У статті заналізовано термінолексику наукових літературознавчих праць кінця ХІХ – початку ХХ ст. Описано категорії термінів із погляду на їхнє походження, де було виявлено терміноодиниці, запозичені з грецької, латинської, італійської, французької, німецької чи англійської мов, іноді за участи мови посередника. Також зафіксовано питомі терміни й гетерогенні одиниці.
У статті визначено роль Термінологічної комісії при Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія) для формування української термінології лісівництва в 20-х роках ХХ ст. Заналізовано терміни на позначення понять лісівництва, зафіксованих у «Лісотехничному словнику. Німецько-українському» (1928), здійснено їхнє лексико-семантичне аналізування.
У статті здійснено огляд навчальних посібників, що вийшли у ХХI столітті в Україні, визначено їхню структуру, особливості, призначення. Основну увагу зосереджено на посібниках загального спрямування, які подають основи термінознавства чи окреслюють специфіку українського, а також названі вузькогалузеві навчальні книжки.
Сформульовано основні принципи побудови структурної моделі транспортної термінологічної мегасистеми з урахуванням методології системного підходу і прагматичних засад формування типових термінологічних систем споріднених галузей.
Розглянуто з’яву й фіксування у словниках термінів із компонентом гідро- в сучасній українській мові. З’ясовано їхні тематичні й семантичні групи, царину використання, зміну семантичної структури слова, їхню парадигматику та синтагматику, доцільність уживання в сучасних терміносистемах.
У статті йдеться про основні історичні етапи розвитку складових термінологічної системи та сучасні дефініції головних понять когнітивної лінгвістики. Визначено етапи формування когнітивної лінгвістики як науки, розмежовано основні поняття термінологічної системи досліджуваної наукової парадигми. Окреслено фреймову модель та типи фреймів як основні при опису концептуальної картини світу та описано основні підходи до визначення терміна «концепт».
Аналіз порівняно невеликої групи українських лексем, споріднених із запозиченим словом media, з погляду морфологічної адаптації, тенденцій та закономірностей термінотворення, правописної кодифікації дає підставу авторам підкреслити потребу скоординованої праці українських професіоналів над упорядкуванням системи термінів медійної сфери.
У статті відображено перші спроби викладу теорії морфології, формулювання змісту її основних понять та творення перших термінів для їхнього позначення в період появи перших слов’янських граматик XVI–XVII ст.
У статті розглянуто термінологічну лексику, яка з’явилася під час революції на Майдані та воєнних подій у Криму та на Донбасі й стала невід’ємним компонентом мови сучасних засобів масової інформації; виявлено її тематичні групи; проілюстровано особливості вживання термінів в авторському тексті.
У статті розглянуто проблему синонімії в українській термінології. Проаналізовано синонімні зв’язки термінів української фольклористики та особливості функціонування* фахових назв, окреслено типи термінологічних синонімів.