Стаття присвячена питанню встановлення режиму окремого проживання (сепарації) та розгляду таких справ в порядку цивільного судочинства.
Автором проаналізовано основні положення сімейного законодавства, що регулюють порядок встановлення режиму окремого проживання подружжя, а також положення цивільного процесуального права, судова практика з зазначеної тематики.
Закріплення у сімейному праві України режиму окремого проживання (сепарації) є наслідком імплементації міжнародно-правових норм та положень законодавства Європейського Союзу у цій сфері у вітчизняне законодавство. Сепарація або режим окремого проживання подружжя є одним з проявів принципу свободи шлюбу, права фізичних осіб вільно обирати місце проживання, а водночас ця інституція може виступати альтернативним способом врегулювання сімейних конфліктів
Режим окремого проживання подружжя може бути встановлений судом за заявою подружжя або позовом одного з них. На основі аналізу чинного цивільного процесуального законодавства, автор робить висновок, що режим окремого проживання подружжя може встановлюватися у цивільному процесі в порядку позовного або окремого провадження. Позовна форма розгляду справ про сепарацію може бути застосована у випадку відсутності згоди одного з подружжя на встановлення режиму роздільного проживання. Натомість встановлення режиму окремого проживання у порядку окремого провадження справи у цивільному процесі частіше має місце у судовій практиці.
Як зазначає автор, підставою для звернення до суду з питанням вставлення режиму окремого проживання подружжя можна визнати небажання або ж неможливість чоловіка та дружини проживати разом однією сім’єю.
У статті автором виокремлені правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя, зокрема: встановлення режиму сепарації не припиняє прав та обов’язків подружжя, які визначені сімейним законодавством України та які існували між подружжям до встановлення такого режиму проживання; режим майна, що набувають чоловік та дружина у період роздільного режиму проживання, змінюється, тобто майно не вважатиметься набутим у шлюбі та на нього не поширюватиметься режим спільної сумісної власності; в період окремого проживання подружжя не діє презумпція батьківства щодо дітей народжених після спливу десяти місяців, з моменту встановлення такого режиму.
1. Veselova L. Yu. (2016). Administratyvno-pravovi harantii bezpeky dorozhnoho rukhu [Administrative and legal guarantees of road safety]: dys. … kand. yuryd. nauk: 12.00.07. Odesa. 236 p. 2. Harantii realizatsii ta zakhystu konstytutsiinykh prav ta svobod liudyny i hromadianyna [Guarantees of realization and protection of constitutional rights and freedoms of man and citizen]. URL: https://minjust.gov.ua/m/str_8158 (data zvernennia: 1.09. 2021). 3. Iurydycheskye harantyy konstytutsyonnыkh prav y svobod v sotsyalystycheskom obshchestve [Legal guarantees of constitutional rights and freedoms in socialist society]. (1987). Pod. red. L. D. Voevodyna. Moskva: Moskovskyi unyversytet, 1987. 343 p. 4. Kohutych I. I. (2017). Sutnist i zmist administratyvno-pravovykh harantii notarialnoi diialnosti [The essence and content of administrative and legal guarantees of notarial activity]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii. № 6. Tom 3. P. 102–107. 5. Pluhatar T. A. (2018). Pytannia intehratsii hromadskoho ta vidomchoho kontroliu za dotrymanniam prav i svobod hromadian Natsionalnoiu politsiieiu Ukrainy [The issue of integration of public and departmental control over the observance of the rights and freedoms of citizens by the National Police of Ukraine]. Nauka i pravookhorona. № 4. P. 80–91. 6. Vytruk N. V. (1974). O katehoryiakh pravovoho polozhenyia lychnosty v sotsyalystycheskom obshchestve [On the categories of the legal status of the individual in socialist society]. Sovetskoe hosudarstvo y pravo. № 12. P. 11–19. 7. Kuchynskyi V. A. (1978). Lychnost, svoboda, pravo [Personality, freedom, law]. Moskva: Yuryd. lyt. 180 p. 8. Pohorilko V. F., Holovchenko V. V., Siryi M. I. (1997). Prava ta svobody liudyny i hromadianyna v Ukraini [Human and civil rights and freedoms in Ukraine]. Kyiv: In Yure. 52 p. 9. Shapoval T. V. (2010). Pro vyznachennia konstytutsiinykh harantii subiektyvnykh prav [On the definition of constitutional guarantees of subjective rights]. Visnyk natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy. № 2. P. 35–40. 10. Kokhan N. V. (2008). Harantii trudovykh prav pratsivnykiv ta shliakhy yikh udoskonalennia [Guarantees of labor rights of employees and ways to improve them]: avtoref. dys... kand. yuryd. nauk: 12.00.05. Odesa. 20 p. 11. Zarytskyi A. V. (1999). Harantyy prav lychnosty pry realyzatsyy yurydycheskoi otvetstvennosty [Guarantees of individual rights in the implementation of legal liability]. (Voprosы teoryy y praktyky). dys. … kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Kolomna. 195 p. 12. Matskevych M. M. (2014). Klasyfikatsiia harantii konstytutsiinykh kulturnykh prav i svobod liudyny ta hromadianyna v Ukraini [Classification of guarantees of constitutional cultural rights and freedoms of man and citizen in Ukraine]. Yurydychnyi visnyk. Povitriane i kosmichne pravo. № 3. P. 60–65. 13. Rabinovych P. M., Khavroniuk M. I. (2004). Prava liudyny i hromadianyna [Human and civil rights]: navchalnyi posibnyk Kyiv: Atika. 464 p. 14. Chornopyska V. Z. (2020). Systema administratyvno-pravovykh harantii diialnosti relihiinykh orhanizatsii v Ukraini [System of administrative and legal guarantees of activity of religious organizations in Ukraine]: suchasnyi stan ta shliakhy udoskonalennia: monohrafiia. Lviv: SPOLOM. 424 p. 15. Zavorotchenko T .M. (2002). Konstytutsiino-pravovi harantii prav i svobod liudyny i hromadianyna v Ukraini [Constitutional and legal guarantees of human and civil rights and freedoms in Ukraine]: avtoref. dys... kand. yuryd. nauk: 12.00.02. Kyiv. 19 p.