Термінів-абревіатур у досліджуваній терміносистемі засвідчено мало (НТМО́ – низькотемпературна термомеханічна обробка, ПТМО́ – попередня термомеханічна обробка). Відповідно реалізація пошуків економних засобів найменування тут досягла невисоких результатів.

Безперечно, ми проаналізували структуру далеко не всіх термінологічних одиниць металознавства. Але проведені спостереження дають змогу констатувати, що в досліджуваній терміносистемі великий відсоток складають однокомпонентні терміни, які є структурносемантичним ядром для творення дво- та багатокомпонентних термінів. Усі багатокомпонентні терміни зафіксовано в текстах, де вони є мовленнєвими контекстуальними утвореннями.

У перспективі дослідження – статистичний аналіз частотності функціювання термінів-словосполук різних структурних моделей у текстах з металознавства.

1. Овсейчик С. Основні структурні моделі екологічних термінів / С. Овсейчик // Мовні і концеп-туальні картини світу: зб. наук. праць. – Вип. 9. – К. : ВПЦ «Київський ун-т», 2003. – С. 219–222. 2. Козак Л. Типи відношень у багатокомпонентних словосполученнях в українській електро-технічній термінології / Л. Козак // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Серія «Проблеми української термінології» – 2002. – № 453. – С. 250–253. 3. Шапран Д. Екстралінгвістична детерміно-ваність формування української маркетингової термінології / Д. Шапран // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. – Вип. 9. – Донецьк : ДонНУ, 2002. – С. 153–157. 4. Ктитарова Н. Словотвірна структура слова в металургійній термінології / Н. Ктитарова // Проблеми філології та перекладу. – Дніпродзержинськ : Вісн. ДнДТУ. Філологічні науки. – 2000. – Вип. 1. – С. 25–32. 6. Шевченко М. Структурне моделювання сучасної терміносистеми українського речового права / М. Шевченко // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Серія «Проблеми української термінології» – 2004. – № 503. – С. 121–125. 7. Медведь О. До проблеми вивчення української синтаксичної термінології / О. Медведь // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – К., 1998. – С. 82–86. 8. Булик-Верхола С. Структурно-граматична характеристика музичних термінів української мови / С. Булик-Верхола // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Серія «Проблеми української термінології» – 2009. – № 648. – С. 121–124. 9. Пєтухова О. В. Словник термінів з металургії, металознавства та мате-ріалознавства / О. В. Пєтухова, В. З. Куцова, М. С. Ковальчук, Г. В. Кравченко, Т. С. Хохлова, І. Ф. Червоний, І. В. Чернова. – Дніпропетровськ : ПБП Видавництво «Економіка», 2011. – 206 с. 10. Пінчук С. І. Фізичне матеріалознавство: російсько-українсько-англійський термінологічний словник / С. І. Пінчук, С. І. Губенко. – Дніпропетровськ : РВА «Дніпро-VAL», 2009. – 380 с. 11. Російсько-український словник з хімії та хемічної технології [уклад. М. Ганіткевич, А. Зелізний]. – Л., 1993. – 315 с. 12. Словарь терминов по металловедению и термической обработке на 4-х языках: с определением терминов на русском языке [отв. ред. Л. А. Петрова]. – М. : Наука, 1989. – 208 с. 13. Метало-знавство: [підручник для внз] / О. М. Бялік, В. С. Черненко, В. М. Писаренко, Ю. Н. Москаленко. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К. : ІВЦ Видавництво «Політехніка», 2002. – 384 с.