Сформульовано ігрову задачу розфарбовування графів в умовах дії випадкових стаціонарних завад. Запропоновано рекурентні методи розв’язування стохастичної гри. Побудовано ігровий алгоритм та здійснено комп’ютерне моделювання процесу розфарбовування графів. Досліджено вплив параметрів задачі на збіжність ігрового методу.
1. Мелихов А. Н. и др. Применение графов для проектирования дискретных устройств. – М.: Наука, 1984. 2. Робертс Ф. С. Дискретные математические модели с приложениями к социальным, биологическим и экологическим задачам. – М.: Наука, 1986. 3. Бурков В. Н., Заложнев А. Ю., Новиков Д. А. Теория графов в управлении организационными системами. – М.: СИНТЕГ, 2001. 4. Харари Ф. Теория графов. – М.: Мир, 1973. 5. Кристофидес Н. Теория графов. Алгоритмический подход. – М .: Наука,1990. 6. Курейчик В.М. Новый подход к раскраске и определению клик графа на основе квантовых алгоритмов // Известия ТРТУ № 3, 2004. – C. 29 – 34. 7. Доманский В.К. Стохастические игры // Математические вопросы кибернетики. – 1988. – № 1. – С. 26 – 49. 8. Fudenberg D., Levine D.K. The Theory of Learning in Games. MIT Press, 1998. 9. Назин А.В., Позняк А.С. Адаптивный выбор вариантов: Рекуррентные алгоритмы. – М.: Наука, 1986. 10. Цыпкин Я.З., Позняк А.С. Рекуррентные алгоритмы оптимизации в условиях неопределенности // Итоги науки и техники. Сер. Техническая кибернетика. – 1989. – Т. 16. – С. 3 – 70. 11. Вазан М. Стохастическая аппроксимация. – М.: Мир, 1972. 12. Воробьев Н.Н. Основы теории игр: Бескоалиционные игры. – М.: Наука, 1984. 13. Невельсон М.Б., Хасьминский Р.З. Стохастическая оптимизация и рекуррентное оценивание. – М.: Наука, 1972. 14. Кравець П.О. Ігрова самоорганізація системи агентів з індивідуальним оцінюванням стратегій // Комп’ютерні системи та мережі: Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. – 2005. – № 546. – С. 75 – 85.