Найновіша редакція українського правопису

2000;
: сс. 22–23
Автори: 
Лев Полюга

Інститут українознавства НАН України, Львів

Як відомо, 15 червня 1994 р. Кабінет Міністрів України видав Постанову “Про підготовку і видання “Українського правопису” у новій редакції” і затвердив склад Національної правописної комісії. Комісія узгіднила багато проблем, але через низку перипетій до остаточної згоди не дійшла. При тому в пресі, в залах різних засідань і поза ними точилося немало розмов, часто доброзичливих, а не раз і не зовсім вдалих. Тому, на мою думку, треба вітати ініціативу групи київських науковців мовознавчого профілю на чолі з директором Інституту української мови професором В.Німчуком, яка скрупульозно вивчила всі дискусійні матеріали засідань Національної правописної комісії і створила проект найновішої редакції “Українського правопису” [1]. Про основні принципи нової редакції цього правопису інформував учасників з’їзду МАУ влітку минулого року в Одесі професор В. Німчук. Обговорення принципів триває.

Видається зовсім слушною думка В. Німчука: “виходячи з нинішнього стану лінгвосистеми (української - Л.П.), беручи до уваги шляхи її формування, враховуючи сучасні тенденції в розвитку та змагання в правописі, фахівці мають право не тільки спрощувати й уточнювати правила орфографії, а й надавати повнокровне життя тим елементам української мови, які в часи тоталітаризму з політичних міркувань було несправедливо й примусово відтиснено на другий план чи на периферію спілкування або й зовсім заборонено. І це не є війною з мовою, а плеканням її неповторності й багатства” (Проект, с.332).

Правопис видано для обговорення обмеженим тиражем. У ньому дещо змінено в порівнянні з правописом 1993 р., особливо що стосується запозичених слів: 1) рекомендовано писати букву я після і замість колишнього аматеріял, геніяльний; 2) іншомовний дифтонг au пропоновано писати як ав:авдиторія; 3) уникати зайвого дублювання звука й у словах Гавайї, фойє, а вирішено писати Гаваї, фоє; 4) щоб спростити написання літери и у запозичених власних особових іменуваннях і географічних назвах, “правило дев’ятки” поширено з загальних назв на власні: Дизель, дизель, Диксиленд (розмовна назва півдня США); 5) зменшено кількість винятків у словах з подвоєними приголосними; треба буде писати: анали, бруто, нето, тона, мадона (у власних назвах подвоєння буде зберігатися для індентифікації назв); 6) збільшено кількість слів з написанням ґ; 7) правила вживання апострофа у словах власне-українських перенесено і на запозичені: коп’юра, г’яур, Г’юго, б’юро. Деякі зміни запропоновано і в написанні українських слів (написання числівника пів зі словами окремо та ін).

І хоч нібито ніхто не заперечує, що українська орфографія повинна базуватися на національних підвалинах, що удосконалення її правил зберігає неповторність звучання рідної мови, а проект все ще не затверджено, все ж і він викликав спротив серед інших науковців. Створена нова правописна комісія Президією НАН України. Чи не дивно? Але чи не забагато тої дивини в суверенній державі?

 

1. Український правопис (проєкт найновішої редакції). – К.,1999.

 

Полюга Л. Найновіша редакція українського правопису / Лев Полюга // Вісник Держ. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології»: матер. 6-ї Міжн. наук. конф. СловоСвіт 2000. – 2000. – № 402. – С. 22–23.