Роль Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія) для розвитку української термінології лісівництва

1
Львівський національний університет імені Івана Франка

У статті визначено роль Термінологічної комісії при Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія) для формування української термінології лісівництва в 20-х роках ХХ ст. Заналізовано терміни на позначення понять лісівництва, зафіксованих у «Лісотехничному словнику. Німецько-українському» (1928), здійснено їхнє лексико-семантичне аналізування.

Українська термінологія лісівництва (далі – УТЛ) у 20-х роках ХХ ст. активно розвивається. Цей процес тісно пов’язаний із діяльністю української еміґрації, зокрема Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія).

Потребу досліджувати історію УТЛ зумовив брак спеціальних наукових розвідок, у яких подано опис історії розвитку терміносистеми лісівництва. Окремі аспекти термінології лісівництва досліджували Н. Шило, В. Бондаренко, Л. Миклаш, В. Синьо, М. Мазепа, О. Гриджук, Л. Могильник, А. Бобко, О. Паніна, Н. Хижняк, Н. Библюк, Р. Рожанківський, В. Дерев’янко, В. Ридаш й ін. Науковці здійснили лексико-семантичний і структурно-граматичний аналіз лісівничої та лісотехнічної термінології української мови й термінології лісівництва інших мов (англійської, німецької), виявили особливості лексико-стильових конструкцій української лісівничої термінології, простежили особливості функціювання термінів лісівництва, зактуалізували застосовні проблеми сучасного лісівництва як науки.

Мета статті – визначити роль Термінологічної комісії при Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія) для формування української термінології лісівництва, здійснити аналізування термінів лісівництва, зафіксованих у «Лісотехничному словнику. Німецько-українському» (1929) й виокремити їхні основні лексико-семантичні групи.

Справжнім феноменом для розвитку УТЛ на початку ХХ ст. була діяльність Термінологічної комісії при Українській господарській академії (УГА) в Подєбрадах (Чехія, яка була флаґманом у розробці УТЛ. На думку Г. Величко, яка ґрунтовно дослідила здобутки Української господарської академії та її внесок у розвиток української науки, «питання щодо засад українського термінотворення, подолання варіантності мови та її очищення від чужорідних елементів, які було опрацьовано у словниках УГА, не втратили своєї актуальності і в наш час» [1].

Члени Термінологічної комісії (Є. Чикаленко, М. Левицький та ін.) виступали за подолання варіянтности, унормування й зодна́ковлення української літературної мови, яка внаслідок специфічного історичного розвитку на територіях різних держав зазнала значного засмічення як московізмами, так і полонізмами. Головним завданням було «об’єднання нашої літературної мови й надання їй народнього, національного характеру» [6, с. 26], якого можна досягти, якщо «повикидати оті московські й польські слова, яких нема в наддніпрянській літературній мові, та позамінювати їх своїми; по змозі треба б було позамінювати й міжнародні – коли знайдуться тотожні слова в нашій мові, бо навряд чи є рація витворювати, чи виковувати всі свої, як це зробили Чехи і замість елєктрики писати громовина, а замість ґальошів – мокроступи і т. д.» [6, с. 26].

Професор Борис Іваницький, перший ректор УГА, як автор першого українськомовного підручника з лісівництва в передмові формулює термінологічну проблему так: «Не малим утрудненням у праці по складанню курсу були: з одного боку, відсутність належних літературних матеріалів щодо умов лісового господарства на Україні, а з другого – невиробленість української лісотехнічної термінології. Неудосконаленість і невдатність деяких термінів автор цього курсу дуже добре розумів і розуміє сам і деякі терміни примушений заміняти на инші в процесі самої праці по викладу курсу» [3, с. 2].

Для розв’язування завдань, пов’язаних із написанням підручників, створенням словників за умови браку усталених спеціальних термінів, улітку 1922 року на кожному факультеті УГА було створено спеціальні термінологічні комісії, які виявляли труднощі в термінології, добирали оптимальний переклад іншомовних термінів українською мовою, унормовували фахову лексику.

УГА співпрацювала з Інститутом української наукової мови (далі – ІУНМ) в Києві. 1926 року до Української Політехніки в Подєбрадах звернувся ІУНМ із проханням долучитися роботою та «матеріалами в працях Академії Наук по виробленню сільськогосподарської термінології та термінології по лісівництву» [5, с. 87]. Від 1925 року роботу факультетських термінологічних комісій УГА координувала Головна термінологічна комісія (далі – ГТК). Вона, безперечно, відгукнулася на прохання ІУНМ. До складу ГТК входили представники кожного факультету та знавці української мови, які працювали в академії (В. О’Коннор-Вілінська, О. Вілінський, В. Королів-Старий, М. Левицький, Б. Лисянський, К. Безкровний, С. Русова, В. Біднов). Головою Головної термінологічної комісії обрали Євгена Чикаленка, а її секретарем – асистента Михайла Єреміїва.

Члени ГТК при УГА чимало зусиль докладали для створення термінологічних словників. Наслідок їхньої плідної праці – «Лісотехничний словник. Німецько-український» (Подєбради, 1928), який було передано на розгляд ІУНМ, а його матеріали використано для укладання термінологічних тлумачних словників української мови [2, с. 14]. Проєкт словника склав Є. Чикаленко, доповнила і зредагувала Лісова Термінологічна комісія при Агрономічно-Лісовім факультеті Української Господарської Академії в Подєбрадах, до складу якої входили Є. Чикаленко та лісові інженери Б. Іваницький, М. Косюра, С. Матвієнко, І. Островершенко, В. Прохода, К. Подоляк і М. Саєвич.

Як джерело фактичного матеріялу автори використали чеські, французькі, російські, українські та німецькі словники. Більшість українських словників була загальномовною, а саме: Б. Грінченко «Словарь української мови» (К., 1909), М. Уманець і Спілка (Комарь) «Словарь російсько-український» (Л., 1893), Російсько-український словник (т. І, А–Ж, К., 1924). Серед українських спеціальних словників укладачі скористалися працею М. Мельника «Українська номенклатура висших ростин» (Л., 1922) та Словником української ентомологічної номенклятури (К., 1919–1920).

«Лісотехничний словник. Німецько-український» – це серйозна лексикографічна праця, яка подає український переклад німецьких лісотехнічних термінів. Вона містить майже 4 тисячі термінів і номенів, пов’язаних з лісівництвом і лісознавством, а також лісовим господарством, лісозахистом, обробкою деревини.

Термінологічний арсенал у словнику осягає всі лексико-семантичні групи загальних й основних термінів і понять лісівництва. Для позначання загальних понять лісівництва вжито терміни: ліс, лісівництво; лісознавство, наука про лісівництво; лісова академія; лісовий уряд; лісовий устав, статут; лісовлаштувальний звіт; лісосіка; зруб; деревостан; облік дерев в деревостані; плекання, догляд, викохування деревостану; догляд за культурами на зрубі; недоруб, рубанка, рубання; рід деревостану; бонітет; лісокористування; попереднє, передрубне, проміжне користування [4, с.  24, 25, 30, 44, 45, 55, 59, 74, 77, 101, 102, 119, 122, 131] й ін.

Серед термінів, які позначають основні поняття лісівництва, можна виокремити такі лексико-семантичні групи:

а)  назви видів деревостану, наприклад: старий поріст, -деревостан, -ліс; повний, густий поріст, -деревостан; злучений, суцільний поріст, -деревостан; головний, основний поріст, -деревостан; достиглий деревостан; головний, горішній поріст, -деревостан (пануючі дерева у деревостані); різнолітніх деревостанах Шпесарта; галявинуватий поріст, -деревостан, -ліс; мішаний поріст, -деревостан, -ліс; матерній поріст, -деревостан; другорядний, підлеглий поріст, -деревостан; пануючий (горішній) деревостан, -поріст; ялицевий деревостан, -поріст; повний, злучений деревостан, -поріст; попередній деревостан, -поріст (на цій же площі); охоронний деревостан, -поріст (на цій же площі); деревостан вказовий,показальний; підлеглий, проміжний деревостан; розведення деревостану, -поросту (лісу); повнота, гущина деревостану (лісу); участок деревостану; висота деревостану (пересічна висота деревостану); сумішка, мішанина пород в деревостані; прочистка деревостану; степень гущини деревостану; приділення деревостанів по періодах; рідколісся [4, с. 11, 24, 25, 36, 50, 51, 54, 66, 72, 77, 78, 80–82, 113, 122, 127, 137].

б)  назви типів, складників і характеристик лісу, наприклад: ліс; захистна лісова порода; головна деревина (порода); підмішана деревна порода, -деревина; мнягкодеревна порода; ґрунтозахистна деревина, -лісова порода; світляна деревина, -лісова порода, -світлолюбна порода; штучний (ґрунтозахисний) підлісок; підріст; підлісок; самосів, природний за(об)сів; штучний за(об)сів; злученність деревостану (лісу) [4, с. 13, 24, 25, 28, 33, 54, 72, 77, 118, 127]. Словник містить значну кількість термінів на позначання лісу залежно від: 1) природних чинників, наприклад: високостовбурний ліс, високий (насіньовий) ліс; старий ліс; зрубаний ліс; ліс рубального віку; парост(к)овий ліс; дрібний ліс; загосподарений ліс, ліс, в якому ведеться правильне господарство; високий, високостовбурний ліс, високостовбурник; молодник, молодий ліс; сосновий ліс, сосник, бір; листовний ліс, -листястий; дубильне низьколісся; мішаний поріст, -деревостан, -ліс; середній ліс; низколісся, низькостовбурний ліс, низькостовбурник, низький ліс; нормальний ліс; високолісне (на ліс насінньового походження) господарство; ліс високостовбурний (насіньового походження), високостовбурник; низькостовбурний ліс, -паростковий; паростковий ліс, молодник; паростковий ліс; сушник, сухоліс, сухостій; ліс двохповерховий [4, с. 11, 13, 14, 16, 17, 25, 44, 56, 60, 63, 71, 74, 77, 81, 96, 97, 102, 105, 111, 116, 118]; 2) антропогенних впливів, наприклад: заказний, заборонений ліс, заказник, (що має захисне значіння); будівельний ліс; громадський ліс; кооперативний, товариський ліс; лісохлібнозагосподарений ліс; заказний заборонний ліс; ліс призначений на пастовень, випас; товариський ліс; удільні (коронні) ліси; учебний (шкільний) ліс; ліс спільний, -гуртовий, -громадський, місцевий ліс; вибірний ліс; приватний ліс; резервний ліс (на забезпечення сталого головного користування); коровий ліс, ліс на корування; корабельний ліс; пиляний ліс, -матеріял; ліс охоронний, -захистний, -заказ(а)ний; державний ліс; обіг гсподарства (в вибірнім лісі); загосподарений ліс (протилежність пралісові, паркові і т. и.) [4, с. 19, 20, 49, 54, 55, 59, 67, 68, 72, 76, 83, 86, 87, 92, 99, 100, 105, 108, 117, 131];

в)  назви процесів спеціального використання деревини, наприклад: суцільна рубанка, -зруб, -лісосіка; вибірна узлісна рубанка, вибірна окрайна зрубова рубанка (Вагнера); узлісно-вибірна рубанка; узлісно-вибірний спосіб рубанки; поступов(н)а рубанка, заслонна велико-площинна рубанка; послідовність, чергування з(ви)рубів, лісосік; напрям рубанки, порядок зрубів, -вирубів, лісосік; спосіб господарства [4, с. 22, 60, 86, 98, 101, 102];

г)  назви процесів вирощування, формування та поновлення лісу, наприклад: облік дерев в деревостані; розведення деревостану, -поросту (лісу); продукційність лісу, продукційна сила лісу; попереднє розведення (лісу); плекання лісу, догляд за лісом; вирубка, використовування, експлуатація (лісу); натуральне відновлення лісу (підросту, деревостану), послідовно веденими зрубами, вирубами, лісосіками; лісокористування, експлуатація лісу; культура, розведення лісу, заліснення; відновлення лісу суцільними зрубами; попереднє розведення (лісу); наступне (після рубанки) відновлення; штучне відновлення 79; природне відновлення; рубанка відновлення [4, с. 5, 6, 24, 45, 57, 61, 79, 80, 87, 120, 122, 123];

д)  назви процесів рубання лісу, пов’язаного з веденням лісового господарства, наприклад: остаточна рубанка, суспіль вся, рубанка в пень, очистна рубанка; рубанка суцільна, -в пень, ‑суспіль вся; суцільна, остаточна рубанка; обсівна рубанка; гніздова рубанка; консерваційна рубанка (з залишенням частини запасу для майбутніх рубанок); кулісова, черезсмугова рубанка; остаточна, очистна рубанка; світлова, ясна рубанка; проосвітлююча рубанка; рубанка простору; гніздова, круглякова рубанка; рубанка (с)пробної площі, (с)пробна рубанка; окрайова рубанка; рубанка остаточна, -очистна; рубанка в період руху соків (вегетаційний період); рубанка обсівна, ‑темна; рубанка смугова, -скрайова, -узлісна; рубанка смугова, -скрайова, -узлісна; шахова рубанка; рубанка в шаховому порядку; поступов(н)а рубанка, заслонна велико-площинна рубанка; заслонно-клинувата рубанка (Ебергардова); заслонно-узлісна (окрайова) рубанка; заслонно-смугова рубанка; літня рубанка; рубанка черезсмугова, кулісна; обвідна рубанка, круговий обруб; рубанка відновлення; підготовча рубанка; переруб; рубанка черезсмугова, -кулісна; зімова рубанка [4, с. 5, 9, 24, 62, 66, 69, 72, 73, 77, 89, 91, 96–98, 101, 107, 108, 117, 120, 122, 126, 130].

Окремі терміни лісівництва в аналізованому словнику мають синоніми. Найчастіше синонімічний ряд утворюють запозичений термін і його український відповідник, наприклад: сервитут – право на будівельний ліс; деревоміряння – дендрометрія – наука таксації (міряння) окремих дерев; урочище – дістрікт (частина лісу певного топографічного характеру); деревна речовина – древина – деревно – ліґнін; бічний – додатковий корінь – адвентивний; брость спочинкова – превентивна; приріст кількісний – масовий – квантитативний; стратифікувати – шарувати (складати шар насіння, -шар піску); поторжка – ліпітація; фактор – коефіцієнт повнодеревности [4, с. 20, 21, 34, 58, 81, 87, 88, 100, 121, 122].

Виявлено різні типи синонімів, а саме: 1) словотвірні, наприклад: рубанка – рубання, гілка – гилька – гиляка; деревуватий – деревистий [4, с. 14, 20, 101]; 2) лексичні, наприклад: відпадки – паданина – збіранина – рештки – гамуз, хамло – хмиз; обезгилити – постинати – пообрубувати (гилля); плекання (дерева) – викохування (дерева) – деревництво; пелюска – квітолистик; гудз – ґуля – наплинок на дереві; стиглий – доспілий до рубанки – рубний; кущі – корчі – чагарник – чагарі; розколина – шпара від всихання деревна, деревини [4, с. 9, 10, 22, 28, 65, 89, 102, 116]; 3) синтаксичні, наприклад: коркова тканина в корі – коркова тканина кори [4, с. 67].

Автори словника розрізняють лексичне значення словотвірних термінів-синонімів рубанка й рубання [4, с. 101]. Переважає вживання терміна рубанка, що фіґурує в термінологічних словосполуках, наприклад: кулісова, черезсмугова рубанка; остаточна, очистна рубанка; світлова, ясна рубанка; проосвітлююча рубанка; рубанка простору; гніздова, круглякова рубанка [4, с. 69, 72, 73], а термін рубання номінує процес, наприклад: доспілість, достиглість (до рубання); рубання, валяння лісу; рубання модельних дерев [4, с. 54, 58, 87].

Для подання словотвірних термінів-варіантів укладачі словника використовують дужки, наприклад: вибросту(щу)вання листу; хвороба д(е)ревини (древна) від грибка; дерн(ина); рубанка (с)пробної площі, (с)пробна рубанка; (під)лісся, під(за)лісок; (вітро)лом [4, с. 71, 78, 86, 87, 89].

До деяких термінів лісівництва у словнику зафіксовано антоніми, наприклад: простостовбурний (одностовбурний, гінкий) – подільно-стовбурний [4, с. 130].

Автори словника послідовно використовують літеру ґ, наприклад: деґенеруватись; ґудз; абсолютний лісовий ґрунт; ґрунтове вкриття з гілок шпилькового дерева; ґуля; ґрунтозахистна деревина; ґрати на воді для переймання сплавного дерева; ґатунок; ліґнін; ляґер; деґенерат; ґрунтознавство; ґонтове дерево, деревно, ґонтярка; підґрунт; веґетаційна верхівка [4, с. 2, 7, 14, 18, 28, 39, 48, 58, 70, 77, 84, 101, 118, 119].

До термінів, які не мають українських відповідників, укладачі словника подають описову конструкцію, наприклад: Abklastern – міряти дерево на сажні; Bodenhold – рослина, що любить певний ґрунт; B. – atat – (рослина), що характеризує ґрунт [4, с. 4, 28, 29].

Позитивним є розкриття значення терміна у словнику, оскільки це сприяє систематизації понять лісівництва, наприклад: лисина (порожнє місце від загиблого сажанця); сапіна (гак на держаку до перекочування та тягання колод); літнє-зелений (дерево з листям, що опадає з осени); усмол (вершина сосни попсована); молодник, що росте під старим лісом: з тої самої породи – підріст, з иншої – підлісок [4, с. 13, 40, 68, 107, 122].

Лексикографічна праця «Лісотехничний словник. Німецько-український» містить чималу кількість номенклатурних назв лісової галузі. До кожного номена автори подають латинські відповідники, наприклад: Augustnuss / CorylusAvellanaL. / – ліщина, ліска, орішина, орішник; Busсhаnеmоnе, f.- / Anemonenemorosa L. / – проліска біла [4, с. 15, 31].

Більшість зафіксованих у словнику термінів лісівництва лягли в основу сучасної української термінології лісівництва, наприклад: бонітет, високостовбурний ліс, ґрунтознавство, деревна порода, деревостан, заліснення, зруб, лісознавство, лісокористування, наука таксації, недоруб, підлісок, рідколісся тощо. Деякі з них зазнали фонетичної чи граматичної зміни, наприклад: степень гущини деревостану – ступінь густоти деревостану, рубанка – рубання, валяння дерева з коріннєм – валяння дерева з корінням.

Таким чином, діяльність Термінологічної комісії при Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія) сприяла формуванню в 20-ті роки ХХ ст. корпусу основних термінів і понять лісівництва, систематизації української термінології лісівництва, вдало доповнюючи її новими термінами. Політичні умови, які склалися в Україні на той час, активна термінологічна праця ІУНМ, високий науковий рівень теоретичних досліджень у галузі лісівництва й розвиток практичного лісівництва позитивно впливали на співпрацю з ГТК і спрямовували процеси уніфікування та стандартування в межах терміносистеми лісівництва в національне русло.

1. Величко Г. Діяльність української еміграції в Подєбрадах (перша половина XX ст.) : дипломна робота [Електронний ресурс]. – Прага, 2015. – Режим доступу : https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=r...‑zITKAhXE_3IKHfc3Aq8QFggaMAA&url=https 2. Іванис В. Національно-політичне значення Української Господарської Академії // Українська господарська академія в Ч.С.Р., Подєбради, 1922–1935, і Український технічно-господарський інститут, Подєбради – Реґенсбурґ – Мюнхен, 1932–1972 : в 50-ліття заснування УГА і 40-ліття УТГІ / голов. ред. О. Козловський. Т. 3. – Нью Йорк: Видання абсольвентів Української господарської академії і Українського технічно-господарського інституту, 1972. – 278 с. 3. Іваницький Б. Курс лісівництва. ІІІ. Лісовирощення / Б. Іваницький. – Подєбради : Видавниче Товариство при УГА в Ч.С.Р., 1923. 4. Лісотехнічний словник. Німецько-український / Лісова термінологічна комісія при Агрономічно-лісовому факультеті УГА в ЧСР та Спілки техніків с. г. в ЧСР ; уклад. Є. Чикаленко [та ін.]. – Подєбради, 1928. – 137 с. 5. Наша громада – Подєбради, 1926 – травень–червень. 6. Чикаленко Є. Про українську літературну мову // Українська літературна мова й правопис. – Берлін, 1922. – 150 с.

Бурковська О. Роль Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія) для розвитку української термінології лісівництва / Олена Бурковська // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2016. – № 842. – С. 40–44.