У сучасному мовознавстві до сьогодні дискутують щодо явищ синонімії та варіантності, науковці вкладають у ці терміни різний зміст. Надто різняться погляди щодо цього в термінознавстві. Деякі дослідники (Т. С. Пристайко, В. М. Лейчик [4]) розглядають синонімію як різновид варіантності, тобто надають варіанту широкого значення. Інші вважають варіантність одним із проявів синонімії в термінній лексиці. У монографії «Українське термінознавство» [8] термінами-варіантами названо слова, що позначають одне поняття, але мають відмінності на рівні афіксації.
Мовознавці В. П. Даниленко [2], Т. В. Михайлова [6], О. А. Радченко [9] розмежовують явища синонімії та варіантності в термінології, оскільки це відбувається в загальнонаціональній мові, і вважають синонімами два слова, які мають різне походження, утворені на основі різних мотиваційних слів, що різняться структурою та мають близькі або тотожні значення, а варіантами – формальні видозміни того самого слова.
О. А. Мартиняк зазначає, що «синонімія – це властивість мови використовувати для називання одного або близьких чи суміжних понять різні назви (за походженням, за будовою тощо). Що ж до визначення поняття “варіантність”, то, зважаючи на особливості цього явища на різних мовних рівнях, важко запропонувати єдине визначення. На фонетичному рівні варіантами можна вважати модифікації одного слова, які не порушують його семантичної та структурної єдності, на словотвірному та морфологічному рівнях варіанти – це два різні слова, а на синтаксичному – структурно різні, але семантично тотожні словосполуки» [4].
І. М. Кочан [3] синонімами вважає терміни зі спільним денотатом, але різною формою вираження, що мають тотожні або майже тотожні значення. Варіанти – це паралельні форми існування мовної одиниці, що мають певні відмінності на рівні наголосу, фонеми, морфеми тощо.
У комп’ютерній термінології пропонуємо розмежовувати синонімію та варіантність за такими ознаками – семантичною та формальною. Синоніми виокремлюємо за мовою-джерелом, морфологічною або синтаксичною структурою, тобто синонімами вважаємо різнокореневі утворення, тоді як варіанти – це тотожні значенням фонетичні, морфологічні й орфографічні різновиди спільнокореневих слів, а також повні і короткі форми слів і словосполук.
Метою статті є проаналізувати специфіку явища синонімії та варіантності комп’ютерної термінології, з’ясувати характер синонімних відношень між термінами цієї галузі, розглянути різновиди синонімних та варіантних пар сучасної комп’ютерної термінології (СКТ).
Актуальність статті зумовлена потребою простежити своєрідні синонімні кореляції в межах комп’ютерного термінологічного поля.
Синоніми та варіанти в галузевих терміносистемах групують за різними критеріями і тому пропонують різноманітну класифікацію. Базуючись на класифікації О. А. Мартиняк [5, с. 22–30], у сучасній комп’ютерній термінології виокремлюємо такі види синонімів: лексичні, морфолого-синтаксичні. Варіанти: правописні, словотвірні, морфологічні, орфоепічні, синтаксичні.
Лексичні синоніми. Термінологи А. Коваль, Є. Толикіна, Н. Непийвода, О. Кочерга наголошують на специфіці синонімії в термінології і зводять її до абсолютної синонімії, або дублетності, уважаючи, що синонімні терміни – це дві назви того самого поняття, які не характеризують його різних ознак, а отже, не мають жодних відмінностей у значенні й не виконують стилістичних функцій.
Нині маємо такі типи лексичних синонімів комп’ютерної термінології (СКТ):
1) власне український – власне український термін, напр.: виокремити – вирізнити; комірка – клітинка, вічко, ґратка; зв’язування – скріплення;
2) запозичений термін (переважно з англ. мови) – власне український термін (адаптований морфемно), напр.: браузер (бровзер) – оглядач; інсталяція – установлення, вінчестер – накопичувач, твердий диск, дисковід, в’ювер – переглядач (програма перегляду), дебаґер – налагоджувач, дескриптор – описувач, кортеж – запис, реплікація – повторення, плотер – графобудівник;
3) інтернаціональний термін – власне український термін, напр.: адаптер – пристосовувач; візуалізація – унаочнення; декларація – оголошення; верифікація – підтвердження; піктограма (іконка) – значок, компресія – стиснення, ротація – переставлення; компаратор – порівнювач; конвертор – перекладач, перетворювач;
4) запозичений термін – запозичений термін, напр.: буліт – маркер, дисплей – монітор, макрогенератор – макропроцесор;
5) запозичений термін – інтернаціональний термін, напр.: браузер (бровзер) – транслятор, авторизація – ідентифікація, фрейм – кадр, рефакторинґ – реорганізація. Отже, ці терміни співвіднесено з тим самим об’єктом, мають спільний денотат і не мають фактично жодних стилістичних відмінностей, вони різняться походженням, семантикою словотвірних складників, а декотрі (реплікація – дублювання) ступенем актуальності. Слід також зауважити, що, використовуючи ці терміни, бажано надавати перевагу власне українським терміноодиницям, хоч іноді рівнобіжне функціювання комп’ютерних термінів-синонімів дисплей – монітор, браузер (бровзер) – транслятор – оглядач свідчить, що запозичення інколи важко заступити українськими, оскільки вони вже тривалий час функціонують і зрозумілі користувачам.
Морфолого-синтаксичні синоніми розрізняємо за частиномовною належністю та з погляду структури.
За морфологічною природою домінують іменникові терміни: помилка – баг, ерор (error), монітор – дисплей, рідше вживаємо дієслівні (переважно назви команд) скасувати – анулювати, виокремити – вирізнити, копіювати – ксерити; трапляються прикметникові: контрафактний – підробний, діалоговий – інтерактивний, онлайновий – інтернетний;
Щодо стуктури розрізняємо:
1. Однослівний термін – однослівний термін:
а) однослівний термін → термін-юкстапозит: денотат – код-ім’я;
б) однослівний термін → термін-композит: плотер – графобудівник;
в) термін юкстапозит → термін-юкстапозит: інтернетадреса – ІР-адреса, вебадреса;
г) термін-композит → термін-композит: автокореляція – самоузгодження, самокорекція;
д) термін-композит → термін-юкстапозит: інфологічний – інформаційно-логічний (іноді саме такі терміноодиниці вважають варіантами, мотивуючи, що це різні форми подання того самого терміна).
2. Терміносполука – однослівний термін:
а) словосполука → складний термін (юкстапозит): постачальник онлайнової інформації – контент-провайдер, проміжний сервер – проксі-сервер, сервер-посередник, мікропроцесорна карта – смарт-карта, командний файл – бет-файл (бетч-файл), онлайновий аукціон – інтернетаукціон; дубльована програма – програма-реплікант;
б) словосполука → однослівний термін: мережéвий щоденник – блог, програма для керування периферійними пристроями – драйвер, керівний код – теґ, елемент тексури – тексель, сенсорна панель – трекпед, пульт керування – консол.
3. Терміносполука – терміносполука. Серед цієї групи виокремлюємо синоніми, що відрізняються:
а) першим компонентом (у препозиції): транкінґова система – з’єднувальна система, потокове відео – стримінґове відео, растрове зображення – цифрове зображення, мастеринґ шини – захоплення шини, інтерактивний режим – діалоговий режим.
б) другим компонентом (у постпозиції): плиннокристалічний дисплей – плиннокристалічний індикатор;
в) двома компонентами: частота регенерації – відновлення екрана монітора.
У сучасній комп’ютерній термінології, окрім синонімії, маємо явище варіантності. Щодо вияву варіантів, як уже зазначено раніше, немає єдиної думки. Варіантами в СКТ уважатимемо терміноодиниці, які є формальними модифікаціями того самого терміна без порушень тотожності значення. Отож, у комп’ютерній термінології побутують такі типи варіантів:
Орфоепічно-правописні варіанти. Такі варіанти різняться вимовою або правописом, але мають абсолютно тотожне значення. Основною причиною виникнення й функціювання таких рівнобіжних форм у СКТ є варіантність мовної норми та певна неуніфікованість сучасного українського правопису. Лексикографічні джерела [1, 10, 12], фіксують: аутентифікація / автентифікація, стрімер / стример, воксель / воксел, піксель / піксел, SIM-карта / сім-карта, proxy-сервер / проксі-сервер, принтер / прінтер, різограф / ризограф, трансакція / транзакція (надаємо перевагу використанню терміна трансакція), браузер / бровзер; бет-файл / бетч-файл.
Словотвірними варіантами вважаємо спільнокореневі утворення з тим самим значенням, які належать до однієї частини мови і мають різнозвучні афікси з однаковим словотвірним значенням. На словотвірному рівні виокремлюємо:
· суфіксальні варіанти: застосування / застосунок; растрування / растризація, кодер – кодувальник;
· префіксальні варіанти: бістабільний / двостабільний (запозичений префіксоїд і автохтонний), оглядач / переглядач, відновлювати / поновлювати / оновлювати (мають відтінки значень).
Морфологічними варіантами вважаємо слова, що різняться наявністю різних формотворчих афіксів, парадигмою відмінювання, різних граматичних категорій (клавіш / клавіша). Лексикографічні джерела [1, 10, 12] фіксують незначну кількість таких терміноодиниць.
Синтаксичними варіантами, на нашу думку, можна вважати словосполуки, що виражають те саме поняття, мають тотожні компоненти, які поєднані різними способами синтаксичного зв’язку: завантажувальний модуль / модуль завантаження, скриптова мова / мова скриптів.
Абревіатури активно використовують в СКТ. Це особливий вид рівнозначних назв, який уживають для зручності та економії мовних засобів: ПК – персональний комп’ютер; ПС – поштова скринька; БД – база даних; ВІС – велика інтегральна схема; ГБ(GB) – гігабайт. Ці терміноодиниці є радше варіантами повного терміна, а не синонімами, бо це повний і скорочений варіант тих самих слів. Зазначмо, що існують й інші погляди на таке співвідношення терміноодиниць, наприклад, Н. В. Нікуліна в термінологічній системі автомобілебудування вважає абревіатури підвидом морфолого-синтаксичних синонімів [7, с. 112].
Під час аналізу лексикографічних джерел [1, 10–12], виявлено рівнобіжне вживання 532 синонімних пар від загальної кількості словникових статей 4200; із них – однокомпонентні (219 пар = 41%), терміносполуки (170 пар = 32%), однокомпонентний термін – терміносполука (143 пар = 27%). Щодо варіантних пар, то дослідження засвідчує таку статистику: із 4200 комп’ютерних терміноодиниць 165 увіходить до різноструктурних варіантних пар; орфоепічно-правописні варіанти (правописні 67 пар = 40%, орфоепічні 13 = 8%), словотвірні (40 = 25%), морфологічні (2 = 1,2%), синтаксичні (5 = 2,8) абревіатури (38 = 23%).
Висновок. Під час дослідження СКТ виявлено синонімію на лексичному, морфологічному й синтаксичному рівнях; варіантність на орфоепічно-орфографічному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному, а також на рівні однокомпонентних термінів, словосполук та абревіатур. На сучасному етапі розвитку комп’ютерної термінології явище синонімії та варіантності пов’язане з пошуком оптимальних засобів для найменування комп’ютерних понять. Статистичні дані свідчать, що синонімних пар зафіксовано більше, ніж варіантів, а отже, проблема синонімії та варіантності актуальна, є предметом активного обговорення і вимагає комплексного підходу для її розв’язання.