Описано спосіб підвищення продуктивності мікропроцесора з динамічно реконфі- гурованим ядром під час роботи у багатозадачному середовищі за допомогою розподілу апаратних ресурсів такого ядра на кілька віртуальних процесорних ядер безпосередньо під час виконання програм.
Вказаний спосіб може бути використаний у багатозадачних системах, зокрема в системах реального часу
1. Ланина Э.П. Многоядерность, как способ увеличения производительности вычислительной системы: Всероссийский конкурсный отбор обзорно-аналитических статей по приоритетному направлению” // Информационно-телекоммуникационные системы. – 2008. 2. Путря Ф.М. Архитек- турные особенности процессоров с большим числом вычислительных ядер // Информационные технологии. – 2009. – № 4. – С. 2–7. 3. Shaoshan L., Gaudiot J.-L. Synchronization Mechanisms on Modern Multi-core Architectures // Advances in Computer Systems Architecture / Lynn C., Yunheung P., Sangyeun С. – 2007. 4. Deborah T. Marr та ін. Hyper-Threading Technology Architecture and Microarchitecture // Intel Technology Journal Q1. – 2002. 5. Щукин А. Анализ производительности 64- и 32-разрядных многопроцессорных вычислительных систем в программном комплексе вычислительной гидрогазо- динамики STAR-CD // iXBT.com, 2004. – Режим доступу: http://www.ixbt.com/cpu/star-cd-test.shtml. 6. Березовський М., Дунець Р. Динамічно реконфігуроване процесорне ядро // “Сучасні комп’ютерні системи та мережі: розробка та використання”: Матер. 5-ї Міжнар. наук.-техн. конф. ACSN-2011. – С.204–205. 7. Березовський М., Дунець Р. Оптимізація формату машинних команд динамічно реконфігурованого процесорного ядра // Радіоелектронні і комп’ютерні системи. – 2012. – № 5 (57). – С. 120–124. 8. Hockney R. Classification and Evaluation of ParallelComputer Systems // Lecture Notes in Computer Science. – 1987. – № 295.