біодеструкція

the water transport and morphology (TEM data) shows the impact of polymer component ratio on the regulating water flux in a hydrophobic matrix. To elucidate the role of hydrophilicity of the second component presented in the PHB blends, we studied the PHB/PA blends where PA is the polyamide resin composed of statistical copolymer of hexamethyleneadipinate and ε-caprolactam in the ratio of 1:1. The complex of techniques including DCS and FTIR-imaging (for T-scale) demonstrates the interaction between PHB and PA in the temperature ranges of crystallization and melting.

The chemical composition of cell membranes of microscopic fungi destroying polymeric materials is analyzed. The concentrations of the major chemical components – phospholipids, glycans, and amines – in nine types of fungi are estimated. The measured ratios of these components provide an estimate of the hydrophobic properties of conidia, controlling microorganism adhesion to polymer surface and subsequent degradation of polymeric materials.

In this paper the contributors show the value of application of kinetic methods for the estimation of biocide activity. The authors have developed methods of quantitative estimation of biocide efficiency independent of its solubility in water. It is found that inhibited kinetics of microscopic fungal growth on nutriments with biocides is described by a logistic equation. They suggest parameters for the characterization of biocide efficiency.

Наведено інформацію про біопошкодження і захист текстильних матеріалів та волокон. Особливу увагу приділено проблемам біопошкодження бавовняних, луб’яних, штучних, шерстяних волокон, зміні мікроорганізмами структури і характеристики шерстяних волокон, а також методам захисту текстильних матеріалів від впливу мікроорганізмів. Розглянуто механізм біопошкодження природних полімерів.

Показана можливість збільшення окси-біорозкладу поліетилену (ПЕ), який слугує матеріалом для пакування та забруднює довкілля після його використання, за допомогою введення в полімер різних додатків. Окси-біодеградація ПЕ здійснюється в 2 етапи: окиснення з наступною біодеградацією мікроорганізмами. Порівняно крохмаль і целюлозу (природні наповнювачі) та синтетичні додатки. Встановлено, що крохмаль і целюлоза не сприяють збільшенню поглинання кисню у порівнянні з синтетичними додатками, але підвищують поглинання води і приводять до утворення більш поруватої поверхні полімеру.

Досліджено фізико-механічними, ІЧ-спектроскопічними та рентгеноструктурними методами вплив модельного біологічного середовища на властивості і структуру епоксиполіуретанових (ЕПУ) композицій з фероценом. Встановлено, що ЕПУ композиції найбільш інтенсивно біодеградують через 1 місяць інкубації, що супроводжується спадом міцності при розриві на 80-92 %.

Розглянуто важливі проблеми сучасної хімії – швидкий і селективний перебіг реакції за звичайних умов, як це відбувається в живих організмах, імітація процесів з життя живої природи, вивчення механізму дії ферментів. Представлено інформацію про останні досягнення в області ферментативного каталізу окиснення вуглеводнів. Приведено огляд джерел літератури за останні десятиліття з використанням електронної бази Thomson Reuters (Web of Science).