1. SJS
  2. Усі номери
  3. Номер 2 (10), 2025
  4. Практика та стратегії комунікації з питань здоров’я та харчування в ефіопії (на прикладі зони східного годжаму, регіон амхара)

Практика та стратегії комунікації з питань здоров’я та харчування в ефіопії (на прикладі зони східного годжаму, регіон амхара)

SJS.
2025;
Випуск 2, Номер 10
: 50-62
https://doi.org/10.23939/sjs2025.02.050
Автори:
  1. Haimanot Getachew
  2. Adem Chanie Ali
  3. Amanuel Gebru
  4. Ольга Гарматій
1
Department of Journalism and Communication, Debre Markos University, Ethiopia
2
Department of Journalism and Communication, Faculty of Humanities, Bahir Dar University, Ethiopia
3
School of Media and Communication, Addis Ababa University, Ethiopia
4
Національний університет «Львівська політехніка»

Це дослідження мало на меті вивчити практику та стратегії комунікації з питань здоров’я та харчування, що використовуються в національних програмах харчування Ефіопії в реальному контексті. Робота зосереджена на досліджуваній території зони Східний Годжам, що в регіональному штаті Амхара. Центральним питанням дослідження було таке: Які комунікаційні стратегії використовуються для інформування про здоров’я та харчування? Було застосовано якісний дослідницький підхід, що ґрунтується на конструктивістському світогляді та case study дизайні. Для відбору респондентів та учасників фокус-груп, а також документів використовувалася цільова вибірка, доповнена польовими спостереженнями. Результати дослідження виявили використання як опосередкованих, так і неопосередкованих підходів до комунікації щодо харчування. Зібрані відомості свідчать, що в зоні Східного Годжаму домінує немедіаційна міжособистісна комунікація, хоча її ефективність все ще розвивається. Національна програма харчування використовує стратегії медіаційної комунікації, зокрема друковані матеріали, такі як плакати, буклети, білборди та брошури. Вони відіграють першочергову роль у досягненні цілей комунікаційних стратегій з питань харчування, спрямованих на підвищення рівня обізнаності населення. Ці матеріали призначені для посилення міжособистісної комунікації. Крім того, дослідження пропонує стратегію комунікації з питань здоров’я і харчування, яка враховує місцевий контекст, підкреслюючи важливість тренінгів для суб’єктів комунікації з питань здоров’я, щоб адаптуватися до різних культурних умов і місцевих ресурсів. Результати дослідження показують, що ефективна комунікація з питань здоров’я та харчування на досліджуваній території потребує інтеграції медіаційних та немедіаційних стратегій. Крім того, на основі отриманих результатів дослідження рекомендує впроваджувати партисипативну комунікацію як центральну та виступає за національну політику комунікації з питань харчування.

комунікація з питань здоров’я
комунікація з питань харчування
комунікаційна стратегія
Ефіопія.
  1. FMOH. (2015). Health Extension Workers Time Motion Study Complemented by In-depth Interviews within Primary Health Care Units in Ethiopia. Ethiopian Federal Ministry of Health, Harvard T.H. Chan School of Public Health, Yale Global Health Leadership Institute, JSI Research and Training Institute, Inc.: Addis Ababa, Ethiopia, Boston, Massachusetts, New Haven, Connecticut.
  2. Garcia, A. C., & Henry, C. J. (2000). Community participation in nutrition communication: Models and linkage systems for management. Canadian journal of dietetic practice and research: a publication of Dietitians of Canada = Revue canadienne de la pratique et de la recherche endietetique : une publication des Duettists du Canada, 61(2), 60–66.
  3. Pratt, C. B., Silva-Barbeau, I., & Pratt, C. A. (1997). Toward a symmetrical and an integrated framework of norms for nutrition communication in sub-Saharan Africa. Journal of Health Communication: International Perspectives, 2(1), 43-58. Doi: 10.1080/108107397127905.
  4. UNICEF. (2016). Ethiopia Country Profile 2016. Addis Ababa: UNICEF: Ethiopia Country Office.
  5. Merriam, S. B. (1988). Case study research in education: A qualitative approach. San Francisco, CA: Jossey- Bass, 6(1).
  6. Grant, B. M., & Giddings, L. S. (2002). Making sense of methodologies: A paradigm framework for the novice researcher. Contemporary Nurse, 13(1), 10–28. Doi: https://doi.org/10.5172/conu.13.1.10.
  7. Creswell, J. W. (2014). Research Design: Qualitative, Quantitative and Mixed Methods Approaches (4th ed.). Thousand Oaks, CA: Sage.
  8. De Vos, A. S., & Strydom, H. (2011). Intervention research. In: De Vos, A.S., Strydom, H., Fouché, C. B., Delport, C. S. L. (eds). Research at grass roots: for the social sciences and human service professions. Pretoria: Van Schaik  Publishers,  473-490.
  9. Saldaña, J. (2015). The coding manual for qualitative researchers. Thousand Oaks, CA: Sage.
  10. Mack, N., Woodsong, C., MacQueen, K., Guest, G., & Namey, E. (2005). Qualitative Research Methods: A Data Collector’s Field Guide. Family Health International (FHI), USA.
  11. Kim, J. H., Kim, M. S., & Nam, Y. (2010). An Analysis of Self-Construal’s, Motivations, Facebook Use, and User      Satisfaction.      International      Journal      of      Human-Computer      Interaction,      26,      1077-1099.      Doi: http://dx.doi.org/10.1080/10447318.2010.516726.
  12. Gobo, G. (2004). Sampling, representativeness and generalizability. In Qualitative Research Practice, 405-426. SAGE Publications Ltd. Doi: https://doi.org/10.4135/978184860819.
  13. Jupp, V. (2006). The SAGE Dictionary of Social Research Methods. London: Sage. Doi: http://dx.doi.org/10.4135/9780857020116.
  14. Piotrow, P. T., Kincaid, D. L., Rimon, J. G. I., & Rinehart, W. (1997). Health Communication: Lessons from Family Planning and Reproductive Health. Westport, CT: Praeger Publishers, Journal of Biosocial Science, 31, 425-432.
  15. Dorsey, A. (2005). Lessons and challenges from the field. In: Thompson, T. L., Dorsey, A. M., Miller K. I., Parrott, R. (eds.) Handbook of health communication. Marhaw, NJ: Erlbaum.
  16. Parker, J. C., Thorson, E. (2009). Health communication in the new media landscape. New York: Springer Publishing Company.
  17. Schiavo, R. (2013). Health communication: from theory to practice. 2nd ed. San Francisco: Jossey-Bass.
  18. Servaes, J. (1996). Communication for development: one world, multiple cultures. Cresskill: Hampton Press, Inc.
  19. Donné,  L.,  Jansen,  C.,  &  Hoeks,  J.  (2017).  Uncovering  Factors  Influencing  Interpersonal  Health Communication. Global Qualitative Nursing Research, 4. Doi: https://doi.org/10.1177/2333393617711607.
  20. Stretcher, V., & Rosenstock, I. M. (1997). The Health Belief Model. In Glanz, K., Lewis, F. M., Rimer, B. K. (Eds.). Health Behavior and Health Education: Theory, Research and Practice. San Francisco: Jossey-Bass.
  21. Robert, H., Danielle, N., & Tanya, T. (2015). Investing in Communication for Nutrition Related to Agriculture in Ethiopia. URL: http://repository.upenn.edu/asc_papers/423.
  22. Shiferaw, F., Letebo, M., & Misganaw, A. et al. (2018). Non-communicable diseases in Ethiopia: disease burden, gaps in health care delivery and strategic directions. Ethiop J Health Dev., 32(3).
  23. Subbarao, M. G. (2009). Nutrition communication thus far and further: A critical examination of research and practice. Indian Journal of Science Communication, 8 (2), 3–13.
  24. Tufte, T., & Mefalopulos, P. (2009). Participatory Communication: A Practical Guide. World Bank, Washington, D.C.
  25. Greenberg, J. (ed.) (1966). Universals of Language, 2nd ed., Cambridge, MA, and London: MIT Press.
  26. Garcia, A. L., Reardon, R., Mcdonald, M., & Vargas-Garcia, E. J. (2016). Community Interventions to Improve Cooking Skills and Their Effects on Confidence and Eating Behavior. Current Nutrition Reports, 5(4), 315-322.  Doi:  10.1007/s13668-016-0185-3.
  27. Stretcher, V., & Rosenstock, I. M. (1997). The Health Belief Model. In Glanz, K., Lewis, F. M., Rimer, B. K., (Eds.). Health Behavior and Health Education: Theory, Research and Practice. San Francisco: Jossey-Bass.
  28. Gillespie, A. H., & Yarbrough, P. (1984). A conceptual model for communicating nutrition. Journal of Nutrition Education, 16(4), 168-172. Doi: https://doi.org/10.1016/S0022-3182.
  29. Gavaravarapu, S. M., & Pavarala, V. (2014). Communicating nutrition in community settings: Case studies in critical examination of institutional approaches in India. Journal of Create Communication, 9(1), 23–48.
  30. Haimanot, G. (2012). A Study of Health Communication Practice to Reduce Maternal and Child Mortality in the rural areas of the Amhara Region: Baso liben Woreda in Focus. Addis Ababa University, Addis Ababa.
  31. Bekalu, M. A., & Eggermont, S. (2014). Aligning HIV/AIDS Communication with the Oral Tradition of Africans: A Theory-Based Content Analysis of Songs’ Potential in Prevention Efforts. Health Communication, 30(5), 441–450. Doi: https://doi.org/10.1080/10410236.2013.867004.
  32. Khadka, N. (2000). The participatory development communication paradigm: Communication challenges and change. Australian Journal of Communication, 27(3), 105–122.
  33. Betsch, C., Böhm, R., & Airhihenbuwa, C. O. et al. (2015). Improving Medical Decision Making and Health Promotion through Culture-Sensitive Health Communication: An Agenda for Science and Practice. Medical Decision Making. 36(7), 811-833. Doi: 10.1177/0272989X15600434.
  34. Freire, P. (2005). Pedagogy of the oppressed. 30th Anniversary ed. NY: Continuum.