міжнародна безпека

У статті розглянуто деякі аспекти проблем реформування Організації Об’єднаних Націй, яка є найбільшою міжнародною організацією у світі, створеною після завершення Другої світової війни з метою підтримки миру, розвитку дружніх відносин та міжурядової співпраці держав-учасниць. Дослідження присвячене діяльності Ради Безпеки ООН, яка є одним із ключових органів міжнародної організації, оскільки виконує основну функцію ООН – забезпечення міжнародної безпеки.

       У статті авторка аналізує, як наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. разом зі зміною міжнародної системи відносин  змінюється розуміння концепції нейтралітету європейських держав та її реалізація у зовнішньополітичних стратегіях. Наголошено, що цікавим випадком дійсно нейтральної країни є Швейцарія, зовнішньополітична поведінка якої є викликом негативним очікуванням спостерігачів щодо песимістичних перспектив нейтралітету як варіанту реалізації курсу зовнішньої політики.

Проаналізовано показники окремих складових геополітичного та соціо-економічного вимірів безпекового потенціалу ЄС у порівнянні з аналогічними показниками потенціалів інших впливових акторів. Враховано як істотні переваги ЄС, так й показники слабкості, що дало змогу визначити місце та силу цього інтеграційного об’єднання як у регіональному вимірі, так і у глобальній системі. Вказано, що нові держави-члени ЄС надають суттєвих переваг об’єднанню на міжнародній арені, незважаючи на свій відносно нижчий соціально-економічний рівень.