Тектонічний феномен Хаілінського землетрусу 8 березня 1991 р. на південному заході Корякського нагір’я
Хаілінський землетрус 1991 р. та наступний Олюторський землетрус 2006 р. пов’язані з глибово-клавішною структурою земної кори Корякського нагір’я – ділянки Камчатсько-Чукотського сегмента активних мезо-кайнозойських континентальних окраїн Тихоокеанського мобільного поясу. Їх вогнища приурочені до замка максимального прогинання шарів і фундаменту кори, який утворюється в тектонічно опущеній глибі-клавіші ділянок – ланок регіональних поздовжніх структур.