Розглянуто спосіб модифікації керамічних матеріалів внаслідок введення карбонових нанододатків у вигляді водної суспензії до складу шлікера і керамічної глазурі для виготовлення санітарно-технічної кераміки. Досліджено фізико-механічні властивості зразків. Отримано результати експериментальних досліджень властивостей композиційних матеріалів, наномодифікованих карбоновими наноструктурами.
За допомогою методу АСМ досліджено можливість утворення супрамолекулярних наноструктур на основі гетеролігандних комплексів: Fex(acac)y18C6m(H2O)n, та Fex(acac)y(CTAB)p(H2O)q, або Ni2(OAc)3(acac)L2•2H2O (L2 = MP) внаслідок міжмолекулярних Н-зв‘язків. Отримано дані про формування різних супрамолекулярних наноструктур на основі комплексів нікелю і заліза, які є моделями Ni(Fe)ARD Діоксигеназ. Такі дані можуть бути використані для пояснення механізму різного функціонування цих ферментів.
Досліджено наноструктурні зміни на початкових стадіях зародкоутворення в біоактивному кальційсилікофосфатному склі системи Na2О–CаO–ZnO–TiO2–ZrO2–Al2O3–B2O3–P2O5–SiO2 в процесі фазового розділення. Встановлено, що пристуність краплеподібних нано- і мікронеоднорідностей в структурі кальційсилікофосфатного скла має суттєвий вплив на розшарування скла в докристалізаційному періоді, що сприяє інтенсивній тонко дисперсній кристалізації гідроксиапатиту з розміром кристалів до 1 мкм після термооброблення.
Вивчено механізм каталізу подвійними та потрійними каталітичними системами на основі сполук металу постійної валентності, LiSt та додатків монодентатних лігандів-модифікаторів: диметилформаміду, гексаметилфосфоротриаміду, фенолу в селективному окисненні етилбензолу молекулярним киснем. За допомогою атомно-силової мікроскопії досліджено можливість формування стабільних супрамолекулярних структур наноструктур на основі потрійних систем {LiSt+L2+PhOH} за рахунок міжмолекулярних H-зв‘язків.