Стаття присвячена проблемним питанням пред’явлення для впізнання з метою ідентифікації обвинуваченого (підозрюваного) в кримінальних провадженнях за кримінальним процесуальним законодавством Польщі в світлі дії правила nemo se ipsum accusare tenetur (ніхто не зобов’язаний сам себе обвинувачувати), а також в контексті застосування примусу в кримінальному процесі. Зокрема, ґрунтовно досліджуються процесуальні та криміналістичні аспекти пред’явлення для впізнання як слідчої (розшукової) дії та як способу отримання доказів в кримінальному провадженні. Звернуто увагу на важливе в цих випадках дотримання кримінального процесуального законодавства в контексті недопущення надмірного застосування примусу щодо особи. В статті наводяться аргументи щодо такої слідчої (розшукової) дії як пред’явлення для впізнання в користь того, що хоча показання свідка чи імовірного виконавця кримінального правопорушення і має відповідну ідентифікаційну цінність, особливо в умовах, що виключають будь-які припущення, положення закону не обмежують проведення цієї слідчої (розшукової) дії лише безпосереднім впізнанням особи. В кримінальному процесуальному законі також немає заборони пред’являти як особу, так і зображення в одній процесуальній слідчій процедурі. Тут мова йде якраз про те, щоб розглянути корисність кожної з цих процесуальних дій у фактичних та доказових реаліях конкретного кримінального провадження. При цьому, результат належним чином проведеної слідчої (розшукової) дії не можна розглядати як вирішальний доказ вини чи невинуватості обвинуваченого. Також в статті підкреслено, що в процесі пред’явлення обвинуваченого для ідентифікації важливо суворо дотримуватись положень кримінального процесу, щоб виключити надмірне застосування примусу у кримінальному провадженні.
1. Charter dated 06.06.1997. - Kodeks postępowania karnego (tj. Dz.U. z 2020 r. Poz. 30)
2. Huzela N., Szajna A. Rendering of the accused in the context of the rule "nemo se ipsum accusare tenetur" // Actual problems of ensuring the protection of human rights and freedoms in terms of Ukraine's integration into the European space: materials of the international conference (Lviv, October 30, 2020). ). - 2020. - P. 424–427.
3. Lisiecki M., Direct and indirect rendering of persons in criminal proceedings, Proc. and Pr. 1997, no. 3
4. Lisiecki M., Principles and conditions of technical rendering, Proc. and Pr. 1999, No. 4, p. 109.
5. Juszka K., Principles of forensic process and forensics and repetition in practice, Problems of forensics 2009, No. 269
6. Kwieciński J., Recognition - Rendering for Recognition, WPP 1998, No. 1-2
7. Lach A., The limits of the life of the accused in the whole dowry. Studium w świetle reguły nemo se ipsum accusare tenetur i prava do privacy, Wyd. TNOIK House of Organizers, Toruń 2011
8. Lisiecki M., Rendering in the new code of conduct, Proc. and Pr. 1998, no. 3
9. Sikora A., Oskarżony obiektem okazania. Please note that the obligation of the challenged submission is provided for the purposes of recognition, Online Review of the Legal TBSP UJ 2017/7
10. Kulicki M., Criminology, cz. I, Wyd. UMK, Toruń 1972
11. Szajna Arkadiusz, Huzela Mykhailo. Okazanie oskarżonego w świetlereguły nemo se ipsum accusare tenetur - aspekty prawne i kryminalistyczne // Visnyk Natsionalnoho universytetu ”Lvivska politechnika”. - Series "Legal Sciences". - 2020. - V. 7, № 2 (26). - P. 271–277.
12. Wyrok SN z dnia 18.07.2013 r., Sygn. Act: III CC 92/13, OSNKW 2013/11/98
13. Wyrok SA we Wrocławiu since 08.11.2017, sign. act: II AKa 300/17, LEX nr 2412864
14. Wyrok SA in Katowice dated 17.06.2016, sign. act: II AKa 149/16, LEX nr 2087866
15. Wyrok SA in Krakow since 28.11.2013, sign. act: II AKa 235/13, LEX nr 1466265
16. Wyrok SA in Krakow since 31.07.2013, sign. act: II AKa 130/13, LEX nr 1362720
17. Wyrok SA in Krakow since 07.12.2011, sign. act: II AKa 225/11, LEX nr 1147598
18. Wyrok SA in Poznan since 11.09.2012, sign. act: III K 147/11, LEX nr 1237532