Українська футбольна лексика, як і сам український футбол, починають свій розвиток в Україні на зламі ХІХ–ХХ сторіч. Поширення інформації про футбольну гру в Україні відбулося завдяки англійським морякам (Одеса), валлійським робітникам (шахти Юзівки) та українцям, які бували у Великій Британії і там ознайомилися з особливостями самої гри та її правилами [7]. На межі ХІХ–ХХ сторіч провідною тенденцією становлення футбольної лексики багатьох націй, й української також, був пошук питомих відповідників до чужомовних термінів футболу, які, як і саму гру, вони запозичили з Англії [6; 11].
Досліджень про історію формування національної футбольної термінолексики впродовж понадсторічної історії розвитку футболу в Україні у вітчизняній лінгвістиці, на жаль, і донині бракує. Принагідно їй присвячено увагу в дисертаціях про спортивну термінологію українських науковців Михайла Паночка [8] й Ігоря Янківа [12]. У розвідках, які побачили світ в останні роки, здебільшого зосереджено увагу на описі сучасного стану футбольної лексики (праці Віталія Максимчука та Юрія Струганця). Актуальність діахронного дослідження футбольної термінології полягає в потребі здійснити ґрунтовний і комплексний аналіз української термінолексики «гри мільйонів».
Мета цієї розвідки – виокремити найважливіші тематичні групи футбольної лексики, яка функціювала наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст., та простежити співвідношення національних та чужомовних складників у терміносистемі футболу початкового періоду її розвитку. Джерельною базою для дослідження слугували спеціальні українські видання, присвячені футболові, зокрема книги: «Копана (AssociationFootball)» (1900) Володимира Лаврівського [5], «Забави і гри рухові. Часть ІІІ. Копаний мяч» (1906) Івана Боберського [1], «Копаний мяч» (1926) О. Верхоли [3], а також статті футбольної тематики в українській спортивній пресі першої половини ХХ ст., насамперед у журналах**: «Спорт» (1925–1926), «Спортові вісти» (1931, 1933), «Готові» (1934–1935), «Спорт» (1936–1937), «Змаг» (1937–1939) та на шпальтах спортивних додатків до універсальних періодичних видань: «Руханково-Спортовий Вісник» (1922–1923) у «Поступі», «Руханка і Спорт» (1926), «Спорт і Руханка» (1928), «Спорт» (1931) у «Новому Часі», «Спорт і молодь» (1931–1934) у «Вогнях», «Фізичне виховання» (1939) у «Шляхові молоді».
Розгляд української футбольної лексики в перелічених вище джерелах дав змогу виокремити такі основні тематичні групи спеціальних номінацій футболу:
- назви футбольної гри: запозичений з англійської термін, який функціював у таких графічно-фонетичних варіантах – фудбаль, футбал, футбаль, футболь (від англ. football (foot – ступня і ball – м’яч) – спортивна командна гра з м’ячем [СІС(П), с. 958]) та українські відповідники – гра в копаний м’яч, гра в м’яч, копаний ногами; копана; копаний; копаний м’яч; копанка; копання; м’яч; м’яч, копаний ногами (гра, від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]; копаний, від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]; м’яч «куля з пружного матеріалу» [ЕСУМ, Т. 3, с. 549]);
- назви футбольних клубів та об’єднань футбольних команд: запозичена номінація клюб (від англ. club, що походить від давньоангл. clubbe – дрюк, палиця; товариство – громадська організація, яка об’єднує людей із певними інтересами, що випливають із їхніх соціальних, професійних, наукових, політичних та інших зацікавлень [СІС(П), 530], команда) й український аналог – дружина (дружина «загін, почет», від друг [ЕСУМ, Т. 2, с. 133–134]); спілка футбольних команд – чужомовні назви ліга (від фр. ligue, що походить від лат. ligare – зв’язувати – спілка, об’єднання окремих осіб, установ або держав [СІС(П), с. 591], об’єднання футбольних команд) або кляса (клас – від лат. classis – розряд, група – систематична категорія, яка об’єднує споріднені групи [СІС(П), с. 526]); представницька команда з гравців різних клубів, які обстоюють честь своєї країни чи свого міста на змаганнях – запозичена лексема репрезентація (від лат. representatio – наочне зображення – представництво [СІС(П), с. 800]), національні терміни-відповідники – збірна, збірна команда (збірний, від збирати, брати [ЕСУМ, Т. 1, с. 247–249]; команда «спортивний колектив на чолі з капітаном» [ЕСУМ, Т. 2, с. 529–530];
- назви гравців, відповідно до їхніх позицій на футбольному полі та функційних обов’язків у грі: для найменування родового поняття – футболіст – українські номінації грач (грач «гра» [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]), копун (від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]), м’ячевик (від м’яч [ЕСУМ, Т. 3, с. 549]), а також запозичена – футбаліст; видові назви – позиції гравців: футболіст, який грає у воротах – питома номінація воротар (воротар «поріг під воротами», від ворота [ЕСУМ, Т. 1, с. 428]), запозичена з польської назва брамкар і гібридний термін сторож брамки (сторож [ЕСУМ, Т. 5, с. 410–411, 428]; від брама «ворота» [ЕСУМ, Т. 1, с. 244] і від боронити «захищати, забороняти» [ЕСУМ, Т. 1, с. 233]); футболіст, який грає в захисті – власне українські номінації захисник (захисник, від захист [ЕСУМ, Т. 2, 244]), оборонець (оборонець, від боронити «захищати, забороняти» [ЕСУМ, Т. 1, с. 233]), позадній (позадній «задній», від зад [ЕСУМ, Т. 2, с. 222]), сторож границі (сторож [ЕСУМ, Т. 5, с. 410–411, 428]; від границя «кордон» [ЕСУМ, Т. 1, с. 584]) і запозиченняз англійської бек (з англ. back – захисник у спортивних іграх з м’ячем [СІС(П), с. 159]); футболіст, який грає в півзахисті – питомі назви заложник (заложник, від залога [ЕСУМ, Т. 2, с. 229] й лежати [ЕСУМ, Т. 3, с. 212–213]), напівзахисник (напів- – складне утворення з прийменника на й основи пів- «половина» [ЕСУМ, Т. 4, с. 38], половина [ЕСУМ, Т. 4, с. 497]; захисник, від захист [ЕСУМ, Т. 2, с. 244]), помічник (від помагати, помогти [ЕСУМ, Т. 4, с. 510]) й чужомовна номінація резервіст (з фр. réserve – який перебуває в резерві [СІС(П), с. 791]); футболіст, який грає в атаці – власне українські назви гарцовник (гарцівник «вершник», від гарцювати «скакати, бігати» [ЕСУМ, Т. 1, с. 478]), лучник (лучник «виготовлювач луків, стрілець з лука», від лук «знаряддя для метання стріл» [ЕСУМ, Т. 3, с. 301–302]), нападач (від напад [ЕСУМ, Т. 4, 37], походить від пасти [ЕСУМ, Т. 4, с. 309–310]), напасник (напасник «нападник, причепа» [ЕСУМ, Т. 4, с. 37–38], походить від пасти [ЕСУМ, Т. 4, с. 309–310]), передовий (від перед «передня частина» [ЕСУМ, Т. 4, с. 340–341]), стрілець (від стріл «постріл», стрілити, стріляти, стрільнути [ЕСУМ, Т. 4, с. 444–445]), черговий (черговий, від черга «ряд пострілів» [ЕСУМ, Т. 6, с. 299–300]), чільник (від чільний [ЕСУМ, Т. 6, с. 330], що походить від чоло [ЕСУМ, Т. 6, с. 338–339]); фланговий гравець – питомі лексеми крайник (крайник «прикордонний мешканець», від край «кінець, зріз» [ЕСУМ, Т. 3, с. 73]), крилевий,криловий (криловий «крайній облавник», від крило «літальний орган» [ЕСУМ, Т. 3, с. 92]); центральний нападник – середний передовий (середній, від середина [ЕСУМ, Т. 5, с. 218] + передовий, від перед «передня частина» [ЕСУМ, Т. 4, 340–341]);
- назви дій футболістів на полі: атакувальні дії – українські терміни – напад (напад [ЕСУМ, Т. 4, с. 37], походить від пасти [ЕСУМ, Т. 4, с. 309–310]), наступ (наступ, від ступати [ЕСУМ, Т. 5, с. 459]) і чужомовні лексеми: акція (з лат. аctio – дія) – дія, спрямована на досягнення якоїсь мети [СІС(П), 50], дія, спрямована на здобуття воріт суперника); атак (атака – з фр. attaque – напад – швидкий і рішучий наступ (у спорті, грі тощо) [СІС(П), с. 128]), інтервенція (від лат. іnterventio – утручання, що походить від intervenio – приходжу, втручаюся [СІС(П), с. 476] – атака на чужі ворота, вдала гра проти суперника), офензива (від фр. offensive – наступальна тактика, напад); захисні дії – запозичена лексема дефензива (від фр. défensive, défendre – захищати, обороняти – оборона, оборонна тактика [СІС(П), с. 348], лінія захисту на футбольному полі) й питомі відповідники: захист (захист [ЕСУМ, Т. 2, с. 244]), оборона (оборона, від боронити «захищати, забороняти» [ЕСУМ, Т. 1, с. 233]), а також гібридний термін – задня формація (задній, від зад [ЕСУМ, Т. 2, с. 222]); інші футбольні дії: обігравання гравця протилежної команди – запозичення дріблінґ (дриблінг – від англ. dribbling – у деяких спортивних іграх – ведення гравцем м’яча [СІС(П), с. 393]), українські відповідники: киванє, кивання (від кивати «похитувати» [ЕСУМ, Т. 2, с. 428]), перепроваджування м’яча вужем (провадити, від вести [ЕСУМ, Т. 1, с. 363–364]; м’яч «куля з пружного матеріалу» [ЕСУМ, Т. 3, с. 549]; вуж [ЕСУМ, Т. 1, с. 437]), дроблення м’яча (дробити, від дріб [ЕСУМ, Т. 1, с. 128–129]); комбінаційні дії – комбінація (від лат. сombinatio – поєднання – поєднання чого-небудь, що зумовлене певним задумом [СІС(П), 538], сукупність дій футболістів на полі, зумовлена певним задумом), українські відповідники заграння, зіграння (від грати [ЕСУМ, Т. 1, 586]); відпасовування м’яча – пас (від англ. pass, букв. – передавати – у спортивних іграх – передача м’яча… партнерові по команді [СІС(П), с. 716], питомі відповідники – копненє (від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]), подаванє, подавання (подавати, від дати [ЕСУМ, Т. 2, с. 13–15]), подання (подання, від дати [ЕСУМ, Т. 2, с. 13–15]); пассінґ (перепасовування м’яча між партнерами) – український аналог – перепроваджування м’яча (провадити, від вести [ЕСУМ, Т. 1, с. 363–364]; м’яч «куля з пружного матеріалу» [ЕСУМ, Т. 3, с. 549]); зупинка м’яча – стоппінґ (від англ. stop – зупиняти [СІС(П), с. 863], зупинка м’яча), українські відповідники – задержуванє, задержання (від держати «тримати» [ЕСУМ, Т. 2, с. 38–39]), зупин (від зупинити, зупиняти та п’ясти «випинати, витріщати» [ЕСУМ, Т. 4, 650–651]); швидкісні ривки футболістів – випад (випад, від випасти і від пасти «упасти, звалитися» [ЕСУМ, Т. 4, с. 309–311]), зрив (зрив, від зірватися, зриватися та від рвати [ЕСУМ, Т. 5, с. 35–36]); штовхання суперника руками – друленє (від друлити «штовхати, кидати» [ЕСУМ, Т. 2, с. 135), друляння (від друляти, друлити «штовхати, кидати» [ЕСУМ, Т. 2, с. 135]); надійна оборона воріт – криття (криття «верхній одяг», від крити [ЕСУМ, Т. 3, с. 95]), мурованє воріт, муровання (від мурувати, мур «кам’яна або цегляна стіна; огорожа» [ЕСУМ, Т. 3, с. 535]); вдалі дії воротаря – робінзонада (від прізвища англійського воротаря, що вміло боронив свої ворота) – добра, надійна гра (сейв – від англ. save – зберігати, рятувати) воротаря, який зберігає свої ворота не здобутими, відбиваючи удари в площину воріт чи ловлячи м’яча руками після ударів по воротах; невдалі дії гравців – кікса» (кікс – від англ. kicks, що походить від kick – удар, поштовх – невдалий удар у грі [в більярд, коли кий лише ковзнув по кулі] [СІС(П), с. 522]; помилка, невдала гра футболіста під час перехоплення м’яча, якого він лише торкається, але не опановує його);
- назви ігрових моментів: укидання м’яча з-за меж поля: чужомовний термін авт, aut (аут – з англ. out – поза, зовні – положення в спортивних іграх, коли м’яч … потрапляє за межі бокових ліній ігрового поля, майданчика [СІС(П), с. 135], укидання м’яча з-за меж поля); національні відповідники викидання м’яча з побочин (викидання, від кидати м’яч «куля з пружного матеріалу» [ЕСУМ, Т. 2, с. 429–430]; м’яч «куля з пружного матеріалу» [ЕСУМ, Т. 3, с. 549]; побочина «бокова стіна», від бік [ЕСУМ, Т. 1, с. 194–195]), вмет м’яча руками з побочин (в + мет «кидок, змах, постріл», від метати «кидати, викидати» [ЕСУМ, Т. 3, с. 448–449], бічняк (від бік [ЕСУМ, Т. 1, с. 194–195]); момент взяття воріт: запозичена номінація гол, голь (мн. голі) (від англ. goal – букв. мета, гол, фініш, старт, ворота, походить від давньоангл. gäl – перешкода[СІС(П), с. 297], забитий у ворота суперника м’яч) та питомі назви – ворота, добуті ворота, добуття воріт (добутий, добуття, від добути [ЕСУМ, Т. 2, с. 98–99]; ворота [ЕСУМ, Т. 1, с. 428]), здобута, здобута брамка (здобути, від добути [ЕСУМ, Т. 2, с. 98–99]; брама «ворота» [ЕСУМ, Т. 1, с. 244]), здобуттє воріт, здобуті ворота (здобутий, здобуття, від здобути та від добути [ЕСУМ, Т. 2, 98–99]; ворота [ЕСУМ, Т. 1, с. 428]), стрілені ворота (від стрілити, стріляти [ЕСУМ, Т. 5, с. 444–445]); положення поза грою – запозичення офзайд, офсід, offside (офсайд – від англ offside, що походить від off – поза і side – край, сторона) – у деяких командних спортивних іграх (футболі…) – положення «поза грою», при якому гравець опиняється у вигідній позиції щодо суперника, але здобуває її з порушенням правил гри [СІС(П), с. 702]) та власне мовні номінації – відсторона, відсторонь (префікс від, що означає рух від чого і до чого [ЕСУМ, Т. 1, с. 390]; відсторонь «осторонь», від сторона [ЕСУМ, Т. 5, с. 428]), поза-грою (поза [ЕСУМ, Т. 4, с. 479]; гра, від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587] ), спалений (від палити [ЕСУМ, Т. 4, с. 264–266]);
- назви ударів по м’ячу: назва родового поняття: удар – вдар (вдар, удар, від ударити «вчинити удар, покарати» [ЕСУМ, Т. 6, с. 18–19]), коп (від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]), стріл (стріл «постріл», стрілити, стріляти, стрільнути [ЕСУМ, Т. 4, с. 444–445]); видові поняття – різновиди ударів:удар головою – головка (головка, від голова [ЕСУМ, Т. 1, с. 550]); удар із льоту – волей (від англ. volley – політ [СІС(П), с. 224] – удар, нанесений із льоту), український аналог удар з лету (удар, від ударити [ЕСУМ, Т. 6, с. 18–19]; лет, від летіти, літати [ЕСУМ, Т. 3, с. 226–227]); удар від воріт – грядяк (від гряда «грядка» [ЕСУМ, Т. 1, 608]); перший удар по м’ячу на початку матчу – закоп (за + від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]), перше копнення (перший [ЕСУМ, Т. 4, с. 358]; від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, 565]); вільний удар – вільний, вільний коп, вільне копненє з місця (вільний, від воля [ЕСУМ, Т. 1, с. 423]; від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]; місце «простір, місцевість» [ЕСУМ, Т. 3, с. 484]); штрафний удар – карний, карний коп, карний стріл (карний, від кара [ЕСУМ, Т. 2, с. 381], корити «картати, дорікати комусь» [ЕСУМ, Т. 3, с. 20–21]; від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]); стріл «постріл», стрілити, стріляти, стрільнути [ЕСУМ, Т. 4, с. 444–445]), копняк (від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]), провинний коп (провинний, від вина [ЕСУМ, Т. 1, с. 376–377]; від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]); штрафний удар з одинадцятиметрової позначки – питомі назви займак (займа [ЕСУМ, Т. 2, с. 225]), одинадцятиметровий (одинайцять [ЕСУМ, Т. 4, с. 159–160]; метр «одиниця довжини метричної системи мір», запозичення з французької мови, походить від грецького «міра» [ЕСУМ, Т. 3, с. 452]) й чужомовне запозичення пенальді, пенальті (від англ. penalty, букв. – покарання – у футболі – одинадцятиметровий штрафний удар по воротах суперника [СІС(П), с. 723]); кутовий штрафний удар – національні номінації коп з рога, ріг, роги, копненя з кута (від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]; ріг [ЕСУМ, Т. 5, с. 87–88]); кут [ЕСУМ, Т. 3, с. 161]), наріжник (наріжник «один із снопів, які вкладають на розі солом’яного даху; кроква фронтону», від наріжний «кутовий, розташований на розі» [ЕСУМ, Т. 5, с. 87–88]), наріжняк (від наріжний «кутовий, розташований на розі» [ЕСУМ, Т. 5, с. 87–88]) і чужомовний термін корнер (від англ. corner – ріг – у футболі – штрафний кутовий удар, який здійснює з кутового сектора футбольного поля один із гравців атакуючої команди [СІС(П), с. 560]);
- назви турніру з футболу, футбольного поєдинку та його частин: футбольна першість – національний термін першенство (першенствувати [першувати] – тримати першість; вести перед [ЕСУМ, Т. 4, с. 358]) і запозичений мистецтво (чемпіонат, турнір); футбольний поєдинок – чужомовний термін із такими варіантами графічно-фонетичного оформлення: матч, меч, match (від англ. match – змагання, суперник – спортивне змагання між двома або кількома спортсменами чи спортивними командами [СІС(П), с. 624]) та питомі відповідники: гра (гра, від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]), змагання, змагання копаного м’яча (змагання, від змагати «брати гору, перемагати» [ЕСУМ, Т. 2, с. 268], що походить від могти [ЕСУМ, Т. 3, с. 494]; копаний, від копати «ударяти, бити, штовхати ногою» [ЕСУМ, Т. 2, с. 565]; м’яч «куля з пружного матеріалу» [ЕСУМ, Т. 3, с. 549]); частина футбольного матчу – чужомовна назва хав-тайм (від англ. half – пів, половина [СІС(П), с. 958] – одна з двох половин футбольного матчу, тайм) й українські аналоги: півгра (пів «половина» [ЕСУМ, Т. 4, с. 383–384]; гра, від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]), половина (половина [ЕСУМ, Т. 4, с. 497]); зупинка між таймами – запозичене слово павза (від лат. pausa, що походить від грец. pausis – припинення) – перерва, зупинка [СІС(П), с. 720]; п’ятнадцятихвилинна перерва між таймами матчу) або питомі назви перерва, перерив (переривати [ЕСУМ, Т. 4, с. 345]);
- назви футбольного поля, його частин і розмітки: футбольне поле – грище, ігрище (грище «забава, гра, місце для гри», ігрище «гра, дитячий майданчик», від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]), зелена мурава, мурава (зелений [ЕСУМ, Т. 2, с. 257–258]; мурава «моріг, молода трава» [ЕСУМ, Т. 3, с. 535]); частини футбольного поля: воротарський майданчик – гряда (від гряда «грядка» [ЕСУМ, Т. 1, с. 608]), приворотє (від при [ЕСУМ, Т. 4, с. 568]); ворота, ворітний, воротній [ЕСУМ, Т. 1, с. 428]); кути футбольного поля – вугли ігрища (від вугол «ріг, кут» [ЕСУМ, Т. 1, 4 с. 36]); штрафний майданчик – карне поле, карний пояс (карний, від кара [ЕСУМ, Т. 2, с. 381], корити «картати, дорікати комусь» [ЕСУМ, Т. 3, с. 20–21]; поле [ЕСУМ, Т. 4, с. 486–487]); пояс [ЕСУМ, Т. 4, с. 549]); фланг –українська назва крило (крило «літальний орган» [ЕСУМ, Т. 3, 92]) і запозичений термін флянк (фланг – від фр. flanc – бік – один із боків поля [СІС(П), с. 941]); площі за межами футбольного поля – «замежі» (від префікса за «по той бік» [ЕСУМ, Т. 2, с. 213]; межа [ЕСУМ, Т. 3, с. 430–431]); запілля (від префікса за «по той бік» [ЕСУМ, Т. 2, с. 213]; поле [ЕСУМ, Т. 4, с. 486–487]); розмітка футбольного поля охоплює лінії та спеціальні позначки, що мали такі назви: лицева лінія – ворітня, ворітня лінія, воротна,воротна лінія, воротова лінія (від ворота, ворітний, воротній [ЕСУМ, Т. 1, с. 428]; лінія «риска, смуга, кордон, безперервний ряд», запозичено з латинської мови, можливо через посередництво польської або німецької [ЕСУМ, Т. 3, с. 263–264]), границя (від границя «кордон» [ЕСУМ, Т. 1, с. 584]); бокова лінія – межа (межа [ЕСУМ, Т. 3, с. 430–431]), межова (межовий, від межа [ЕСУМ, Т. 3, с. 430–431]), побочина (побочина «бокова стіна», від бік [ЕСУМ, Т. 1, с. 194–195]); центральна лінія, що розділяє половини поля суперників – границя неприятелів (від границя «кордон» [ЕСУМ, Т. 1, с. 584]; неприятель «ворог, супротивник» [ЕСУМ, Т. 4, с. 586]); одинадцятиметрова позначка, точка для виконання одинадцятиметрового штрафного удару – займа (займа [ЕСУМ, Т. 2, с. 225], від імати «брати, ловити, хапати» [ЕСУМ, Т. 2, с. 296–297]), карна точка (карний, від кара [ЕСУМ, Т. 2, с. 381], корити «картати, дорікати комусь» [ЕСУМ, Т. 3, с. 20–21]), одинайцятиметрівка (одинайцять [ЕСУМ, Т. 4, с. 159–160]; метр «одиниця довжини метричної системи мір», запозичення з французької мови, походить відгрец. «міра» [ЕСУМ, Т. 3, с. 452]);
- назви футбольного спорядження та спортивного інвентарю:футбольний м’яч – запозичення бальон (від фр. ballon, що походить від італ. ballone (pallone), похідне від palla – куля [СІС(П), с. 148]) і пивка (від пол. рiłka – м’яч [ЕСУМ, Т. 4, с. 369]) й українські аналоги – м’яч (м’яч «куля з пружного матеріалу» [ЕСУМ, Т. 3, с. 549]) й опука (опука заст. «м’яч» [ЕСУМ, Т. 4, 205]); ворота – запозичені з польської лексеми брама та брамка (пол. brama, bramka – «ворота» [ЕСУМ, Т. 1, с. 244], від боронити «захищати, забороняти» [ЕСУМ, Т. 1, с. 233]) й питома назва ворота (ворота [ЕСУМ, Т. 1, с. 428]); елементи воріт: стійка воріт – запозичення з німецької балька, бальок (нім. Balken – конструктивний несучий прямолінійний елемент у вигляді бруса [СІС(П), с. 147], футбольна штанга) й питомі номінації жердка (жердка «деталь воза», від жердь «дишло для повертання вітряка» [ЕСУМ, Т. 2, с. 193]), стовп, стовпок (стовп, стовпок [ЕСУМ, Т. 5, с. 422]); сітка воріт – воротна сіта (ворота, ворітний, воротній [ЕСУМ, Т. 1, с. 428]); сіть, сітка [ЕСУМ, Т. 5, с. 258]); перекладина – поперечина, поперечка (поперечина, поперечка [ЕСУМ, Т. 4, с. 516]); спортивне спорядження: кутовий прапорець – хоруговка (від хоругва, хоругов «прапор, прикріплене до довгого держака полотнище…» [ЕСУМ, Т. 6, с. 204]), прапорець на тичці (прапор, прапорець [ЕСУМ, Т. 4, с. 555]; тичка, від тичяти «стирчати» [ЕСУМ, Т. 5, с. 577], тикати, тичити «утикати тичи, ставити віхи» [ЕСУМ, Т. 5, с. 565–566]); спортивна форма футболістів – виряд (виряд «вирядження», виряджати, від ряд [ЕСУМ, Т. 5, с. 153]), однострій (один [ЕСУМ, Т. 4, с. 159] + стрій «одяг, наряд» [ЕСУМ, Т. 5, с. 444]) та французьке запозичення мундур (фр. monture – збирання, оправа, спорядження – формений одяг [СІС(П), с. 659]);
- назви суддів й інших осіб, причетних до провадження футбольного матчу: назви представників суддівського корпусу: суддя в полі – голова (голова [ЕСУМ, Т. 1, с. 550–551]), роз’ємник, роземник (роздіймати «рознімати», роздійняти «розняти», роздоймити [ЕСУМ, Т. 5, с. 108]); бічний суддя – суддя граничний (суддя, судия, від суд [ЕСУМ, Т. 5, с. 466–467]; граничний, від границя «кордон» [ЕСУМ, Т. 1, с. 584]), суддя межовий (суддя, судия, від суд [ЕСУМ, Т. 5, с. 466–467]; межовий, від межа [ЕСУМ, Т. 3, с. 430–431]), суддя автовий (суддя, судия, від суд [ЕСУМ, Т. 5, с. 466–467]; автовий, від аут – запозичення з англійської мови, від прийменника «поза, зовні» [ЕСУМ, Т. 1, с. 98]), останній із термінів є гібридом; назви представників тренерського штабу та футбольних функціонерів: тренер (від англ. trainer, що походить від train – навчати – викладач фізичної культури; спеціаліст із певного виду спорту, що керує тренуванням спортсменів [СІС(П), с. 905]), функціонар (від фр. fonction-naire – працівник апарату будь-якої… організації [СІС(П), с. 957]);
- назви вболівальників і вболівальницької підтримки: уболівальник – запозичення з польської кібіц (від пол. kibic – уболівальник) й українські назви: сторонник (сторонник «прибічник», від сторона [ЕСУМ, Т. 5, с. 428]), прихильник (прихильник, від хилити [ЕСУМ, Т. 6, с. 173–174]), приклонник (при + клонити, кланятися [ЕСУМ, Т. 2, с. 465]), видець (видець «спостерігач, свідок», від вид [ЕСУМ, Т. 1, с. 369–370]); фанатик (від лат. fanaticus – несамовитий – людина, пристрасно захоплена своєю справою, віддана якимось поглядам, заняттям), уболівальник, який віддано підтримує улюблену команду [СІС(П), с. 924]); уболівання – дампінґ, дупінґ (від англ. doping – те, що стимулює фізичну і психічну діяльність [СІС(П), с. 389], уболівальницька підтримка, уболівання);
- назви підсумкових результатів матчів і здобутих очок: родове поняття – чужомовна лексема результат (від лат. resultatus – відображений – підсумок, показник майстерності (як правило, спортивної) [СІС(П), с. 792]) та питомі назви: вислід (вислід «дослідження, результат дослідження, наслідок», від вислідити, слід [ЕСУМ, Т. 5, с. 302]), відношення (відношення, від нести, носити [ЕСУМ, Т. 4, с. 77]); різновиди результатів футбольних матчів: виграш – українські лексеми: виграна (від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]), побіда (побіда «перемога» [ЕСУМ, Т. 4, с. 466], від біда [ЕСУМ, Т. 1, с. 192]); нічия – питомі лексеми вирівнання (від рівнати «рівняти» та рівний [ЕСУМ, Т. 5, с. 87]), нерішена (від рішити «прийти до висновку, розв’язати» [ЕСУМ, Т. 5, с. 97–98]), нерозіграна (не + розіграш, від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]), так-на-так (так [ЕСУМ, Т. 5, с. 504]) і запозичений термін реміс (ситуація у спортивній грі, якщо жодна зі сторін не перемогла); поразка – програна (про + від грати [ЕСУМ, Т. 1, с. 586–587]); здобуті очки: українська номінація точка («графічний знак, цятка» [ЕСУМ, Т. 5, 6 с. 11]) й запозичені лексеми нота (від лат. nota – знак, зауваження [СІС(П), с. 679]) – очко, оцінка, бал, нараховані за результат у футбольному матчі) і пункт (запозич. через польське чи німецьке посередництво з лат. мови [ЕСУМ, Т. 4, с. 633]);
- назви різновидів футбольного тренувального процесу: родове найменування – запозичена номінація тренінґ (тренування – від англ. training, що походить від train – виховувати, навчати) – спеціальний тренувальний режим [СІС(П), с. 905], український аналог – заправа (заправа «підготування», від правий [ЕСУМ, Т. 4, с. 550–551]); видові назви: чужомовні лексеми шпринт, шпрінт (спринт – від англ. sprint, що походить від скандинавського gesprintan – викидати, вивергати (дим, лаву)) – у бігових видах легкої атлетики, ковзанярському, лижному спорті, плаванні тощо – змагання на короткі дистанції [СІС(П), с. 855], один із видів тренувань у футболі – біг на коротку дистанцію), питомий відповідник – біги короткі (біг, від бігти [ЕСУМ, Т. 1, с. 191–192]; короткий [ЕСУМ, Т. 3, с. 42]).
Отже, у результаті аналізування фактичного матеріалу вдалося виокремити тринадцять тематичних груп української футбольної лексики, що функціювала наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя. Найбільшою наповнюваністю та різноманітністю номінацій вирізняються такі групи назв спеціальних футбольних понять: назви футбольних дій, назви гравців (відповідно до їхньої позиції на полі та функційних обов’язків), назви ударів, назви футбольного поля, його частин і розмітки, назви ігрових моментів, назви футбольного інвентарю. Хоча українська терміносистема футболу в досліджуваний період перебувала на етапі формування, у ній зафіксовано домінування національної термінолексики над чужомовними номінаціями: 75% складають власне мовні футбольні назви, 23% – запозичення з різних мов, насамперед із англійської, та 2% – гібридні найменування. Подекуди зафіксовано розлогі синонімічні ряди спеціальних футбольних назв, що є прикметною ознакою некодифікованості тогочасної терміносистеми футболу. У подальших дослідженнях варто простежити долю футбольної лексики зламу ХІХ–ХХ сторіч упродовж наступних періодів її розвитку й описати динаміку вживання національних найменувань та чужомовних запозичень у ній.
* У цитатах та прикладах із видань кінця ХІХ – початку ХХ ст. збережено тодішній правопис.
** часописах – ред.