ПРОБЛЕМАТИКА ПРОЕКТУВАННЯ НЕФОРМАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ В УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ КУЛЬТУРНИХ ЦЕНТРАХ

Автори:
1
Department of architectural environment design Lviv Polytechnic National University, Lviv

З часів Середньовіччя складовою ідеї університету було активне суспільне життя студентів. Однак багато сучасних кампусів позбавлені загальнодоступних  громадських культурних просторів.  Студенти проводять більшу частину свого часу за межами лекційної зали чи навчальної аудиторії (групи приміщень, які ми можемо віднести до офіційного або формального простору для навчання). В цей час вони спілкуються, самостійно навчаються, відпочивають. А відбувається це, нажаль, за межами університету. Причиною цього є відсутність у більшості студмістечок так званого неформального простору. Це простір, який провокує соціальну взаємодію: несподівані зустрічі, імпровізовані розмови. Він сприяє особистісному і професійному зростанню. Заклади харчування, коридори, холи, площі, двори, гуртожитки стають важливими елементами для формування неофіційних зон для самостійного і групового навчання. Проте, характер перерахованих існуючих груп приміщень здебільшого є хаотичним та непристосованим, або просто не передбаченим для такої функції. Тому інтеграція неофіційних навчальних просторів у склад функціонального наповнення університетського чи міжвузівського центру культури значно покращить відвідуваність таких закладів і заповнить прогалини в організації навчального процесу на території університету.

У статті представлено огляд та аналіз стану досліджень у галузі проектування та експлуатації сучасних освітніх просторів в університетах світу, а саме просторів з гнучким плануванням, які називаються неформальним навчальним простором. Внаслідок проведених досліджень була розроблена загальна характеристика, класифікація, розкрито основні принципи проектування цього простору. Зокрема, визначено низку проблем, що виникають під час його експлуатації, які слід враховувати при проектуванні. Висвітлено досвід навчального проектування міжвузівських культурних центрів із застосуванням розроблених теоретичних основ проектування неформального освітнього простору.

Coulson, J., Roberts, P., Taylor, I. 2014. University Trends: Contemporary Campus Design, Routledge, p. 208.
https://doi.org/10.4324/9781315757209
Brown, M., Long, P. 2006. Trends in Learning Space Design, Learning Spaces. Available at: <www.educause.edu/learningspaces> [Date of reference 11.10.2020].
Dober, R.1992. Campus Planning, New York, N.Y. : J. Wiley, 289 p.
Dugdule, S. 2009. Space Strategies for the New Learning Landscape, Educause, p. 51-63, Available from <https://er.educause.edu/articles/2009/3/space-strategies-for-the-new-lea... [Date of reference 11.10.2020].
Yee, R.2005. Educational Environment, ed. No2, Visual Reference Pubcations Inc., New York, p. 220
Knight, S. 2006. Space for Effective Learning. A guide to 21st century learning space design. Available from <www.jisc.ac.uk/elearning_innovation.html> [Date of reference 11.10.2020].
Kramer, S. 2010. Colleges & Universities- Educational Spaces, 1 edition, Braun Publish, Csi.
Obligner, D. 2006. Learning Space. Available from <www.educause.edu/learningspaces> [Date of reference 11.10.2020].