норма

ндивідуальність в творчості є однією з головних засад. Не зважаючи на це  розуміння необхідності дослідження є недостатнім. Дана категорія поєднує в собі, як теорію так і практику. Зважаючи та складність смислової природи індивідуальності її можна окреслити через інші архітектурно-смислові поняття і субстанції – норму, масштаб, стиль тип, ідентичність, межу, метод. 

Звернено увагу на один із елементів нормативності правової комунікації, культуру
побудови наративу на рівні логіки. До уваги оглядово взято генезу визрівання теорії і
філософії логічності. Проаналізовані основні типові зв’язки логічності правового тексту
із нормами у висловлюваннях усних, письмових юридичних дискурсах із лексичним,
морфологічним, а також синтаксичним і стилістичним рівнями правового тексту