крохмаль

Показана можливість збільшення окси-біорозкладу поліетилену (ПЕ), який слугує матеріалом для пакування та забруднює довкілля після його використання, за допомогою введення в полімер різних додатків. Окси-біодеградація ПЕ здійснюється в 2 етапи: окиснення з наступною біодеградацією мікроорганізмами. Порівняно крохмаль і целюлозу (природні наповнювачі) та синтетичні додатки. Встановлено, що крохмаль і целюлоза не сприяють збільшенню поглинання кисню у порівнянні з синтетичними додатками, але підвищують поглинання води і приводять до утворення більш поруватої поверхні полімеру.

Удосконалено спосіб приготування емульсій з гідроколоїдами, які є стабілізаторами-емульгаторами, – гуміарабіком та крохмалем – внаслідок введення нових технологічних показників (співвідношення оливної та водної фази, послідовність та параметри введення інгредієнтів у відповідні фази, параметри приготування пре-емульсії та процесу гомогенізації). Досліджено зразки харчових емульсій з використанням різної кількості гуміарабіку або крохмалю, як стабілізатора (при сталій кількості оливної фази) та зразки емульсій зі змінною кількістю оливної фази і постійною кількістю стабілізатора.