Зміна парадигми філософування як основа детермінації в теорії доказовості
Статтю присвячено дослідженню історії становлення теорії аргументації в
контексті зрушень у філософському знанні у другій половині ХХ ст. Проаналізовано
основні напрямки теорії, що справили найбільший вплив на становлення теорії
аргументації, зокрема неориторика Х. Перельмана та С. Тулміна, прагма-діалектика
Еемерена та Гроотендорста. Охарактеризовано основні проблеми, які ставить перед
собою теорія аргументації: взаємодія оратора та аудиторії під час побудови аргументації,
взаємовідношення доказу й аргументу.