РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ Е-НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ

Проаналізовано світовий досвід та розглянуто еволюцію системи електронного навчання у світі, яка пройшла три етапи: біхевіористський, конструктивістський, конективістський. Показано, що на першому етапі дистанційні курси виконували роль доставки навчальних матеріалів студенту. З'ясовано, що розвиток технологій web 2.0 та LMS змінили підходи до навчання. Педагогічні теорії та використання таксономії Блума дали змогу організувати співпрацю студентів та активну комунікацію. Дистанційний навчальний курс стає орієнтованим на досягнення та вимірювання результатів навчання. На третьому етапі присутні всі складові світової системи електронного навчання: методична, інформаційна, технологічна, програмно-технічна, кадрова, нормативна, планування та розвиту, моніторингу та контролю. Складові підсистем носять змінний характер. Така система є базою для стратегії та тактики розвитку системи електронного навчання в навчальній організації та її структурних підрозділів. Встановлено, що найважливішою є підсистема планування та розвитку, яка визначає шляхи розвитку навчальної організації, стратегію та тактику розвитку системи електронного навчання університету, необхідний кадровий потенціал та систему підвищення кваліфікації викладачів. Для її ефективної роботи необхідно мати підготовлених кураторів змісту, які стежать за найбільш впливовими кураторами змісту світу. Члени цієї команди забезпечують сертифікацію дистанційних навчальних курсів відповідно до стандарту організації. НТУ "ХПІ" веде планомірну роботу цьому напрямі, проводить відкриті дистанційні курси для розробників, тьюторів, кураторів змісту та експертів для викладачів навчальних закладів України. Розроблені дистанційні курси, що вимірюють компетентності підготовлених фахівців забезпечують високу ефективність дуального навчання.