Моделювання дієслів і віддієслівних іменників від абстрактних іменників іншомовного походження на –ці(я)

2006;
: cc. 14 - 18
1
НДПІАСУтрансгаз, м. Харків

У статті розглянуто групу іменників іншомовного походження на -ці(я), їх морфологічне й семантичне адаптування в українській мові, утворювання від них  засобами української мови лексем на позначення процесових понять у термінології, а також застосування морфологічних методів і засобів для моделювання словоформ з використанням новітніх комп’ютерних технологій.

In the article some group of nouns of foreign origin on -ці(я) is considered. It is given here their morphological and semantic adaptation in the Ukrainian language, formation from the nouns of lexemes for designation of process concepts in terminology by means of the Ukrainian language, and also use of morphological methods and means for modeling of grammar-forms with use of modern computer technologies.

У науково-технічній лексиці певне місце посідають іменники іншомовного походження на ‑ці(я). Аналіз текстів технічної документації, нормативних документів, наукових звітів, наукових статей тощо показав, що ці іменники вживають аж надто широко, позначаючи ними царини науки й конкретні дії, явища й виробничі процеси. Це хибна тенденція, яка призводить до знівелювання висловів, до спотворення змісту. Науково-технічний стиль потребує чітких формулювань, позначення певних понять відповідними лексичними формами, закріплення за конкретним класом понять певної морфологічної моделі.

«Для встановлення національної словотвірної ідентичності в термінології останнім часом під час творення ВДІ [віддієслівних іменників] вимагають використовувати суфікс -нн- замість формантів іншомовного походження –аціj-, -і(и)заціj» [1, с. 36]. Це не означає, що треба просто замінити одну словоформу іншою. Кожна з них посідає своє місце в термінології, означаючи певний клас понять. Спробуємо окреслити сферу вживання іменників на -ці(я), а відтак показати, які словоформи слід вживати на позначення тих понять, які хибно позначають цими іменниками. Для цього ми пропонуємо за кожним класом понять закріпити певну морфологічну модель: 1) родове поняття – іменник на -ці(я); 2) дія, що триває – дієслово недоконаного виду; 2) назва незавершеного процесу – іменник, утворений від дієслова недоконаного виду; 3) завершена дія – дієслово доконаного виду; 4) назва завершеного процесу – іменник, утворений від дієслова доконаного виду.

Перш за все слід пам’ятати, що іменники на -ці(я) – це абстрактні іменники. Вони прийшли в українську та в інші європейські мови з латини: absorption, abstractio,  accumulation, ставши міжнародними термінами. Зауважимо, що запозичуючи з латини, грецької та з інших мов слова, що в мові-оригіналі не мали -tio, в українській мові для позначення узагальнювального поняття оформлювалися на той самий зразок, із -ці(я). Від лат. absolutus  з’явилося укр. абсолютизація, від грец. autonomus – укр. автономізація, від нім. Graphit – укр. графітизація, від англ. dispatch – укр. диспетчеризація. Оформлення слів, що означають загальні поняття, на зразок латинських на -tio властиве не тільки українській мові. Франц. aeration утворено від грец. aer, англ. registration – від лат. registrum, нім. Klassifikation від лат. classis. В українській мові триває процес утворення абстрактних іменників на -ці(я). Порівняно недавно від конкретного іменника алгоритм утворено абстрактний іменник алгоритмізація.

Більшість іменників на -ці(я) мають тільки форму однини. А «Неможливість утворення форм множини в абстрактних іменниках нерідко вказує на вищий ступінь їхнього абстрагування»  [2, с. 51]. Неповна парадигма числа є диференційною граматичною ознакою абстрактних іменників. «Вказуючи на нераховані, непредметні й нематеріальні за своєю природою явища, позбавлені кількісних протиставлень, ці іменники вживаються тільки або переважно у формах однини ...» [2, с. 51].

Таким чином ми з’ясували, що іменники на -ці(я) із самого початку увійшли в українську мову як узагальнювальні назви. Проаналізувавши 200 подібних іменників, вибраних з інтегрованої лексикографічної системи Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України [3], ми можемо конкретно окреслити коло їх значень:  я в и щ а,  с п о с о б и  д і ї,  с у к у п н і с т ь  з а х о д і в  і  з а с о б і в  для виконання певної д і ї. Наприклад:

аерація (від франц. aeration) [4, с. 33] – я в и щ е надходження повітря в будь-яке середовище;

амальгамація (від франц. amalgame) [4, с. 63] – с п о с і б позолочування; спосіб добування благородних металів з подрібненої руди;

сигналізація (від нім. Signal) [4, с. 832] – с у к у п н і с т ь пристроїв, що передають сигнали.

Розглядаючи іменники на -ці(я), слід пам’ятати, що ми маємо справу з певним шаром лексики – з науково-технічними та суспільно-науковими термінами. Вживають цю лексику в текстах, стиль яких потребує максимальної контекстної точності. Цього можна досягти, використовуючи морфологічні властивості та морфологічну структуру частин мови, засоби українського словотворення й формотворення.

Позначаючи узагальнювальні поняття, пов’язані із природними й технічними процесами, іменники на -ці(я) є базовими термінами різних галузей науки і техніки. Кожне з цих родових понять потребує певної конкретики щодо характерної дії та пов’язаних з нею поточними та завершеними процесами, а відтак і відповідного лексичного втілення. Для цього від абстрактних іменників на -ці(я) утворювалися дієслова: від сепарація (лат. separatio) [4, с. 829] – сепарувати [5, с. 632], від сатурація (лат. saturatio) [4, с. 820] – сатурувати [5, с. 626], від абсорбція (лат. absorptio) [4, с. 12] – абсорбувати [6, с. 2]. Бо саме дієслова в українській мові є «... центральним класом ознакових слів, що позначають дії, процеси та стани, виступають організаційним ядром елементарного простого речення, мають активну й широку валентність, найбільший набір морфологічних категорій і виконують в реченні формально-синтаксичні функції – присудка та головного члена односкладного речення» [2, с. 218].

Розглядаючи дієслова, ми аналізуватимемо дії, процеси та стани в їх динамічному виявленні, яке характеризує морфологічна категорія виду. Згідно з [2, с. 224] категорія виду властиватакож віддієслівним дериватам, зокрема деяким формам віддієслівних іменників. Для науково-технічних текстів дуже важливо конкретизувати фазу динамічного виявлення дії. Тому «...у певному контексті кожна форма виражає значення або недоконаного, або доконаного виду ...» [2, с. 224].

Деякі дієслова, утворені від абстрактних іменників іншомовного походження на -ці(я), спочатку ввійшли в українську мову як двовидові, тобто такі, «... у яких та сама основа виражає одночасно значення недоконаного й доконаного виду» [2, с. 230], а деякі – як одновидові, такі, « ... які не протиставляються за видовою ознакою в межах видової пари» [2, с. 230]. Донедавна академічні словники  [7; 8; 9; 10] та ін., фіксували ці дієслова саме як двовидові та одновидові (здебільшого недоконаного виду). Але вживання однієї словоформи в значенні доконаного і недоконаного виду не дозволяє точно описувати виробничі процеси, технології тощо. Кожну дію, процес необхідно диференціювати за фазами її виконання, протікання, завершення, закріпивши за певним класом понять конкретну словоформу дієслова чи відповідного віддієслівного іменника. Останнім часом активізувався процес видового розмежування словоформ, про що свідчить [5], виданий у 2003 році. На відміну від  раніше виданих словників, у [5] зафіксовано численні префіксовані форми дієслів і віддієслівних іменників доконаного виду. Так у [7] подано: генерувати недок. (с. 177), герметизувати недок. і док. (с. 178), ізолювати недок. і док. (с. 394), інтегрувати недок. і док (с. 401). А у [5] ми знаходимо: генерувати (с. 129) і згенерувати (с. 242), герметизувати (с. 130) і загерметизувати (с. 215), ізолювати (с. 259) і заізолювати (с. 219), інтегрувати (с. 264) і зінтегрувати (с. 246).

Цілеспрямовано використовуючи видові словоформи, можна будувати максимально точні мовні конструкції, пам’ятаючи, що граматичні форми недоконаного виду означають « ... дію, процес або стан, що тривають, внутрішньо ще не обмежені, але спрямовані на досягнення своєї внутрішньої межі ...» [2, с. 225], а граматичні форми доконаного виду виражають « ... дії, процеси та стани, які досягли своєї внутрішньої межі, тобто передають внутрішньо обмежену, цілісну дію або внутрішньо обмежені, цілісні процеси чи стани» [2, с. 225]. Щоб мати досконалий інструмент для точного, однозначно зрозумілого оформлення в тексті наукових і технічних положень, слід диференційовано вживати видові словоформи. «Традиційно члени видової пари кваліфікують як форми того самого слова. Це трактування спирається на семантичний критерій, передусім на їхню лексико-семантичну тотожність, згідно з якою вони виражають ту саму дію, але один із них передає її як незавершену, не результативну, а другий – як завершену, результативну» [2, с. 225]. Стосовно нашої конкретної лексичної царини це буде зумовлено утворенням від абстрактних іменників на -ці(я) видової пари дієслів і відповідних віддієслівних іменників морфологічними засобами української мови, йдучи від родового поняття до конкретної дії, чітко розмежовуючи завершений і незавершений процеси. Реалізовується це за такою схемою: 1) дієслово недоконаного виду утворюється заміненням іменникового суфікса –(а)ці(я) на складний дієслівний суфікс недоконаного виду -ува/ти; 2) віддієслівний іменник недоконаного виду утворюється від дієслова недоконаного виду заміненням інфінітивного суфікса -ти на іменниковий суфікс -нн(я); 3) дієслово доконаного виду утворюється доданням префікса до дієслова недоконаного виду; 4) віддієслівний іменник доконаного виду утворюється від дієслова доконаного виду заміненням інфінітивного суфікса -ти на іменниковий суфікс -нн(я).  Наприклад:

Терміни

Означення

генер/аці(я)

[4, с. 258]

 

генер/ува/ти

[4, с. 258]

 

 

генерува/ння

[6, с.  172]

 

з/генерува/ти

[5, с. 242]

 

згенерува/ння

Явище виникнення, утворення

(від лат. generation)

 

Викликати появу, збуджувати,

 виробляти

(від лат. genero)

 

Збуджування, виробляння

 

 

Збудити, виробити

 

 

Збудження, вироблення

 

Слід зауважити, що іменники на -ці(я) безпосередньо не позначають дію і тому, звичайно, не мають категорії виду. Тоді як іменники на -нн(я), що являють собою віддієслівне утворення, є формою недоконаного виду. Це є ще одним свідченням того, що іменники на -ці(я) не можна вживати в тому самому контексті, що іменники на -нн(я).

Описана вище схема словотвірного моделювання ґрунтується на перфективації, тобто на утворенні дієслова доконаного виду від дієслова недоконаного виду здебільшого за допомогою префікса. Зауважимо, що одновидові дієслова, утворені від іменників на -ці(я), у своїй більшості є формами недоконаного виду, а наявну форму двовидового дієслова ми приймаємо за форму недоконаного виду, утворюючи форму доконаного виду доданням префікса. Цю схему ми застосували до 189 іменників на -ці(я), утворивши необхідні словоформи для позначення процесових понять, семантично пов’язаних з абстрактними іменниками на -ці(я). Найпродуктивнішим виявився префікс з-/ (с-) – 122 (61%), менш продуктивним префікс за- – 39 (22 %), префікс про- – 22 (11%), від- – 4 (2%) на- – 1 (0,5%), о- – 1 (0,5%). За допомогою префіксів з-/ (с- )за- утворюються кореляти доконаного виду. З іншими префіксами утворюються дієслова доконаного виду, які дещо відрізняються від дієслів недоконаного виду не лише видовим, а й лексичним значенням. «Такі лексичні значення є супровідними щодо видових протиставлень дієслів і слугують основою для виокремлення родів дієслівної дії» [2, с. 225]. Цей аспект морфологічних і семантичних виявів категорії виду детально проаналізовано в [11] і на підставі цього аналізу запропоновано моделі формування термінів на позначення хімічних і нафтохімічних технологічних процесів.

Від основ з іншомовними змістовими префіксами de- і des- видові форми утворюються за загальною схемою. Латинський префікс de- означає відокремлення, видалення, усунення, скасування, рух униз, падіння, зниження [4, с. 321]. Французький префікс des- означає видалення, знищення, усунення, відсутність, спотворення, розлад. [4, с. 325]. Ці префікси змінюють характер чи напрямок дії, органічно поєднуючись із коренем. Українські формотворчі префікси додають перед ними, як до цілісної основи. Наприклад: дегідратувати – здегідратувати; деформувати – здеформувати; дезінфікування – здезінфікування.

У словах із двокореневою основою на зразок гідромеліораціясамоізоляція тощо, основне значення дії виражає другий корінь. Перший корінь лише конкретизує, звужує сферу дії, але не змінює її сутність. Тому від таких двокореневих абстрактних іменників не утворюють дієслова й відповідні віддієслівні похідні, оскільки ці лексеми не будуть відрізнятися від тих, які утворено від родового однокореневого терміна.

Від іменників вібраціяексплуатаціяпульсаціяциркуляція утворено тільки форми недоконаного виду, що зумовлено семантикою їх основи. За своєю сутністю позначувані процеси не можуть досягти «... своєї внутрішньої межі ...» [2, с. 225], бо такої межі для них не існує.

Треба зауважити, що деякі іменники іншомовного походження на -ці(я) є узагальненими назвами типових подій, розділів науки і техніки. Вони безпосередньо не пов’язані із процесовістю і від них не утворюються дієслова. Ці іменники, крім назв розділів науки й техніки, мають множину, що свідчить про нижчий рівень абстрагування. Наприклад:

Терміни

Означення

Джерела

аудієнція

Дипломатичний прийом

(від лат. audientia)

[4, с. 134]

інстанція

Ланка в системі підпорядкованих органів керування

(від лат. instantia)

[4, с. 473]

конференція

Збори, нарада

(від лат. conferentia)

[4, с. 555]

навігація

1. Наука, що вивчає судноплавство

2. Період судноплавства

(від лат. navigatio)

[4, с. 662]

 

Ми перевірили наявність змодельованих лексем у новітніх словниках. З 800 утворених слів – 363 (45%) зафіксовано в словниках. Це свідчить про те, що випробувана модель цілком прийнятна для утворення лексем, яких потребує українська термінологія на сучасному етапі розвитку. Завдяки моделюванню термінів можна досягти необхідної узгодженості терміносистем і цілковитої однозначності термінів.

Схематизування термінотворення в сучасних умовах розвитку комп’ютерних технологій дозволяє алгоритмізувати процес формування термінів згідно із законами української мови. Це забезпечить семантичну і морфологічну узгодженість терміносистем.

Застосовуючи комп’ютерні технології та метод математичного моделювання, можна ефективно утворювати лексеми із заданою морфологічною структурою. Зокрема описану вище схему вже втілено у програмний комплекс, розроблений у Термінологічному центрі нафтогазової галузі. Маючи досвід укладання термінологічних словників, створивши комп’ютерну базу, яка налічує понад 27000 термінів і являє собою узгоджену терміносистему, співробітники центру окреслили й проаналізували коло проблем української термінології. У цій статті розкрито одну із цих проблем і запропоновано метод її вирішення, який ґрунтується на сучасних тенденціях українського мовознавства, зокрема на фундаментальних положеннях [2].

1. Колібаба Л. Семантико-функціональна характеристика суфіксів іменників дії в аспекті дивергенції // Українська мова. – 2005. – № 3. – с. 27–37. 2. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во «Пульсари». 3. Словники України – інтегрована лексикографічна система: парадигма, транскрипція, фразеологія, синонімія, антонімія // Нац. акад. наук України, Український мовно-інформаційний фонд, 2001 (на CD-носії). 4. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад.: Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко, Г. М. Сюта та ін. – К.: Довіра, 2000. 5. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: 253 000 слів / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 896 с. 6. Російсько-український словник: 160 000 слів / Уклад. І. О. Анніна, Г. Н. Горюшина, І. С. Гнатюк та ін.; За ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Жайворонка. – К.: Абрис, 2003. – 1404 с. 7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с. 8. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін. – К.: Наук. думка, 1998. – 892 с. 9. Російсько-український словник наукової термінології: Біологія, хімія, медицина / С. П. Вассер, І. О. Дудка, В. І. Єрмоленко та ін. – К.: Наук. думка, 1996. – 660 с. 10. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Й. Ф. Андерш, С. А. Воробйова, М. В. Кравченко, М. Т. Максименко, Р. С. Міщук, В. М. Фоменко – К.: Наук. думка, 1994. – 594 с. 11. Гінзбург М.Д., Іщук Ю. Л., Кобилянський Є. В., Коваленко С. Є., Левіна С. Д., Ярмолюк М. Ю. Про подання назв деяких хімічних і нафтохімічних технологічних процесів і похідних термінів у нормативних документах і науково-технічній літературі // Вопроси химии и химической технологии. – 2006. – № 1. – С. 72–79.

Левіна С. Моделювання дієслів і віддієслівних іменників від абстрактних іменників іншомовного походження на –ці(я) / Софія Левіна // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2006. – № 559. – С. 14–18.