Граматична структура екологічних термінів у посібниках і підручниках для студентів-екологів

Тиха Л. Граматична структура екологічних термінів у посібниках і підручниках для студентів-екологів / Лариса Тиха // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2012. – № 733. – С. 158–160.

Автори:
1
Луцький національний технічний університет

У статті зроблено спробу проаналізувати граматичну структуру екологічних термінів, які є ознакою сучасних фахових посібників та підручників для студентів-екологів. Термінологічні одиниці, що функціюють у спеціальних текстах, охарактеризовано з погляду їх походження (власне українські чи запозичені) та способу творення термінних слів і словосполучень.

Ключові слова: українська мова, екологічний термін, термінологічне утворення, граматична структура, спосіб словотворення.

The article attempts to analyze the grammatical structure of ecological terms is a sign of modern professional manuals and textbooks for students of ecology. Terminological units that operate in specific texts, characterized in terms of their origin (actually Ukrainian or borrowed) and the method of creation term words and phrases.

Keywords: Ukrainian language, ecological terms, terminological formation, grammatical structure, method of word formation.

У словниковому складі української мови термінологічна лексика посідає важливе місце, оскільки вона є основним показником розвитку й рівня функціювання наукової мови в суспільстві. Стан термінології, її досконалість, багатство свідчать про науковий прогрес у тій чи іншій галузі знань, а також про можливості конкретної мови виражати наукові поняття й ідеї [4, с. 86].

На початку ХХІ століття дослідження специфіки формування й функціювання галузевих терміносистем української мови набувають усе більшої ваги. З утворенням незалежної держави з новою силою актуалізувалися питання співвідношення словникового складу мови й термінологічної лексики, яка є невід’ємним і дуже важливим елементом загальнонаціональної мови. Особливості термінологічної номінації в українській та в інших слов’янських мовах досить докладно аналізувалися в працях А. А. Бурячка, Н. В. Васильєвої, В. П. Даниленко, З. І. Комарової та ін.

Структурні й семантичні особливості галузевих терміносистем української мови вивчалися в працях багатьох учених сучасності (С. В. Овсейчик, Л. О. Симоненко, І. В. Волкова і ін.). Ми хочемо проаналізувати специфіку функціювання тих термінологічних одиниць, які наявні в підручниках та посібниках, призначених для навчання студентів, що й визначає мету нашої статті.

Зважаючи на те, що сьогодні екологічна наука розвивається досить активно, а екологічні спеціальності стають дедалі популярнішими під час вибору абітурієнтами майбутнього фаху, виникає необхідність у дослідженні специфічних термінів на позначення відповідних екологічних понять. В умовах розвитку різних галузей екології відбувається накопичення необхідного лексичного матеріалу, що упорядковується мовою з урахуванням тенденцій її розвитку та процесів, які регулюють творення відповідних терміносистем [6, с. 2].

Одним із показників якісного функціювання термінів є їх синтаксична структура. Це твердження стосується й спеціальних слів екологічної галузі науки.

На основі опрацьованого матеріалу ми зробили висновок про те, що екологічні терміни, якими послуговуються сьогодні студенти-екологи, характеризуються різною граматичною будовою: це й прості слова та словосполучення, і ускладнені синтаксичні структури.

Прості слова-терміни репрезентовані як простими, так і складними одиницями. Прості термінолексеми досить неоднорідні як за своєю структурою, так і за походженням. Сюди належать непохідні мовні одиниці: гумус, кар’єр, вид, надра, межень; похідні: вивітрювання, видування, очистка, довкілля. Велика кількість екологічних терміноодиниць – це складні слова: природокористування, агроландшафт, радіоактивність, лісовпорядкування тощо. 

Складні за будовою термінологічні утворення представлені двокомпонентними та три- і багато-компонентними сполуками, які функціюють у наукових і навчально-наукових текстах, наприклад: динаміка населення, домашня тварина, летальна доза, нормування в охороні природи, безвідвальна обробка ґрунту, фільтровані форми бактерій, центри походження культурних рослин та ін.

Часто складні термінологічні одиниці за змістом і будовою нагадують односкладні (називні) речення: відтворення риби та інших водних живих ресурсів, геологоекономічна оцінка родовищ мінеральних вод, природні рослинні ресурси загальнодержавного значення тощо.

Для функційного навантаження термінів будь-якої галузі наук, зокрема й екологічної, має значення походження й спосіб творення цих мовних одиниць.

Що стосується простих однослівних термінів, то, на основі аналізованого матеріалу, можна зробити висновки про те, що вони мають як власне українське, так і іншомовне походження, а також утворені різними способами. До термінів українського походження відносимо такі: озеро, парк, мисливство, рілля, водойма, викид тощо. Іншомовні терміни репрезентовані такими лексемами, як: популяція, ландшафт, лавріцид, лагуна, кольматаж, едифікатор, евритерм і под.

Що стосується словотвірного аналізу однослівних термінів, то вони представлені мовними одиницями, які ми умовно поділили на такі групи: утворені безафіксним способом: викид, скид; суфіксальним: водність, мисливство, рудник, рибництво, тваринництво, шкідник. Основний же масив екологічних термінів утворений способом осново- або словоскладання. Залежно від кількості основ, які беруть участь у творенні терміна, розрізняємо двокомпонентні (ґрунтовтома, радіочутливість, містобудування, лісовпорядкування) та багатокомпонентні конструкції (агробіоценологія, екобіоморф, етноекосистема). Серед стандартних частин композитних утворень виділяються національні твірні елементи (вод(о)-: водозатримання, водоохорона, водосховище, водозабір, сам(о): самоочищення, самосів, тепл(о)-: теплосфера, -стійкість: зносостійкість, теплостійкість, морозостійкість) та іншомовні терміноелементи (агро: агроландшафт, агротехніка, агроіндустрія, агрохімікати, агроценоз, антропо-: антропоген, антропосистема, біо-: біотехнологія, біоценоз, біоцид, біосфера, біопаливо, гео-: геоекологія, гідро-: гідросфера, гідратація, гідробіологія, еко-: екомережа, екологія, екосистема, екоморфа, макро-: макроеволюція, мікроелементи, макроорганізми, мікро-: мікроелементи, мікропланктон, мікротермізм, -логія: геологія, екологія).

Цікавим є спостереження С. В. Овсейчик [6, с. 2], яка за структурно-генетичними характеристиками серед екологічних термінів-композитів виділяє такі групи: а)  екологічні терміни, утворені поєднанням двох національних твірних основ (водовідведення, самоочищення, тепломісткість); б)  терміни, утворені за допомогою інтернаціональних терміноелементів чи основ (екзосфера, літогенез, мікробіота); в)  терміни, які утворилися шляхом поєднання національного твірного елемента з інтернаціональним терміноелементом чи основою (екобезпека, екомісткість, радіостійкість). Це твердження цілком стосується й тих термінів, які функціюють у підручниках, складених за  університетською навчальною програмою.

Крім безпосередньо складних слів, в українській екологічній професійній (науковій) літературі є складноскорочені назви-абревіатури, утворені з початкових літер слів, які входять у вихідне словосполучення. Термінів-абревіатур в екологічній терміносистемі посібників і підручників засвідчено небагато. Це, зокрема, такі традиційні, як: ГДК – гранично допустима концентрація, ГДВ – гранично допустимий викид, ГДС – гранично допустимий скид, МРВ – максимально разовий викид.

Екологічні терміни-словосполучення можна проструктурувати за моделями підрядної залежності компонентів: узгодження та керування.

До двокомпонентних метафоричних термінів, елементи яких поєднані синтаксичним зв’язком керування, входять сполуки, один з компонентів яких утворений за допомогою префікса не-невжиття заходів, невиконання вимог або із префіксом о-: озеленення території, опромінення населення тощо, а також такі, як: акваторія порту, джерело викиду, засмічення вод, відтворення лісів тощо. Як бачимо, це іменникові словосполучення, що означають назву певного поняття. Проте є й прикметникові конструкції, значення яких загалом дає якусь ознаку. Це словосполучення, в основі якого – синтаксичний зв’язок узгодження: агрохімічне обстеження, радіаційна аварія, заповідні урочища, фітосанітарна діагностика, континентальний шельф. Як і складні слова-терміни, так і терміни-словосполуки утворюються поєднанням в одному композиті лексем різного походження. Це можуть бути поєднання слів українського походження, українських та іншомовних в одній структурі, а також лише запозичених.

Двокомпонентні атрибутивні словосполучення екологічних фахових текстів поділяються на такі групи: 1) складені терміни, де обидва слова мають термінологічний характер: екологічні фактори, десульфуруючі бактерії, експорт відходів; 2) складені терміни, у складі яких окремі компоненти, узяті ізольовано, можуть і не бути термінами: а) де означуване – термін, а атрибут може мати нетермінологічний характер: опромінення населення, деградація ґрунту, вологість повітря; б) де означення має термінологічний характер, а означуване – загальновживане слово: радіоактивні опади, екологічна безпека, ядерна безпека; в) де обидві лексеми, вжиті окремо, можуть бути загальновживаними словами: Червона книга, безпечне місце, сонячна активність, туристична стежка.

Склад стрижневих компонентів екологічних термінів-словосполучень у межах аналізованих текстів є неоднорідним як за походженням, так і функційним навантаженням. Одні з них репрезентують базові поняття екологічної галузі, причому серед них є запозичені терміни (ареал, баланс, заказник, середовище, ландшафт) і терміни, утворені внаслідок семантичної трансформації загальновживаних слів (зона, межа, поріг, область); інші є загальнонауковими термінами з абстрактним значенням (закон, принцип, процес, система), які виступають структурно-семантичним ядром для творення багатокомпонентних термінів: баланс екологічних компонентів, закон радіоактивного розпаду, межа природної системи, біологічна система, поріг шкідливої дії, принцип закону охорони навколишнього середовища.

Три- і багатокомпонентні сполуки також часто функціюють у спеціальних текстах і передають ускладнену ознаку явища чи поняття, на що вказують їх додаткові характеристики. Такого типу словосполучення утворені при поєднанні зв’язку узгодження та керування, інколи із приляганням: агротехнічна меліорація земель, безпека атомної станції, генетично модифікований організм.

Цікавими з погляду змісту, на нашу думку, є терміни, побудовані на основі переносного значення – метафори: консервація земель, деградація ґрунтів, демографічний вибух, культурний ландшафт.

Аналізуючи текстовий матеріал університетських посібників та підручників, ми помітили одну особливість, яка, на жаль, є не позитивним, а негативним явищем – це порушення мовних норм української мови при утворенні або перекладі екологічних термінів. Таке явище не сприяє розвитку екологічної науки, а, найголовніше, перешкоджає адекватному сприйняттю студентами  наукового й навчального матеріалу. Це явище не є масовим, але випадки мовної неграмотності все ж трапляються: довгоіснуючі радіоактивні відходи, взаємовідношення організму та середовища, оточуючі організми, захист оточуючого середовища.

На основі сказаного вище можемо зробити висновки про те, що екологічна терміносистема як складова частина терміносистеми української мови загалом – складне утворення, неоднорідне за будовою та походженням і має властивості, які забезпечують їй системний характер. У науковій літературі, призначеній для послуговування в студентському середовищі, представлений практично весь масив екологічних термінів, що забезпечує повноцінне викладання та сприйняття навчального матеріалу.

1. Білявський Г. О. Основи екології : Підручник / Г. О. Білявський, Р. С. Фурдуй, І. Ю. Костіков. – К. : Либідь, 2004. – 408 с. 2. Запольський А. К. Основи екології / А. К. Запольський, А. І. Салюк. – К. : Вища шк., 2005. – 382 с. 3. Кучерявий В. П. Екологія : Підручник / В. П. Кучерявий. – Л. : Світ, 2001. – 480 с. 4. Михалевич О. М. Інтерпретація понять «термін», «економічний термін», «економічна терміносистема» в сучасному мовознавстві / О. М. Михалевич // Наук. вісник Волин. Нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство. – №2. – 2010. – С. 86–89. 5. Мольчак Я. О. Екологічний довідник / Я. О. Мольчак, В. В. Іванців, М. Г. Білецька. – Луцьк : Вежа, 1994. – 104 с. 6. Овсейчик С. В. Формування української екологічної термінології : автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «українська мова» / С. В. Овсейчик – К. : Інститут філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 2006. – 20 с. 7. Федоренко О. І. Основи екології : Підручник / О. І. Федоренко, О. І. Бондар, А. В. Кудін. – К. : Знання, 2006. – 544 с.